Науменко Владлен Васильович
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Владлен Васильович Науменко | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Народження | 1 листопада 1947 | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Орша, БРСР, СРСР | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Смерть | 15 листопада 2024 (77 років) | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| м. Миколаїв, Україна | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 178 см | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Вага | 77 кг | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  СРСР Україна
| |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | захисник, півзахисник | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Звання, нагороди | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Нагороди |
 | |||||||||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Науменко Владлен Васильович (1 листопада 1947, Орша — 15 листопада 2024[1]) — український радянський футболіст, тренер, арбітр, український футбольний функціонер. Брат Юрія Науменка. Майстер спорту СССР (1968). З 1997 року делегат Федерації футболу України.
У футбол починав грати в Тернополі. Протягом семи років грав у клубі «Авангард» (Тернопіль), у складі якого в 1968 році став чемпіоном України.
У 21 рік отримав звання Майстра спорту СРСР, виступаючи за збірну «Авангарду» в першості СРСР серед товариств і відомств (1965 — чемпіон)[2].
Наприкінці 1970 року на запрошення Євгена Лемешка перейшов у «Суднобудівник» (Миколаїв). У 1971 році провів сезон за «корабелів», після закінчення якого був призваний в армію. Службу проходив у тираспольській «Зірці».
З 1974 знову грав в Миколаєві за «Суднобудівник». За 6 років провів 204 гри, забив 6 м'ячів, був капітаном команди.
Свого часу тренувався у складі «Ністру» (Кишинів). Влітку 1980 року перейшов до херсонського «Кристалу», в якому й завершив кар'єру гравця.
З 1980 року — на тренерській роботі у м. Миколаїв. Спочатку працював у команді КФК «Океан» (Миколаїв), потім у «Суднобудівнику».
З 1982 року з невеликою перервою працював у ДЮСШ «Суднобудівник» (нині — СДЮШОР «Миколаїв»). Наприкінці 80-х років паралельно був тренером юнацької збірної УРСР. У 1989 році разом з Валерієм Шведюком привів команду до виграшу кубка ЦК ВЛКСМ «Надія». Тричі посідав друге і один раз — третє місця[2].
У 1992 році працював головним тренером «Евіса» (Миколаїв). Залучив до команди Забранського, Мизенка, Ульяницького й інших[2]. Однак за підсумками сезону команда вилетіла з вищої ліги.
У 2000-х роках працював у Миколаївській обласній федерації футболу. Інспектував матчі чемпіонату області.
Чемпіонат УРСР з футболу
Чемпіон (1): 1968 (у складі Авангарду)
- Фроленков В. Науменко Владлен Васильович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 612. — ISBN 966-528-197-6.
- Малишев. Майстер захисту. Владлену Науменко - 50 ! // Миколаївські новини : стяття. — 1997. — № 59 (148) (4 жовтня). — С. 5.
- Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
- профіль гравця на сайті ukr-football.org.ua
- Двісті матчів з життя Владлена Науменко