Марченков Михайло Петрович

Михайло Петрович Марченков
Народився	1 листопада 1899(1899-11-01)[1] Красний Шадим, Наровчатський повітd, Пензенська губернія, Російська імперія
Помер	березень 1980[1] (80 років) СРСР
Громадянство	Російська імперія  СРСР
Діяльність	воєначальник
Alma mater	Військова академія імені М. В. Фрунзе
Учасник	німецько-радянська війна і Громадянська війна в Росії
Військове звання	Генерал-лейтенант
Партія	КПРС
Нагороди

Михайло Петрович Марченков, в деяких документах Марченко (1 листопада 1899(1899-11-01), Красний Шадим, Наровчатський повіт^d, Пензенська губернія, Російська імперія — березень 1980, СРСР) — генерал-лейтенант, начальник внутрішніх військ НКВС Українського округу з 17.03.43 до 12.07.45.

Народився у селі Шадимський Майдан Наровчатівського повіту Пензенської губернії (нині — с. Красний Шадим Ковилкінського району Мордовії) в селянській сім'ї. Росіянин. Закінчив 3-класне сільське училище.

• З грудня 1919 до серпень 1919 — у РСЧА: червоноармієць 1-го Пензенського стрілецького полку ;
• серпень 1919 — лютий 1920 — на піхотно-командних курсах;
• лютий-червень 1920 — пом. коменданта штабу Приволзького сектору ВНУС (війська внутрішньої служби).

Член РКП(б) з липня 1920 року.

У 1938 році заочно закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе.

• З травня 1938 — начальник штабу ордена Леніна Окремої мотострілецької дивізії особливого призначення військ НКВД ім. Ф. Е. Дзержинського (ОМСДОН НКВД).
• З березня 1941 — командир Окремої мотострілецької дивізії особливого призначення військ НКВД ім. Ф. Е. Дзержинського.
• З лютого 1943 — начальник внутрішніх військ НКВД Українського округу, з липня 1945 — начальник внутрішніх військ НКВД Білоруського округу.
• З листопада 1946 — начальник курсів удосконалення керівних працівників МВС ордену Леніна Червонопрапорного військового інституту МВС.
• З червня 1947 — заступник начальника Управління військ МВС СРСР по охороні особливо важливих об'єктів промисловості і залізниць.
• З січня 1949 — начальник Управління військово-навчальних закладів військ МВС СРСР.
• З квітня 1953 — начальник Управління навчальних закладів МВС СРСР
• З квітня 1957 р. — начальник 4-го відділу штабу ГУПВ КДБ при РМ СРСР.

Наказом КДБ при СМ СРСР № 133 від 7 квітня 1958 року звільнений в запас по хворобі.

• майор (22.04.36);
• полковник)13.02.38);
• комбриг (23.11.39);
• генерал-майор (04.06.40);
• генерал-лейтенант (17.11.44).

• орден Леніна (21.02.45);
• 2 ордени Червоного Прапора (1922, 03.11.44);
• орден Суворова 2 ст. (21.09.45);
• орден Кутузова 2 ст. (20.10.44);
• 4 ордени Червоної Зірки (23.06.39, 14.04.43, 30.01.51, 28.10.67);
• 12 медалей;
• знак «Почесний працівник ВЧК-ГПУ (XV)» (29.08.36).

• ОУН-УПА

• Довідник «Хто керував органами держбезпеки. 1941–1954» [Архівовано 19 жовтня 2012 у Wayback Machine.](рос.)
• Операція Захід [Архівовано 17 червня 2015 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про військового діяча або діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

1. ↑ ^{а б в} Петров Н. В. Кто руководил органами госбезопасности: 1941—1954 — Мемориал, 2010. — ISBN 966-95519-0-0
   d:Track:Q2061139d:Track:Q851563d:Track:Q28027554