Козирський Володимир Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Володимир Козирський
Особисті дані
Повне ім'я Володимир Іванович Козирський
Народження 1909
  Миколаїв, Російська імперія
Смерть 12 вересня 1978(1978-09-12)
  Українська РСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСР
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1927 СРСР «Динамо» (Ростов-на-Дону) ? (?)
1928 СРСР «Металіст» (Миколаїв) ? (?)
1931—1932 СРСР «Динамо» (Ростов-на-Дону) ? (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1940 СРСР «Харчовик» (Одеса)
1949 СРСР «Зеніт» (Фрунзе)
1956 СРСР «Нафтовик» (Краснодар) (тренер)
1957 СРСР «Нафтовик» (Грозний) (нач.ком.)
1958 СРСР «Нафтовик» (Грозний) (тренер)
1960 СРСР «Зоря» (Луганськ) (тренер)
1960 СРСР «Спартак» (Орджонікідзе)
1961—1962 СРСР «Волгар» (Астрахань)
1964 СРСР «Комунарець» (Комунарськ) (тренер)
1965—1966 СРСР «Цементник» (Семипалатинськ)
1967 СРСР «Шахтар» (Красний Луч) (тренер)
?—1971 СРСР «Локомотив» (Москва) (адмін.)
1971 СРСР «Шахтар» (Донецьк) (тренер)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Козирський.

Володимир Іванович Козирський (нар. 1909, Миколаїв — пом. 12 вересня 1978) — радянський футболіст та футбольний тренер.

Біографія

[ред. | ред. код]

Як футболіст виступав за команди «Динамо» (Ростов-на-Дону)[1] та «Металіст» (Миколаїв)[2].

Розпочав свою тренерську кар'єру в 1940 році, коли очолив одеський «Харчовик»[3]. Після початку радянсько-німецької війни пішов на фронт і був нагороджений медаллю «За мужність»[1].

У 1949 році очолив клуб «Зеніт» (Фрунзе).

У 1957 році він приєднався до команди «Нафтовик» (Грозний), де працював спочатку начальником команди, а в наступному сезоні допомагав тренувати команду.

У вересні 1960 року він був призначений старшим тренером «Спартака» (Орджонікідзе)[4], де працював до кінця сезону, а потім з 1961 по 1962 рік тренував «Волгар» (Астрахань)[5].

У 1965—1966 роках очолював казахський клуб «Цементник» (Семипалатинськ), а 1967 року — «Шахтар» (Красний Луч)[6].

Згодом працював адміністратором у «Локомотиві» (Москва), а у липні 1971 року його запросив тренер Микола Морозов своїм помічником до тренерського штабу донецького «Шахтаря»[7].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Бессмертный полк ростовского футбола | Футбольный клуб «Ростов». Архів оригіналу за 10 Січня 2021. Процитовано 22 Липня 2020.
  2. ↑ Киева не раз выступали в составах первой и второй сборных команд усср | Футбольный эксперт. Футбольные новости и многое другое[недоступне посилання з 17 лютого 2022]
  3. ↑ Черноморец. super-match.ru (рос.). Архів оригіналу за 11 Липня 2020. Процитовано 17 лютого 2022.
  4. ↑ Алания. super-match.ru (рос.). Архів оригіналу за 22 Липня 2020. Процитовано 17 лютого 2022.
  5. ↑ Сайт болельщиков футбольного клуба "Волгарь-Газпром". www.volgar-gazprom.ru (рос.). Архів оригіналу за 4 Березня 2016. Процитовано 17 лютого 2022.
  6. ↑ 90-летию краснолучского футбола посвящается. Footboom.com (рос.). Архів оригіналу за 17 Лютого 2022. Процитовано 17 лютого 2022.
  7. ↑ Легенда донецкого «Шахтера» Юрий ДЕГТЯРЕВ: «Мой однофамилец первый секретарь обкома партии Владимир Дегтярев говорил: «Если хорошо играешь, ты мой сын, а если плохо — я тебя не знаю». bulvar.com.ua (рос.). Архів оригіналу за 17 Лютого 2022. Процитовано 17 лютого 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Козирський_Володимир_Іванович&oldid=39638180