Меропенем

Ця стаття використовує голі URL-посилання для посилань на джерела, що може призвести до мертвих посилань[en]. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, замінивши голі посилання на повноцінні джерела-примітки, що використовують {{cite web}} (і обов'язково заповніть параметри archive-url, archive-date та deadurl), аби упевнитися, що всі АД продовжуватимуть бути перевірними і в майбутньому, та допомогти дотримуватися послідовності у стилі джерел-приміток. Ви можете скористатися вікі-інструментом reFill 2.0, аби допомогти вам автоматизувати форматування джерел-приміток. (березень 2024) (Дізнайтеся, як і коли вилучати це шаблонне повідомлення[en])

Меропенем
Систематизована назва за IUPAC
3-[5-(dimethylcarbamoil) pyrrolidin-2-yl] sulfanyl-6-(1-hydroxyethyl)-4-methyl-7-oxo-1-azabicyclo[3.2.0] hept-2-ene-2-carboxylic acid
Класифікація
ATC-код	J01DH02
PubChem	441130
CAS	119478-56-7
DrugBank	DB00760
Хімічна структура
Формула	C17H25N3O5S
Мол. маса	383,464 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність	100%
Метаболізм	Печінка
Період напіввиведення	1 год.
Екскреція	Нирки
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата	ПАНЛАКТАМ, ЗАТ«Фармацевтична фірма «Дарниця»,Україна UA/12015/01/01 03.02.2012-03/02/2017

Меропенем — синтетичний антибіотик з групи карбапенемів для парентерального застосування.^[1] Меропенем був розроблений японською компанією Dainippon Sumitomo Pharma у 80-х роках минулого століття, уперше почав застосовуватися в Італії у 1994 році, та отримав схвалення FDA у 1996 році.^[2][3]

Меропенем — синтетичний антибіотик з групи карбапенемів широкого спектра дії. Препарат діє бактерицидно, порушуючи синтез клітинної стінки бактерій. До меропенему чутливі більшість грампозитивних та грамнегативних бактерій: стрептококи, стафілококи, шиґели, сальмонелли, нейсерії, лістерії, клебсієли, Corynebacterium diphtheriae, Acinetobacter spp., Escherichia spp., Serratia spp., Brucella spp., Bordetella spp., Campylobacter spp., Citrobacter spp., Enterobacter spp., Haemophilus spp., Helicobacter pylori, Proteus spp., Pseudomonas spp., Vibrio spp., Yersinia enterocolitica, а також більшість анаеробних бактерій, включно з клостридіями. Меропенем стійкий до дії плазмідних бета-лактамаз I и III типів, що виробляються більшістю грамнегативних бактерій, але нестійкий до дії хромосомних метало-бета-лактамаз Stenotrophomonas maltophilia та Flavobacterium.^[1] Нечутливими до меропенему є метицилінрезистентні стафілококи, Stenotrophomonas maltophilia, Enterococcus faecium.

Після внутрішньовенного введення меропенем швидко розподіляється в організмі, біодоступність препарату складає 100%. Меропенем погано зв'язується з білками плазми крові. Меропенем досягає високих концентрацій в усіх тканинах та рідинах організму. Максимальна концентрація в крові досягається протягом 30-90 хвилин після введення. Препарат добре проникає через гематоенцефалічний бар'єр.^[4] Меропенем проникає через плацентарний бар'єр, виділяється в грудне молоко. Препарат метаболізується в печінці в незначній кількості. Виділяється меропенем з організму нирками в незміненому вигляді. Період напіввиведення антибіотика становить 1 годину, при нирковій недостатності цей час може зростати^[1]

Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря.

Меропенем застосовується при інфекціях, викликаних чутливими до препарату мікроорганізмами: пневмонії (включно з госпітальними)^[5], інші захворювання дихальної системи (включно муковісцидоз), інфекції сечовидільних шляхів, інтраабдомінальні та гінекологічні інфекції, менінгіт, інфекції шкіри та м'яких тканин, септицемія, інфекії на фоні нейтропенії.^[1][4]

При застосуванні меропенему можливі наступні побічні ефекти^[1][6]:

• Алергічні реакції — часто (1—10%) висипання на шкірі, свербіж шкіри; із невідомою частотою кропив'янка, набряк Квінке, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лаєлла, анафілактичний шок.
• З боку травної системи — часто (1—10%) нудота, блювання, біль в животі, діарея; із невідомою частотою кандидоз ротової порожнини, псевдомембранозний коліт.
• З боку нервової системи — часто (1—10%) головний біль; рідко (0,01—0,1%) судоми; із невідомою частотою парестезії.
• Зміни в лабораторних аналізах — часто (1—10%) тромбоцитоз, підвищення рівня активності амінотрансфераз, лужної фосфатази і лактатдегідрогенази в крові; нечасто (0,1—1%) еозинофілія, тромбоцитопенія, підвищення рівня білірубіну в крові; із невідомою частотою лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія.
• Місцеві реакції —часто (1—10%) болючість в місці введення та флебіти.

За матеріалами, які були отримані у ІІІ фазі клінічних досліджень^[коли?] меропенему, встановлено^[хто?], що найчастішими побічними ефектами препарату є діарея (до 4,3% у різних дослідженнях), шкірні висипання (2,3%), нудота і блювання (до 3,6%), свербіж шкіри (до 1,2%) та боючість у місці ін'єкції (1,1%); частота побічних ефектів, при яких хворі були вимушені припинити застосовувати меропенем, складала від 1,4 до 2,7%. Серед змін у лабораторних аналізах найчастіше спостерігалися підвищення рівня активності АЛТ (у 6% випадків) та АСТ (у 5,6% випадків), тромбоцитоз (2,4% випадків) та еозинофілія (1,2% випадків).^[4][5]

Меропенем протипоказаний при підвищеній чутливості до β-лактамних антибіотиків, в дитячому віці до 3-х місяців. З обережністю застосовують при вагітності та годуванні грудьми.

Меропенем випускається у вигляді порошку в флаконах для ін'єкцій по 0,5 і 1,0 г.^[7]

• Панлактам (Panlaktam) на сайті mozdocs.kiev.ua
• Группа карбапенемов(рос.)
• Меропенем на сайті rlsnet.ru(рос.)