Калин Ігор Васильович

Ігор Калин Калин Ігор Васильович
Старший солдат
Загальна інформація
Народження	8 квітня 1988(1988-04-08) м. Коломия
Смерть	28 жовтня 2022(2022-10-28) (34 роки) (Уламкове поранення в серце)
Псевдо	«Веремій»
Військова служба
Роки служби	2014—2018, 2022
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Гірська піхота
Формування	10 ОГШБр
Війни / битви	Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки

І́гор Васи́льович Калин (8 квітня 1988—28 жовтня 2022) — український військовий, учасник російсько-української війни, що трагічно загинув під час російського вторгнення в Україну 28 жовтня 2022 року.

Народився 8 квітня 1988 в місті Коломия, Івано-Франківська область.

Навчався в загальноосвітній школі № 7, тепер філія Коломийського ліцею № 5. Пізніше вступив у 14-е вище професійне училище. Опанував професію столяра. Закінчивши училище, продовжив здобувати освіту в Львівському національному аграрному університеті, де вивчився на інженера-будівельника. Ігор закінчив університет у 2010 році. Тоді ж зустрів свою майбутню дружину — Ірину. Через три роки вони створили сім'ю, а рік по тому в них народився первісток — Богданчик^[1].

У 2014 спершу із кумом Василем хотіли приєднатися до лав полку «Азов». З 2014 до 2018 року в лавах добровольчого поліцейського батальйону «Івано-Франківськ» виконував завдання в Маріуполі та ближніх селах^[2].

Потім деякий час працював за кордоном. І лише з 2020 року перебував вдома, з сім'єю. Працював зварювальником на приватному підприємстві. У січні 2022-го року сім'я Ігоря поповнилася — народився молодший син — Устим.

Знову на фронт пішов у перші дні великої війни. Служив розвідником у складі 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Захищав Київщину, Донеччину^[2].

З 22 травня 2022 року воював на Донеччині. Під час одного зі штурмів він з побратимами взяли у полон дванадцятьох «вагнерівців».

Загинув 28 жовтня 2022 року від уламкового поранення. Уламок російської протитанкової керованої ракети залетів під бронежилет і влучив у серце. Кавалер ордену «За мужність» І, ІІ та ІІІ ступенів^[2].

Похований на Алеї Героїв (Міське кладовище). На приміщенні Коломийського ліцею № 7 відкрито пам'ятну дошку^[1].

• Нагороджений державною нагородою орденом «За мужність» ІІІ, ІІ^[3] та І ступенів, повний кавалер ордену;
• нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних сил України «За взірцевість у військовій службі» III ступеня та медаллю «Захисник Вітчизни»
• Почесний громадянин міста Коломиї.

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.