Кобзарєв Володимир Олександрович

Володимир Кобзарєв
Особисті дані
Повне ім'я	Володимир Олександрович Кобзарєв
Народження	12 червня 1957(1957-06-12) (67 років)
	Ворошиловград, УРСР
Зріст	178 см
Вага	70 кг
Громадянство	СРСР, Україна
Позиція	півзахисник
Юнацькі клуби
1975—1977	«Зоря» (В)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1977—1979 «Зоря» (В) 28 (0) 1980—1981 СКА (К) 20+ (4) 1981—1983 «Дніпро» (Дніпроп.) 20 (0) 1983 «Колос» (П) 26 (1) 1984—1989 «Зоря» (В) 146 (3) 1989 «Шахтар» (П) 4 (0)
Професіональні клуби (футзал)
1990-1994 / «Механізатор» ? (?)
Тренерська діяльність**
Сезони	Команда	Місце
1994 1996—1998 1998—1999 2000—2001 2002—2003	«Зоря» (Л) «Металург» (Н) «Дніпро» (Дніпроп.) «Дніпро-2» «Зоря» (Л)
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Володимир Олександрович Кобзарєв (нар. 12 червня 1957, Ворошиловград, УРСР) — радянський футболіст та український т��енер, нападник, майстер спорту СРСР (1977).

Футболом Володимир Кобзарєв розпочинав займатися у футбольній школі луганської «Зорі», де його першим тренером був Володимир Іванович Коваленко. Пізніше продовжив навчання в луганському спортінтернаті, у тренера Вадима Дмитровича Добіжі. У 1975 році молодого півзахисника запрошують до дублюючого складу «Зорі», в якому він провів два сезони і 2 травня 1977 року дебютував у вищій лізі за основний склад, у матчі «Зоря» — «Шахтар» (Донецьк) 0:0^[1]. У тому ж році, в складі своєї команди, став півфіналістом Кубка СРСР, за цей успіх 20 річному футболістові було присвоєно звання Майстра спорту СРСР. У 1980 році Володимира призивають до армії й направляють у київський СКА. У своєму першому сезоні за армійський клуб був переможцем української зони другої ліги, ставши чемпіоном УРСР, а в стикових матчах Кобзарев з партнерами завоювали путівку в першу лігу. У СКА, Володимир був одним з лідерів команди і по закінченню терміну служби отримав запрошення перейти у вищоліговий «Дніпро» з Дніпропетровська, за який відіграв два з половиною сезони, але в дніпропетровському клубі твердого місця в основному складі не мав і в 1983 році перейшов у павлоградський «Колос».

У 1984 році Олег Базилевич, який тренував «Зорю», запропонував півзахисникові повернутися в рідну команду, яка на той час переживала не найкращі часи. Повернувшись у Ворошиловград, став одним з лідерів колективу, який поступово почав вибиратися з кризи. У 1986 році команда перемагає у своїй зоні другої ліги і підвищується в класі. Солідний внесок в успіх «Зорі» вніс і її капітан Кобзарєв, який виконував величезний обсяг роботи на полі і відрізнявся самовідданою та безкомпромісною грою.

Покинувши ворошиловградський клуб Володимир у 1989 році, нетривалий час пограв за павлоградський «Шахтар», остаточно вирішив завершити кар'єру гравця, перейшовши на роботу дитячим тренером. Проте, в 1993 році знову виходив на поле у ​​складі аматорської команди «Дружба-Хліб» з Магдалинівка, а також у сезоні 1993/94 років, в складі команди «Механізатор-Металіст» з Дніпропетровська, брав участь в чемпіонаті України з міні-футболу.

Після закінчення кар'єри гравця працював тренером у дніпропетровському спортінтернаті. У квітні 1994 року Володимиру Олександровичу надходить пропозиція очолити луганську «Зорю», яка перебувала на дні турнірної таблиці вищої ліги чемпіонату України. З приходом нового тренера команда ожила, заграла впевненіше, провівши серію виграшних матчів і в підсумку віддалилася від конкурентів у боротьбі за виживання, фінішувала на 14 місці. Наступного сезону, після першого кола команда закріпилася в середині турнірної таблиці, але керівники клубу зважилися на зміну тренера, з другого кола довіривши колектив Анатолію Коршикову.

Після Луганська, Кобзарев протягом двох років очолював друголіговий «Металург» з Новомосковська. У жовтні 1998 року тренер отримав пропозицію очолити дніпропетровський «Дніпро»^[2]. Команда перебувала в середині турнірної таблиці, показуючи невиразну гру, але подолати ігрову кризу Володимиру Олександровичу не вдалося і в квітні 1999 року тренер поступився своєю посадою Леоніду Колтуну, після чого прийняв друголіговий «Дніпро-2».

У липні 2002 року, Кобзарев знову став біля керма луганської «Зорі», яка опустилася на той час до другої ліги. Клуб очолив новий президент — Юрій Севастьянов, який поставила за мету вихід у першу лігу. І наставник блискуче впорався із завданням підвищення в класі, завоювавши путівку в першу лігу. У новому сезоні команда стартувала з трьох поразок і хоча згодом ситуацію вдалося виправити, Кобзарєв покинув свій пост, залишивши команду своєму помічнику Олексію Чистякову.

Надалі працював в структурах ФК ЦСКА (Москва), був старшим тренером ДЮСШ ФК ЦСКА (Москва). З 2011 року — старший тренер відділення футболу СДЮШОР № 44 департаменту фізичної культури і спорту Москви.

• Чемпіонат УРСР
  • Чемпіон (2): 1980, 1986

• Кубок СРСР з міні-футболу
  • Володар (1): 1991

• Друга ліга чемпіонату України
  • Чемпіон (1): 2003

• Майстер спорту СРСР: 1977

• В. И. Братусь. Страницы истории футзала в Украине. — Київ : Логос, 2013. — 238 с. — 300 прим. — ISBN 978-966-171-737-3. (рос.)

• Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Профіль гравця на сайті «УКРАЇНСЬКИЙ ФУТБОЛ (історія та статистика)»
• Профіль гравця на сайті footbook.ru
• Профіль тренера на сайті «УКРАЇНСЬКИЙ ФУТБОЛ (історія та статистика)»
• Профіль [Архівовано 10 Травня 2016 у Wayback Machine.] на сайті «Луганський футбол»