Кажан Галина Володимирівна

Кажан Галина Володимирівна
Народилася	11 серпня 1948(1948-08-11) (76 років) Гайки, Турійський район, Волинська область, Українська РСР, СРСР
Діяльність	акторка
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Заклад	Львівський український драматичний театр ім. М. Заньковецької, Волинський український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка, Волинська філармонія
Нагороди

Галина Володимирівна Кажан, до шлюбу Рудюк (нар. 11 серпня 1948(1948серпня11), с. Гайки Турійського району Волинської області) — українська акторка, артистка розмовного жанру.

Галина Рудюк народилась 11 серпня 1948 року в селі Гайки Турійського району Волинської області.

У 1967—1971 роках навчалася в Київському інституті театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого (клас Анатолія Скибенка, В. Приймака). Відтоді і до 1981 року — акторка Львівського українського драматичного театру ім. М. Заньковецької, у 1981—1986 роках — Волинського українського музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка. У 1985 році стала лауреаткою республіканського конкурсу серед майстрів художнього слова. У 1986—2005  роках — артистка розмовного жанру Волинської філармонії, де організувала поетичний театр одного актора.

Викладала на кафедрі історії і культури української мови Волинського національн��го університету ім. Лесі Українки^[1].

Водночас Галина Кажан займалася громадською роботою, членкиня Волинської крайової організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, одна з організаторів Волинської крайової організації Української Гельсінської спілки. У 1998 році була нагороджена золотим тризубом Народного руху України. Членкиня Національної спілки театральних діячів України (з 1974 року) та Національної спілки журналістів України (з 2006 р.).

• «Вогонь моїх пісень», «Одержима», «Та вір мені, що я тебе любила» за творами Лесі Українки,
• «Дума про Україну» Тараса Шевченка,
• «Маруся Чурай», «Безсмертний дотик душі», «Берестечко» Ліни Костенко,
• «Яка це музика — любов» Володимира Сосюри,
• «Це не ваша печаль» Оксани Забужко,
• «Монологи експонатів фашистського концтабору» за Олександром Богачуком,
• «Святая святих» за повістю Володимира Яворівського «Автопортрет з уяви» (про Катерину Білокур),
• «Жельсоміна», «Санд, або Аврора Свободи» за П'єррет Дюпуайє,
• «Життя в рожевому світлі» за Сімоною Берто.

• Василина («Суєта» Івана Карпенка-Карого),
• Мавка («Ніч на полонині» Олександра Олеся),
• Юлічка («Прапороносці» Олеся Гончара),
• Оленка («Голубі олені» Олексія Коломійця),
• Брехня («Казка про правду і брехню» Богдана Стельмаха),
• Принц Вельський («Річард ІІІ» Вільяма Шекспіра).

• Заслужена артистка України (1997);
• Орден княгині Ольги III ступеня (2008)^[2].

• Г. А. Максименко. Кажан Галина Володимирівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
• Наталя Гатальська. 11 серпня. 60 років від дня народження Г. В. Кажан (1948) – актриси, журналістки, громадської діячки, заслуженої артистки України // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2008 рік / Ред. упоряд. Є. І. Ковальчук, Е. С. Ксендзук. — Луцьк : ПВД «Твердиня», 2007. — С. 91-94.
• Лариса Занюк, Олександр Пілюк (08.08.2018). Заслужена артистка України Галина Кажан вразила своїми… вишитими іконами. https://www.volyn.com.ua/. «Волинь-нова». Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 17 січня 2021.