Перейти до вмісту

Кім Ір Сен

Редагувати посилання
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кім.
Кім Ір Сен
кор. 김일성 Редагувати інформацію у Вікіданих
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Прапор
Прапор
 Голова ЦК Трудової Партії Кореї
30 червня 1949 — 11 жовтня 1966
Попередник: Посаду започатковано
Наступник: Посаду ліквідовано
Прапор
Прапор
 Генеральний секретар ЦК Трудової Партії Кореї
Попередник: Посаду започатковано
Наступник: Кім Чен Ір
Прапор
Прапор
 Президент КНДР
Попередник: Посаду започатковано
Наступник: Посаду ліквідовано (Він сам як вічний президент КНДР)
Прапор
Прапор
 1-й Голова Кабінету Міністрів КНДР
Попередник: Посаду засновано
Наступник: Посаду ліквідовано
Прапор
Прапор
 Верховний головнокомандувач Корейською народною армією
Попередник: Посаду започатковано
Наступник: Кім Чен Ір
Прапор
Прапор
 Вічний Президент КНДР
Прапор
Прапор
з 5 вересня 1998
Попередник: Посаду засновано (він сам як Президент КНДР)
 
Ім'я при народженні: кор. 김성주 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народження: 15 квітня 1912(1912-04-15)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Mangyongdae Districtd, Корейське генерал-губернаторство Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть: 8 липня 1994(1994-07-08)[1][2][…] (82 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Пхеньян, КНДР Редагувати інформацію у Вікіданих
Причина смерті: інфаркт міокарда Редагувати інформацію у Вікіданих
Поховання: Кимсусанський меморіальний палац Редагувати інформацію у Вікіданих
Національність: корейці Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна:  КНДР Редагувати інформацію у Вікіданих
Релігія: нерелігійність Редагувати інформацію у Вікіданих
Освіта: Jilin Yuwen High Schoold[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Партія: Трудова партія Кореї Редагувати інформацію у Вікіданих
Рід: Кімиd Редагувати інформацію у Вікіданих
Батько: Kim Hyŏng-jikd Редагувати інформацію у Вікіданих
Мати: Kang Pan-sŏkd Редагувати інформацію у Вікіданих
Шлюб: Кім Чен Сук і Kim Song-ae-pad Редагувати інформацію у Вікіданих
Діти: Кім Чен Ір, Kim Man-ild, Кім Ген Хі, Kim Pyong-ild, Kim Yong-ild[5] і Kim Kyong-chind[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф:
Нагороди:
Орден «На благо Республіки» орден Леніна орден Червоного Прапора медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» орден Білого лева Орден Хосе Марті орден «Плайя Хірон» орден «Зірка Республіки Індонезії» Великий Хрест ордена Відродження Польщі Grand Cross of the Royal Order of Cambodia орден «Зірка Югославії» орден Зірки Соціалістичної Республіки Румунія орден «Перемога Соціалізму» National Order of Madagascar Order of Eduardo Mondlane, 1st class Орден Клемента Готвальда Герой КНДР Герой КНДР Герой КНДР Герой Праці орден Державного Прапора Order of Freedom and Independence, 1st class Order of Freedom and Independence, 1st class орден Сухе-Батора Великий хрест Національного ордена Малі орден Моно Орден Карла Маркса Order of Augusto César Sandino Order of the Yugoslavian Great Star

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Кім Ір Се́н[7] (кор. 김일성, 金日成, Kim Il(-)seong, Kim Ilsŏng, уроджений Кім Сон Чжу (кор. 김성주?, 金成柱? або 金聖柱); 15 квітня 1912(19120415) — 8 липня 1994) — корейський революціонер, північнокорейський державний, військовий, політичний та партійний діяч, який керував КНДР від 1948 до 1994 року.

Обіймав посади голови Кабінету Міністрів (1948—1972), президента (1972—1994), голови ЦК Трудової партії Кореї (1949—1966), генерального секретаря ЦК ТПК (1966—1994) та верховного головнокомандувача Корейською народною армією (1950—1994).

