Ланчин

селище Ланчин
Герб Ланчина Прапор Ланчина
Вигляд з Ділу
Країна	Україна
Область	Івано-Франківська область
Район	Надвірнянський район
Тер. громада	Ланчинська селищна територіальна громада
Код КАТОТТГ	UA26120050010094018
Основні дані
Засновано	приблизно 1050 рік
Статус	із 2024 року
Площа	27.89 км²
Населення	▬ 7 846 (01.01.2022)[1]
Густота	284,6 осіб/км²;
Назва мешканців	ла́нчинець ла́нчинка ла́нчинці
Поштовий індекс	78455
Телефонний код	+380 3475
Географічні координати	48°32′51″ пн. ш. 24°45′06″ сх. д.H G O
Водойма	Прут, Красна, Слобушниця
Відстань
Найближча залізнична станція:	Ланчин
До райцентру:
- автошляхами:	18 км
До обл. центру:
- залізницею:	65 км
- автошляхами:	61 км
Селищна влада
Адреса	78455, Івано-Франківська обл., Надвірнянський р-н, селище Ланчин, вул.Шкільна, 3
Голова селищної ради	Надія Романівна Данилюк
Вебсторінка	https://lanchynska-gromada.gov.ua
Карта
Ланчин
Ланчин
Ланчин у Вікісховищі

Ла́нчин — селище в Україні, на Прикарпатті, у Надвірнянському районі Івано-Франківської області. До 2024 року — селище міського типу.

Вгору за течією Прута лежить село Добротів, яке колись було найменшим у Речі Посполитій містом, вниз за течією — Саджавка. Трошки північніше від Добротова лежить Красна. На північ від Ланчина — є невеличке село Вишнівці, на південь — Чорний Потік.

На північно-західній околиці села річка Кобилиця впадає у Прут.

На схід від селища річка Слобожниця, що впадає в Прут, відділяє Ланчин від Саджавки.

Селище знаходиться за 41 км на південь від обласного центру – Івано-Франківська.

Через селище проходить залізниця, яка сполучає Коломию і Яремче, а також автомобільна дорога з тим же сполученням. В центрі та на західній околиці селища є по одному малому автобусному вокзалу.

В Ланчині діють два загальноосвітні заклади: ліцей I–III ступенів імені Юрія Шкрумеляка та гімназія I–II ступенів, музична школа, будинок культури, є міська й дитяча бібліотека, міська лікарня і поліклініка, народний дім. Лікарня має стаціонарний відділ на 55 ліжок, 5 служб, забезпечена транспортом. Селище частково газифіковане й має часткове вуличне освітлення.

Ланчин має свій футбольний клуб ФК «Ланчин», який виступає у районній лізі.

Ланчинська міська бібліотека для дорослих, міська бібліотека для дітей, Народний дім, дитяча музична школа, футбольний стадіон місцевого клубу "ФК Ланчин".

На території селища зареєстровані дві церкви:

УГКЦ «Зіслання Святого Духа», отець Василь Ткачук.

ПЦУ «Чудо Архистратига Михаїла», отець Тарас Щербатюк.

Рік	Населення
1880	2947
1959	5500
1970	5700
2001	8027
2015	8110
2022	7846

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[2]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	7986	99.49%
російська	38	0.48%
білоруська	1	0.01%
болгарська	1	0.01%
румунська	1	0.01%
Усього	8027	100%

Територія Ланчина заселена здавна, про що свідчать виявлена стоянка та знайдені кре­м’яні знаряддя праці доби пізнього палеоліту.

Населений пункт заснований у період Київської Русі. Від давньоруських часів жителі займалися солеварним промислом.^[3]За твер­дженням С. Пушика засновник першої галицької династії — князів Ростиславичів — Ростислав-Михайло Володимирович (1038—1067 рр.) був одружений з дочкою угорського короля Бели І, яка називалася Ілоною (Оленою), в тогочасних літописах її іменували Ланкою. На честь неї і було назване селище Ланчин. За іншими теоріями назва села походить від виразу «лан чий» або ж від пол. łączyć — «з'єднувати». Після захоплення Королівста Руського у Довгій війні польським королем Казимиром III. Ланчин приєднується до складу Польщі.

Згадується 16 жовтня 1475 року в книгах галицького суду^[4]. У податковому реєстрі 1515 року документується 2 лани (близько 50 га) оброблюваної землі^[5].

Жителі брали участь у повстанні під проводом Мухи 1480–92 та визвольної вій­ни під проводом Богдана Хмельницького.^[6] У околицях Ланчина у 1-й половині 1740-х років діяли опришківські загони Олекси Довбуша^[7].

Ланчин був частиною Королівства Польського до Першого поділу Речі Посполитої, коли його анексувала Австрія.

1791 відкрито школу. У XIX столітті — село державної власності (в поодиноких джерелах XIX ст. згадується як містечко) Надвірнянського повіту Королівства Галичини.

В середині ХІХ ст. на території Ланчина було збудовано сільзавод, який працював до другої світової війни. У 1939 році Ланчинське родовище було найпотужнішим на Гуцульщині (тут видобували 7200 т кухонної солі).

Під час візиту Галичини і Буковини у 1851 р. Цісар Франц Йосиф I. відвідав як Ланчин, в якому його радісно привітали місцеві жителі, так й сусідні села. В середині 19 століття в Ланчині був відкритий перший поштовий уряд. Пов’язане це було з тим, що через Ланчин проходили поштові шляхи зі Львова до Чернівців.

