Перейти до вмісту

Лідине (Волноваський район)

Координати: 47°24′42″ пн. ш. 37°35′46″ сх. д. / 47.41167° пн. ш. 37.59611° сх. д. / 47.41167; 37.59611
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Лідине
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район Волноваський район
Тер. громада Хлібодарівська сільська громада
Код КАТОТТГ UA14040150140015386 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка Лідине 
Основні дані
Населення 66 (01.01.2017)
Площа 0.35 км²
Густота населення 188.6 осіб/км²
Поштовий індекс 85791
Телефонний код +380 6244
Географічні дані
Географічні координати 47°24′42″ пн. ш. 37°35′46″ сх. д. / 47.41167° пн. ш. 37.59611° сх. д. / 47.41167; 37.59611
Середня висота
над рівнем моря
92 м
Водойми р. Малий Кальчик
Відстань до
обласного центру
80,8 км
Відстань до
районного центру
27,7 км
Найближча залізнична станція Карань
Відстань до
залізничної станції
13,5 км
Місцева влада
Адреса ради 85765, Донецька обл., Волноваський р-н, с. Новоолексіївка, вул. Молодіжна, 26
Сільський голова Будко Наталя Іванівна
Карта
Лідине. Карта розташування: Україна
Лідине
Лідине
Лідине. Карта розташування: Донецька область
Лідине
Лідине
Мапа
Мапа

Лі́дине — село Хлібодарівської сільської громади Волноваського району Донецької області України.

Загальні відомості

[ред. | ред. код]

Лідине підпорядковане Новоолексіївській сільській раді. Відстань до райцентру становить близько 27 км і проходить автошляхом Н20. Землі села межують із територією с-ща. Дружне, Бойківський район Донецької області.

Двічі на день поруч із Лідиним проходить автобус із Маріуполя на Волноваху.

Історія

[ред. | ред. код]

Дату заснування села поки не знайдено, однак власником села був поміщик Микола Мазуренко, який пересилив з свого села Миколаївки Кобеляцького повіту Полтавської губернії 8 сімей і у 1841 році купив у Болхівському повіті Орловської губернії ще 41 сім'ю.[1]

Населення

[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення села становило 79 осіб, із них 87,34 % зазначили рідною мову українську та 12,66 % — російську[2].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Донеччина: минуле і сучасність. Історико-краєзнавчий альманах. Луцьк: ТЕРЕН. 2024. с. 52-60. ISBN 978-617-8235-96-3.
  2. Розподіл населення за рідною мовою, Донецька область. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 16 березня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]