Насвітевич Олександр Олександрович

Насвітевич Олександр Олександрович
Насвітевич Олександр Олександрович
Народження	1837
Смерть	1911
Звання	генерал-майор
Нагороди	Золота зброя «За хоробрість»

Насвітевич Олександр Олександрович. (рос. Александр Насвитевич)(1837-1911) Генерал-майор російської армії, флігель - ад'ютант імператора Олександра II, герой російсько-турецької війни і Балканського походу.

Біографія

Військова кар'єра Насвітевича тривала понад 20 років. Він перебував на службі в лейб-гвардії Єгерськом полку. Пізніше став флігель-ад'ютантом Олександра II, навчав фехтування його сина Олександра III. На фотографія 1885 року добре видно отриману за Шипку золоту зброю «За хоробрість» з ефесом, прикрашеним знаком першого імператорського призу за фехтування ^[1]. Насветевіч був обдарований також талантом фотохудожника ^[2] , мав дозвіл фотографувати при дворі. Ці знімки дивом збереглися і прикрасили міжнародні фотовиставки в Москві та Мюнхені в 1990р. Вони мають не тільки художню, а й історичну цінність - на них зображені талановитим фотографом епізоди життя держави Российскої^[3] (рос.) Насвітевич - колишній власник садиби в селі Рубіжне (зараз Пролетарськ, входить до міста Лисичанськ), що дісталася йому як придане дружини Марії Петрівни, уродженої Богданович, дочки поміщика. Частину земель, як бойовий офіцер, отримав в нагороду за свої подвиги в російсько-турецькій війні, в Балканській кампанії. На місці родового маєтку Насвітевичей зараз знаходиться школа №5. Незважаючи на високе положення в суспільстві і близькість до імператорського двору, генерал залишався патріотом своєї малої батьківщини. Не маючи великих статків, він безкоштовно віддав частку своїх земель і вклав значні кошти на будівництво залізниці Лисичанськ - Харків, щоб зв'язати промисловий Донбас з культурними центрами країни. У 1895 р. по лінії Лисичанськ-Куп'янськ-Харків пішли поїзди, а у 1905 р. була відкрита станція з назвою Насвітевич. У родовому архіві Насвітевічей була фотографія, на звороті якої рукою генерала була зроблена позначка «Проводи його Високості за міст». Вона є непрямим підтвердженням перебування в маєтку Рубіжне в середині XIX ст. царського подружжя. У 1868 р народилася дочка Олександра, яка стала хрещеницею Олександра III і його дружини Марії Федорівни (до прийняття православ'я - Дагмар), дочки данського короля. Саме в її честь була названа найбільша казенна шахта Донбасу, що діяла в Лисичій балці.

Сучасність

23.10.2012 в Лисичанській загальноосвітній школі № 5 відбулося відкриття музею історії рідного краю і меморіальної дошки Олександру Насвітевичу і його правнучці Анастасії Манштейн-Ширинській, маєток яких з 1755 по 1920 р.р. знаходився на місці школи ^[4].

Нащадки

У 1898 році дружина генерала - М. П. Насвітевич - надала дворянину Олександру Дмитровичу Іванову виключне право протягом 30 років вести розробки кам'яного вугілля на площі 153 десятини в її маєтку біля села Рубіжної. Іванов створив акціонерне товариство «Александро-Дмитрівські копальні».

Правнучка Анастасія Олександрівна Манштейн-Ширинська^[5](рос.) (1912-2009). У віці 8 років потрапила в Бізерту разом з матір'ю на міноносці «Жаркий». Старійшина російської громади в Тунісі, свідок евакуації кораблів Чорноморської ескадри з Криму в роки Громадянської війни в Росії. У 1990 році відвідала свій колишній родовий маєток в Лисичанську.