^[8] Станом на 1880 р. мало 2947 мешканців, греко-католицьку парафію, поштовий уряд, однокласову державну сільську школу. Мало власну символіку — печатку з зображенням коси й серпа, відбитки якої збереглися в колекції документів львівського краєзнавця А. Шнайдера.^[9]

1904 В. Мицко організував тут осередок «Просвіти». У тому ж році було збудоване нове приміщення школи, яке збереглося донині та використовується як будинок Селищної Ради.

Під час 1-ї світової вій­ни поблизу Ланчина відбувалися запеклі бої, під час яких ланчинська церква згоріла. Деякий час він був окупованим Російської імперією.^[10] До 1918 року він був частиною Королівстсва Галичини та Володимирії в Австро-Угорщині.

Після закінчення Першої світової війни на теренах Галичини одразу спалахнула Польсько-українська війна, декілька чоловіків приєдналися до загонів армії ЗУНР, Січові Стрільці з Ланчина понесли втрати в 1-ій бригаді УСС. Ланчин був спочатку у складі ЗУНР, згодом став частиною Польщі, в межах якої адміністративно перебував у Надвірнянському повіті Станіславівського воєводства.

Після німецько-радянського вторгнення до Польщі у вересні 1939 року Ланчин був спочатку окупований Радянським Союзом. У 1940 році став селищем міського типу. З 1941 по 1944 роки селище було окуповано нацистською Німеччиною і входило до складу дистрикту Галичина. Під час німецької окупації кілька добровольців пішли у 14-ту гренадерську дивізію Ваффен СС «Галичина». В околицях Ланчина діяли загони УПА і червоні партизани. У боях за визволення Ланчина загинуло 120 радянських бійців, зокре­ма й Герой Радянського Союзу М. Лучок.^[11] У 1944 році він був знову окупований Радянським Союзом і зрештою був анексований в 1945 році.

У 1945–1947 роках вигнані поляки з Ланчина оселилися в селах Блажеюв і Ольшини.^[12]

У 1940—1962 рр. Ланчин був районним центром, далі селище відійшло до Надвірнянського району. Газифікація Ланчина триває з 2006 року.^[13]

В 2020 році повень зруйнувала частину дороги Т 0905 Делятин – Раківчик, яка проходить через селище. Унаслідок стихії на території Ланчинської селищної ради було підтоплено понад 200 житлових будинків і 30 гектарів сільгоспугідь, 33 сім’ї були відселені з будинків, три житлові будинки були повністю зруйновані водою. З державного бюджету постраждалим було виплачено 3,95 млн грн компенсацій збитків. Долучилося й багато благодійних організацій, які допомагали з водою, продуктами та необхідними речами. Селище відвідав президент України Володимир Зеленський.^[14]

• 
  Братська могила жертв тоталітарного режиму
• 
  Водоспад Крутіж
• 
  Церква Архістратига Михаїла
• 
  Річка Прут
• 
  Ланчинська селищна рада
• 
  Ланчинський вокзал в 1-ій половині ХХ-го сторіччя

• Михайло Левицький (16 серпня 1774 — 14 січня 1858 р., Унів) — єпископ Української греко-католицької церкви, Митрополит Галицький та Архієпископ Львівський.
• Юрій Шкрумеляк (18.04.1895 — 16.10.1965 р., Коломия) — український журналіст, поет і дитячий письменник, перекладач, січовий стрілець.
• Станіслав Кшишталовський (1903 — 1990) — відомий польський маляр.
• Іван Яремин (8 квітня 1910 — 13 травня 2007 р., Пасленк) — український отець митрат Української греко-католицької церкви та громадський діяч.
• Збіґнєв Горбовий (28 жовтня 1935 — 17 червня 2019 р., Поляниця-Здруй) — польський скловар.
• Василь Андрушко (нар. 22 березня 1953) — український маляр, скульптор, поет.
• Василь Шеремет — Герой України, захисник Майдану.
• Голіней Роман Юрійович (нар. 1974) — український поет.
• Оленюк Ярема Васильович (1940) — заслужений художник України.
• Марія Яновська (09.02.1959) — поетеса.
• Ольга Марусин (1986) — мисткиня, перформерка^[15].

• 1944 року в Ланчині мадярами повішений Богдан Войтків — заступник окружного провідника ОУН(м) Коломийщини.

• В Ланчині помер 1924 року Петро Петрушевич — лікар, брат Євгена Петрушевича та троюрідний брат Євгена Коновальця.^[16]
• В 1944 році Михайло Лучок помер в околицях Ланчина на мінному полі — герой Радянського Союзу.

На річці Прут розташований водоспад Крутіж (3 м). На південь від селища, по іншу сторону Пруту, починаються Карпатські хребти та ліси.
У селищі Ланчин концентрація аміаку, заліза і нітритів у воді з криниць перевищує норми. Попередні лабораторні дослідження обстежених 44 криниць виявили у воді вміст заліза у 1,5-2 рази більший від допустимих концентрацій, а також нітратів і нітритів у 2-3 рази.

На північ від селища розташований невеликий ліс, навколо ж нього розкинулись великі чагарники і поля.

• Мемуари про Ланчин Другої світової [Архівовано 24 січня 2020 у Wayback Machine.]
• Ланчин на сайті Надвірнянської районної ради
• Ланчин // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
• Łanczyn // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 583. (пол.).— S. 583. (пол.)
• Chronology of Delatyn, Galicia(англ.)