Перейти до вмісту

Канжира

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Індійський бубон канжира

Канжира (там. கஞ்சிரா тел. కంజీర), також може називатися ханжірі (маратхі खंजिरी) чи ганжира/ганчира (малаял. ഗഞ്ചിറ) — невеликий ударний інструмент із Південної Індії. У перекладі означає бубон.

Рамковий барабан[en] з сімейства бубонів. У 1880-х роках Манпундія Піллай, якому приписують виведення інструменту на класичну сцену, модифікував його, прикріпивши збоку пару металевих тарілочок[1][2][3]. Його використовують переважно на концертах карнатичної музики[en] (південно-індійська класична музика) як допоміжний інструмент, що супроводжує мридангу[4].

Будова

[ред. | ред. код]

Як і західній бубон, він складається з круглої рами, зробленої з дерева джекфрута, між 7 і 9 дюймами завширшки і від 2 до 4 дюймів завглибшки. Один бік його покритий мембраною[en] виготовлені зі шкіри варана[4] (зокрема, бенгальського варана[5], тепер загроженого в Індії виду), а інший бік залишається відкритим. Через недоступність шкіри варана існують сучасні модифікації, зроблені зі шкіри цапа[6], або ж штучних матеріалів. Рамка має одиночний розріз, який містить металеві диски (частіше старі монети), які дзвенять, коли канжира грає[7].

Канжира є відносно важким для гри індійським барабаном, особливо в карнатичній музиці Південної Індії, зокрема через складність ударних ритмів, що використовуються в індійській музиці[джерело?]. На ньому зазвичай грають долонею та пальцями правої руки, а лівою рукою підтримують сам інструмент[4]. Кінчики пальців лівої руки можуть бути використані, щоб зігнути тангаж, натискаючи біля зовнішнього обода[джерело?]. На відміну від мриданги або гатама[en] його неможливо налаштувати на якусь конкретну висоту звуку[4].

Зазвичай, без налаштування він має дуже високий звук. Щоб отримати хороший бас, виконавець зменшує натяг поверхні шляхом розбризкування води всере��ині інструменту. Цей процес може бути повторений під час концерту для підтримки хорошого звуку[4]. Однак, якщо інструмент занадто вологий, то він матиме мертвий тон, і йому потрібно буде від 5 до 10 хвилин, щоб висушитись. Тон також залежить від зовнішніх умов, температури і вологості. Виконавці зазвичай мають пару інструментів, так щоб принаймні один із них був ідеально налагодженим в будь-який момент часу[джерело?].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. http://www.thehindu.com/features/friday-review/the-soundchallenge/article8106898.ece
  2. Prema Kasturi; Chithra Madhavan (2007). South India heritage: an introduction. East West Books (Madras). с. 593. ISBN 978-81-88661-64-0. Архів оригіналу за 9 липня 2020. Процитовано 12 грудня 2018.
  3. World Music and Percussion, Frame Drums, Riq, Tambourines. Nscottrobinson.com. Архів оригіналу за 18 лютого 2009. Процитовано 24 березня 2015.
  4. а б в г д Requires judgment and expertise. The Hindu. 8 лютого 2008. Архів оригіналу за 12 лютого 2008. Процитовано 24 березня 2015.
  5. Anand S. Khati (1998). National parks of India. Pelican Creations International. с. 323. ISBN 978-81-86738-00-9. Процитовано 30 грудня 2012.
  6. SOUTH INDIAN KANJIRA OR KANJEERA - THE TINY FRAME DRUM. http://www.indian-instruments.com. Архів оригіналу за 16 березня 2018. Процитовано 12 грудня 2018.
  7. Bruno Nettl; Alison Arnold (1998). The Garland Encyclopedia of World Music: South Asia : the Indian subcontinent. Taylor & Francis. с. 357–. ISBN 978-0-8240-4946-1.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]