Перейти до вмісту

Конрад Ваґнер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Конрад Ваґнер
Народився17 липня 1862(1862-07-17)
Прашка, Ґміна Прашка, Олеський повіт, Опольське воєводство, Республіка Польща
Помер1950
Каліш, Познанське воєводство[d], Польська Народна Республіка
КраїнаКоролівство Польське
 Єгипет
 Республіка Польща
Діяльністьлікар
Галузьвнутрішні захворювання і медицина
Alma materІмператорська медико-хірургічна академіяd і Військово-медична академія імені С. М. Кірова
Науковий ступіньдоктор медицини
Знання мовпольська і російська
ЗакладВаршавський університет і МДУ

Ко́нрад Ва́ґнер (рос. Конрад Эдуардович Вагнер, пол. Konrad Wagner; 17 липня 1862(1862-07-17), Прашка, Опольське воєводство — 1950, Каліш, Познанське воєводство[d]) — російсько-польський лікар, професор пропедевтики і діагностики в Київському університеті, також професор Московського, Таврійського, Варшавського університетів. Серед наукових зацікавлень Ваґнера — порушення обміну речовин, серцеві хвороби, гельмінтози, захворювання травної системи.[1]

Життєпис

[ред. | ред. код]

Закінчив класичну гімназію у Вільні.[2] Вивчав медицину в Медико-хірургічній академії в Санкт-Петербурзі, закінчив її 1886 року.[1] 1888 року (або 1889) отримав звання доктора медицини, захистивши дисертацію «Матеріали до клінічного вивчення коливань у властивостях шлункового соку (вплив спокою, руху, фізичної роботи і сну)» (рос. Материалы к клиническому изучению колебаний в свойствах желудочного сока (влияние покоя, движения, физической работы и сна)).[3]

Працював асистентом у клініці Манасейна. Стажувався за кордоном: у Парижі, в Іллі Мечникова й Еміля Ру в Інституті Пастера; у Лондоні, Відні, Берліні, Лейпцигу, Страсбурзі та в Празі у Карла Гупперта[cs].[4] 1897 року Ваґнера обрано ординарним професором[pl] Університету святого Володимира (нині — Київський національний університет імені Тараса Шевченка). З 1897 до 1893 був завідувачем катедри лікарської діагностики. Разом з цим Ваґнер очолював госпітальну терапевтичну клініку при Університеті та клінічний терапевтичний відділок Київського військового госпіталю.[1][3]

1902 року Конрад Ваґнер став професором. У 1914–1917 роках одержав звання професора Московського університету. У 1918–1920 — професор Таврійського університету.[1] Згодом емігрував до Єгипту, де провів 11 років.[5] 1920 року він допоміг організувати російську клініку в Каїрі.[6] У 1930-х роках Ваґнер був асистентом катедри внутрішньої медицини Варшавського університету. Після Другої світової війни практикував у Пйотркуві-Трибунальському.[7]

Вибрані праці

[ред. | ред. код]
  • Материалы по клиническому изучению колебаний в свойствах желудочного сока. Дисс. СПб., 1888 (рос.)
  • Contribution à l'étude de l'immunité; le charbon des poules. Ann. de l'Inst. Pasteur 4, ss. 570-602, 1890 (фр.)
  • Ответ на замечания д-ра С. Минца по поводу моей статьи "О способе, предложенном Winter'ом для анализа желудочного сока" и т. д., 1891 (рос.)
  • Как приобретаются болезни желудка. Санкт-Петербург: К.Л. Риккер, 1893 (рос.)
  • Как часто встречаются случаи с отсутствием соляной кислоты в желудке? [Санкт-Петербург] : тип. М-ва пут. сообщ., ценз. 1894 (рос.)
  • Краткий очерк учения гомеопатов. Санкт-Петербург: тип. инж. Г.А. Бернштейна, 1895 (рос.)
  • Как уберечься от заразных болезней? Санкт-Петербург: К.Л. Риккер, 1898 (рос.)
  • О значен��и бактериологии в деле распознавания внутренних болезней. Киев: тип. Имп. Ун-та св. Владимира Н.Т. Корчак-Новицкого, 1898 (рос.)
  • О значении бактериологии в деле распознавания внутренних болезней. Санкт-Петербург: тип. Я. Трей, 1898 (рос.)
  • Случай из практики. Киев: тип. Имп. Ун-та св. Владимира Н.Т. Корчак-Новицкого, [1899] (рос.)
  • К казуистике сифилитических поражений сердца с значительным расширением легочной артерии, 1901 (рос.)
  • Zur Frage der eosinophilen Leukocytose bei Echinokokkus der inneren Organe. Centralblatt für innere Medizin 29, ss. 129-144, 1908 (нім.)
  • К вопросу о сужении и закрытии просвета верхней полой вены, 1914 (рос.)
  • О нуждах Ессентукской группы Кавказских минеральных вод. Петроград: тип. М-ва пут. сообщ. (т-ва И.Н. Кушнерев и К°), 1916
  • Przypadek pierwotnej błonicy palca. Medycyna 5 (23), ss. 785-787, 1931 (пол.)
  • Przyczynki do symptomatologii zwężenia i zamknięcia światła górnej żyły głównej. Polska Gazeta Lekarska 11 (4, 5), ss. 61-65, 81-85, 1932 (пол.)
  • Wskazania i wartości lecznicze Heluanu (w Egipcie). Medycyna 7 (13), ss. 397-403, 1933 (пол.)
  • O czerwonce pełzakowej i jej leczeniu na podstawie spostrzeżeń w Egipcie. Medycyna 9 (18), ss. 597-605, 1935 (пол.)

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г К. К. Васильєв. Ваґнер Конрад Едуардович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0.
  2. ↑ Vasilʹyev KK. Professor Tavricheskogo universiteta K.E. Vagner [Профессор Таврического университета К.Э. Вагнер]. W: I.S. Shmelev i dukhovnaya kulʹtura pravoslaviya: Sb. materialov mezhdunar. konf., g. Alushta, 12-16 sent. 2000 g. [И.С. Шмелев и духовная культура православия: Сб. материалов междунар. конф., г. Алушта, 12-16 сент. 2000 г]. Симферополь: Таврия-Плюс, 2003 ​ISBN 966-7503-79-8​ ss. 316-321 (рос.)
  3. ↑ а б Народився Конрад Едуардович Вагнер. Національна наукова медична бібліотека України (українською) . Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 18 січня 2021.
  4. ↑ Uniwersytet Warszawski w latach 1915/16-1934/35: kronika / oprac. Tadeusz Manteuffel. Warszawa, 1936 с. 153 (пол.)
  5. ↑ Wagner K. Wskazania i wartości lecznicze Heluanu (w Egipcie). Medycyna 7 (13), ss. 397-403, 1933 (пол.)
  6. ↑ Медицина в эмиграции. (Бизерта, Африка). Издательская фирма «Восточная литература» РАН, 2001 с. 36 (рос.)
  7. ↑ Rocznik Lekarski Rzeczypospolitej Polskiej na rok 1948 с. 481 (пол.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Конрад_Ваґнер&oldid=41958209