Біографія

[ред. | ред. код]
  • 1929 року, будучи учнем середньої школи міста Юйвень (провінція Цзилінь, Маньчжурія), був заарештований за політичну активність.
  • У 1930 був звільнений, вступив у загін Армії Незалежності Кореї на чолі з Єн Се Боном.
  • З 1931 р. вже мав власний партизанський загін у складі 18 осіб.
  • У жовтні 1936 отримав «публічну популярність». В сеульській пресі була опублікована стаття про рейд 40 «червоних бандитів» на чолі з Кім Ір Сеном в село Шілюдаогоу в Маньчжурії, в ході якого був пограбований селянин на ім'я Пак Хун Ян.
  • У 1937 чисельно зрослий загін Кім Ір Сена здобув кілька перемог над японськими поліцейськими та каральними силами в районах гір Пекту та Паїкду. Кім Ір Сен офіційно очолює 6-у дивізію 2-ї армії 1-ї польової армії Північно-Східної Об'єднаної антияпонської армії.
  • У березні 1940 «дивізія» Кім Ір Сена здобула свою найбільшу перемогу поблизу Даймалугоу. Її загін у 250 партизан вщент розбив підрозділ японської спеціальної поліції.
  • На початку 1941 ослаблена «дивізія» Кіма була змушена відступити на Північ, до кордону СРСР. 15 березня 1941 Кім Ір Сен і його партизани загальним числом 25 чоловік перетнули радянський кордон, були затримані органами НКВС і піддані інтенсивним допитам і перевіркам.
  • Після перевірки, ідеологічної обробки та спец. підготовки, бійці загону і сам Кім Ір Сена були спрямовані до складу особливої ​​військової частини — 88-ї окремої стрілецької бригади Далекосхідного фронту, сформованої в кінці липня 1942 року в селищі Вятское-на-Амурі. Кім Ір Сену було присвоєне звання капітана Радянської Армії. Під китайським іменем в документах Цзінь Жічень він був призначений командиром 1-го батальйону 88-ї бригади. Кім Ір Сен швидко став локальним лідером, тому що був найстаршим за званням серед корейських офіцерів бригади і йому добре давалася вивчення російської мови.
  • У 1945 в зв'язку з несподівано швидкою капітуляцією японської Квантунської армії, 88 бригада, так і не узявши участь у бойових діях була переформована. Кім Ір Сен та близько 40 військовослужбовців-корейців і члени їх сімей були відправлені морем через Владивосток на пароплаві «Пугачов» в корейський порт Вонсан.
  • У вересні 1945 призначений помічником військового коменданта міста Пхеньян.
  • Радянське керівництво зробило ставку на Кім Ір Сена як на найбільш «вірного сталінця». 14 жовтня 1945 він вперше з'явився «на людях» — виступив на стадіоні міста Пхеньян перед 100-тисячним мітингом, ретельно підготованим політвідділом радянської окупаційної 25-ї армії.
  • З 1945 — лідер Трудової партії Кореї.
  • У 1946 р. на нього був скоєний замах — з натовпу кинули гранату, яку закрив своїм тілом лейтенант Я. Новиченко. У 1984 р. Новиченко отримав звання Героя праці КНДР.
  • 1948–1972 — прем'єр, згодом президент КНДР.
  • Після смерті Сталіна в 1953 Кім Ір Сен став робити спроби звільнитися від радянського пресингу. На цьому шляху розгорнув репресії проти корейських діячів радянського походження, репресії проти всіх, хто стояв на прорадянських позиціях. А також проти тих, хто «занадто багато» знав про Кім Ір Сена, капітана Радянської армії Цзінь Жіченя.
    Надалі правив авторитарно, оточив себе офіційним культом «Великий Вождь». Незадовго до смерті призначив головою партії і держави власного сина Кім Чен Іра.
  • Похований у мавзолеї Кимсусанський меморіальний палац, своїй колишній резиденції у Пхеньяні.

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

У досьє американської розвідки на Кім Ір Сена історія його політичного становлення та приходу до влади в Північній Кореї викладається так:

Перед загрозою знищення з боку японців кілька сотень комуністів під проводом Кім Ір Сена переправилися на північ, у радянську Приморську область. Після перевірки їх політичного та військового минулого, радянці направили цих осіб у навчальний табір Яшки біля Хабаровська. Там, а потім у населеному пункті Рарараш, розташованому в пункті перетину кордонів СРСР, Кореї та Маньчжурії, ці особи отримали підготовку у веденні шпигунства, радіозв'язку, організації саботажу, а також з загальних військових дисциплін. У період 1941—1945 рр. радянці використовували цих осіб як своїх агентів у Маньчжурії. Навесні 1945 року на додачу до щоденної політичної підготовки, вони отримали додаткову підготовку з політичної ситуації в Кореї [8].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б Encyclopædia Britannica
  4. ↑ 김일성 세기와 더불어 — 평양시: 외국문출판사, 1992.
  5. ↑ http://www.sweetandtastytv.com/blog/2013/04/16/a-detailed-look-at-north-koreas-ruling-family
  6. ↑ https://nkleadershipwatch.wordpress.com/kim-family/kim-kyong-chin/
  7. ↑ В Українському правописі 2019 року вживаються два варіанти написання — Кім Ір Сен та Кім Ир Сен.
  8. ↑ Воєнна історія: Кім Ір Сен, капітан Радянської Армії

Джерела

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • В.Головченко. Кім Ір Сен // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.329 ISBN 978-966-611-818-2

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кім_Ір_Сен&oldid=42887068