Перейти до вмісту

Катаріна Фростенсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Катаріна Фростенсон
Katarina Frostenson
Катаріна Фростенсон. 2012 рік.
Народилася5 березня 1953(1953-03-05) (71 рік)
Стокгольм
ГромадянствоШвеція Швеція
Діяльністьпоет, драматург, перекладач, есеїст
Сфера роботипоезія, література[1], переклади з французькоїd[1] і translation into Swedishd[1]
Alma materСтокгольмський університет
Мова творівшведська
Роки активностіз 1978
��ленствоШведська академія
БатькоGeorg Frostensond
У шлюбі зЖан-Клод Арно
НагородиПремія Бельман (1994). Премія Шведського радіо за лірику (1996). Кавалер ордена Почесного легіону (2003).
CMNS: Катаріна Фростенсон у Вікісховищі

Катаріна Фростенсон (швед. Katarina Frostenson, 5 березня 1953, Стокгольм) — шведська поетеса, прозаїк, драматург, перекладач.

Біографія

[ред. | ред. код]

Небога відомого священика та письменника Андерса Фростенсона. Вивчала літературу, театр і кіно в Стокгольмському університеті. 1978 року дебютувала збіркою віршів. Перекладала твори Батая, Дюрас, Еманюеля Бова. Декілька книг випустила у співавторстві з чоловіком, фотографом Жаном-Клодом Арно (нар. 1946).

Скандал 2018 року

[ред. | ред. код]

Шведська академія заявила, що у 2018 році вона не оголошуватиме лауреата Нобелівської премії з літератури — вперше за 75 років. Причиною цьому стали корупційні скандали і звинувачення у сексуальних домаганнях щодо чоловіка Катаріна Фростенсон — Жана-Клода Арно. З Нобелівського фонду незаконно давали гроші на його проекти. Також Арно звинуватили у сексуальних домаганнях декілька жінок. Ці звинувачення призвели до серйозної кризи у Шведській академії, внаслідок чого з її складу вийшли керівник, чотири інших члени, а також сама пані Фростенсон[2][3].

Твори

[ред. | ред. код]
  • I mellan / Між (1978)
  • Rena land / Чистий край (1980)
  • Den andra / Інший (1982)
  • I det gula / У жовтому (1985)
  • Samtalet / Розмова (1987)
  • Stränderna / Узбережжя (1989)
  • Överblivet / Залишок (1989)
  • 4 monodramer/ 4 монодрами (1990)
  • Moira / Мойра (1990)
  • Joner / Іони (1991)
  • Berättelser från dom/ Розповіді з їхньої країни (1992, новели)
  • 3 × Katarina Frostenson / Тричі Катаріна Фростенсон (1992)
  • Tankarna/ Думки (1994)
  • 2 Skådespel: Traum; Sal P / Сон. Зал П (1996, драми)
  • Vägen till öarna / Шлях до островів (1996)
  • Staden — en opera/ Місто (1998, оперне лібрето, музика Свена-Давида Сандстрема[en])
  • Korallen / Корал (1999)
  • Kristallvägen / Кришталева дорога (2000, драми)
  • Skallarna / Черепи (2001, есе, у співавторстві з А. Фіоретосом)
  • Endura (2002)
  • Karkas / Каркас (2004)
  • Ordet / Слово (2006)
  • Tal och Regn / Мова і дощ (2008)

Визнання

[ред. | ред. код]

Член Шведської академії (1992). Премія Бельман (1994). Премія Шведського радіо за лірику (1996). Кавалер ордена Почесного легіону (2003). Медаль Litteris et Artibus (2007).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Чому цього року не буде Нобелівської премії з літератури?. Архів оригіналу за 15 травня 2018. Процитовано 7 травня 2018.
  3. ↑ Вручення Нобелівської премії з літератури під загрозою. Архів оригіналу за 8 травня 2018. Процитовано 7 травня 2018.

Література

[ред. | ред. код]
  • Franzén C. F ör en litteraturens etik: en studie i Birgitta Trotzigs och Katarina Frostensons författarskap. Stockholm; Stehag: Brutus Östlings Bokförlag Symposion, 2007

Посилання

[ред. | ред. код]
Попередник:
Артур Лундквіст 		Шведська академія,
Крісло № 18
1992-2019 		Наступник:
Туа Форшстрем
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Катаріна_Фростенсон&oldid=40810270