Перейти до вмісту

Карл Акройд

Додати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Акройд.
Карл (Чарльз) Акройд
англ. Karl (Charles) Ackroyd
Будівля лютеранської кірхи в Миколаєві, спроєктована Акройдом (1852)
Народження1787
Смертьне раніше 1850
невідомо
Національністьанглієць
КраїнаВелика Британія Велика Британія
Підданство Російська імперія
НавчанняБудівельна школа Гаддерсфілда
Діяльністьархітектор
Праця в містахМиколаїв, Херсон
Архітектурний стильпсевдоготика, класицизм
Найважливіші спорудиЛютеранська кірха,
Ново-Миколаївська хоральна синагога,
Лазарєвське адміралтейство,
Мур і головні ворота Миколаївського адміралтейства,
Комплекс будівель Старофлотських казарм
Містобудівні проєктиДоповнення генерального плану Миколаєва (західна частина міста, 1832)
Діти·Карл

Карл (Чарльз) Акройд (англ. Karl (Charles) Ackroyd; нар. 1787, Лондон, Велика Британія — пом. не раніше 1855) — англійський архітектор. Мешкав та працював у Миколаєві (1828—1855).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився у 1787 році в Лондоні. Отримав освіту у будівельній школі Гаддерсфілда. У Великій Британії проживав до листопада 1827 року, коли був запрошений на службу до Російської імперії.

У Росії проєктував будівлю Лубенської ратуші, садибу Соколова-Микитова і розпочав креслення відомого прибуткового будинку на Ливарному проспекті у Санкт-Петербурзі. Проте роботу закінчити йому не дали, 28 травня 1829 року його переводять в розпорядження військового губернатора міста Миколаєва і головнокомандуючого Чорноморським флотом віце-адмірала О. С. Грейга.

Служив архітектором Чорноморського адміралтейського департаменту під керівництвом головного міського архітектора Федора Вунша, згодом – фактично виконував обов'язки головного архітектора міста (офіційного призначення на дану посаду так і не отримав).

У Миколаєві Карл Акройд прослужив майже 27 років. Весь час проживав в будинку Йосипа де Рібаса на розі вулиць Наваринської і Нікольської.

У 1855 році був висланий до Москви під нагляд генерал-губернаторської канцелярії. Причиною стала Кримська війна. Після здачі Севастополя англо- французьким військам очікувалися напади на Миколаїв. Місто оголосили в стані облоги. Архітектор, як англійський підданий, згідно з контрактом не мав права воювати проти своєї батьківщини[1].

Подальша доля архітектора невідома. За припущенням краєзнавця та історика Юрія Крючкова, після закінчення війни Акройд міг залишити Росію та повернутися на батьківщину[2]. Згідно ж версії історика Сергія Гаврилова, помер архітектор у Москві в березні 1855 року[1]. Місце його поховання невідоме.

Роботи

[ред. | ред. код]

Миколаїв

[ред. | ред. код]

Свою діяльність у Миколаєві розпочав з проєктування та будівництва казарм для нижчих чинів (1829–1831). У 1832 році виконав доповнення до генерального плану Миколаєва, зокрема у західній частині (від Артилерійської вулиці у бік Бузького лиману).

У 1834 році розробив проєкт реконструкції Миколаївського адміралтейства та перебудував у формах пізнього класицизму будинок і канцелярію головнокомандувача Чорноморським флотом на Адміральській вулиці (нині — Миколаївський музей суднобудування і флоту). Акройд перепланував кімнати в будинку, переніс парадний вхід і добудував вежу-бельведер, де Грейг, що цікавився астрономією, міг робити свої спостереження.

Період 1837–1860 років став особливо плідним у творчості архітектора. В ці роки за його проєктами була збудована безліч споруд, серед них:

В інших містах

[ред. | ред. код]

Перед службою в Миколаєві Акройд встиг попрацювати в Росії. До 1829 року архітектор спроєктував будівлю Лубенської ратуші, садибу Соколова-Микитова і розпочав креслення відомого прибуткового будинку на Ливарному проспекті у Санкт-Петербурзі. Вже після переїзду архітектора той працював здебільшого на півдні сучасної України, серед його відомих робіт:

Стиль

[ред. | ред. код]

Більшість споруд, спроєктованих Акройдом у 1830–1840-х роках створені у стилі суворого, вишуканого та лаконічного пізнього класицизму. У 1840–1850-х роках в архітектурній творчості архітектора яскраво проявилися риси архітектурного романтизму. У будівлях, що споруджувалися за його проєктами в цей час, очевидні ремінісценції на теми готичної та східної архітектури. При цьому залишався незмінним відомий індивідуальний авторський стиль самого Акройда[2].

Приватне життя

[ред. | ред. код]

Був одружений з Софією Манесті. У 1849 році у подружжя Акройдів народився син Карл.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Щукин В. В. Акройд Карл /Acroyd Charles/ (1787 г., Лондон — после 1855 г.). history.mk.ua (рос.). Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 3 квітня 2020.
  • Шинкаренко О. (29 липня 2014). Училище для дочерей нижних чинов Морского ведомства. photo.bazar.nikolaev.ua (рос.). Архів оригіналу за 3 лютого 2020. Процитовано 3 квітня 2020.
  • Путівник по місту. mkrada.gov.ua. Миколаївська міська рада. Архів оригіналу за 23 лютого 2019. Процитовано 3 квітня 2020.
  • Васюков Е. Главные ворота Адмиралтейства. archmykolaiv.com (рос.). Архів оригіналу за 2 травня 2020. Процитовано 4 квітня 2020.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Гаврилов, Сергей. Возвращение в «ложное» средневековье. Южная правда. Процитовано 19 червня 2023.
  2. ↑ а б Акройд Карл /Acroyd Charles/ (1787 г., Лондон – после 1855 г.) - Фаберова дача. Фаберова дача. 26 липня 2017. Архів оригіналу за 26 липня 2017. Процитовано 19 червня 2023.
  3. ↑ Модельний павільйон. Архітектура Миколаєва (укр.). Процитовано 19 червня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Карл_Акройд&oldid=41289223