Костюченко Іван Петрович
Костюченко Іван Петрович | |
---|---|
Народився | 31 січня (13 лютого) 1910 Миргород, Полтавська губернія, Російська імперія |
Помер | 29 квітня 1983 (73 роки) Харків, Українська РСР, СРСР |
Діяльність | актор |
Заклад | Харківський академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка і Кіностудія ім. О. Довженка |
Нагороди | |
IMDb | ID 6872567 |
Іва́н Петро́вич Костюче́нко (нар. 31 січня (13 лютого) 1910, Миргород — пом. 29 квітня 1983, Харків) — український актор театру і кіно, заслужений артист Української РСР (1953).
Після закінчення 1927 року Харківського театрального технікуму, де навчався у легендарних Амвросія Бучми та Івана Мар'яненка, розпочав свою театральну кар'єру в Харківському українському драматичному театрі ім. Тараса Шевченка, яка тривала до кінця його життя.
Акторську діяльність поєднував з викладацькою, працюючи також в драматичній студії рідного театру (1958—1963 років).[1]
Іван Костюченко також знайомий шанувальникам кіно за низкою ролей, зіграних у фільмах кіностудії ім. О. Довженка.
Пішов з життя 1983 року.[2]
- Аркадій, Сергій Горлов, Степан Груша (��Платон Кречет», «Фронт», «Приїздіть у Дзвінкове» О. Корнійчука)
- Вурм («Підступність і кохання» Ф. Шіллера)
- Гнат («Назар Стодоля» Т. Шевченка)
- Горобець, сотник («Богдан Хмельницький» О. Корнійчука)[3]
- Дід Цибулька («Таблетку під язик» А. Макайонка)
- Кирик («Навіки разом» Л. Дмитерка)
- Козловський, Харитонов («Російські люди» К. Симонова)
- Колісник («Повія» за Панасом Мирним)
- Кудряш («Гроза» О. Островського)[4]
- Макар Барильченко («Суєта» І. Карпенка-Карого)
- Матрос («Правда» О. Корнійчука у постановці М. Крушельницького 1937 року)[5]
- Журейко («Ярослав Мудрий» І. Кочерги)
- Жухрай («Як гартувалася сталь» за М. Островським)
- Семен Желєзнов («Васса Желєзнова» М. Горького)
- Сірко («За двома зайцями» М. Старицького)
- Фернандо («Овід» за Е. Войнич)
- Яґо («Отелло» В. Шекспіра)
- 1957 — Лопух, хлібозаготівельник («Кінець Чирви-Козиря» В. Лапокниша)
- 1958 — Лук'ян Безсалий («Гроза над полями» М. Красія і Ю. Лисенка)
- 1965 — Сидір, син Сердюка («Криниця для спраглих» Ю. Іллєнка)
- 1978 — епізод у фільмі «Вогненні дороги» Шухрата Аббасова, 1-а серія «Серце поета» (Узбекфільм)
- 1953 — заслужений артист Української РСР
- 1960 — Орден «Знак пошани»
Дружина Івана Костюченка — заслужена артистка Української РСР Тимошенко Ніна Хомівна (1918—2009), актриса Харківського театру ім. Т. Г. Шевченка.[6]
- ↑ Юлія Щукіна. Валерій Івченко: акторська та педагогічна діяльність в Україні (1950–1980-ті рр.) // Просценіум, 47-49. — С. 16 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 січня 2022. Процитовано 12 лютого 2022.
- ↑ Іван Петрович Костюченко. Некролог // «Культура і життя», 1983, 8 травня.
- ↑ Сцена, актори, ролі / Іван Мар'яненко. — К.: Мистецтво, 1964. — С. 206
- ↑ Черкашин, Роман Олексійович. Ми — березільці: театральні спогади — роздуми / Роман Олексійович Черкашин, Юлія Фоміна ; упоряд. В. Собіянський ; передм. Н. Єрмакова. — Б.м.: АКТА, 2008. — С. 149
- ↑ Український театр. — 1972. — С. 10
- ↑ Пам'яті актриси-ветерана Харківського академічного театру ім. Т. Г. Шевченка, заслуженої артистки України Ніни Хомівни Тимошенко / Седунова, Е. Последняя дань актрисе / Е. Седунова // Время. — 2009. — 25 апр. — С. 4
- О. А. Седунова. Костюченко Іван Петрович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [онлайн] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=6175 [Архівовано 12 лютого 2022 у Wayback Machine.] (дата перегляду: 12.02.2022)
- Костюченко Іван Петрович // Харківський Національний університет мис��ецтв імені І. П. Котляревського. 1917—2017: мала енциклопедія: у 2 томах / [редкол. : Вєркіна Т. Б. (голова) та ін. ; наук. ред. — І. С. Драч; ред.-упоряд. — Л. В. Русакова]. — Харків, 2017. — Т. 2: Театральне мистецтво. Загальноуніверситетські кафедри і підрозділи. — С. 189-190.
- Лесь Танюк. Твори. Щоденники без купюр. — Том XI. — С. 75; 115—116; 131; 144