Кабачок Володимир Андрійович
Володимир Кабачок | |
---|---|
Основна інформація | |
Повне ім'я | Володимир Андрійович Кабачок |
Дата народження | 15 липня 1892 |
Місце народження | Петрівці, нині Миргородський район, Полтавська область |
Дата смерті | 15 червня 1957 (64 роки) |
Місце смерті | Київ, Українська РСР, СРСР |
Роки активності | 1925–1955 |
Громадянство | Російська імперія УРСР |
Національність | українець |
Професії | диригент, музичний педагог |
Освіта | Полтавський коледж мистецтв імені Миколи Лисенка |
Інструменти | бандура, тромбон, контрабас, литаври |
Жанр | фольк |
Колективи | Полтавська капела бандуристів |
Заклад | Національна музична академія України імені П. І. Чайковського |
Володимир Андрійович Кабачок (нар. 15 липня 1892, Петрівці — пом. 15 червня 1957, Київ) — видатний український бандурист, співак, диригент та педагог.
Співав в архієрейському ��орі Полтави до 1907 р. У місті закінчив початкову школу, а згодом і музичне училище (1907–1911). Від 1913-го навчався в Московській консерваторії звідки під час I СВ був мобілізований до війська. Після демобілізації «за станом здоров'я» одружився у 1916 році. Через складні матеріальні умови не зміг поновитися на навчання в консерваторії.
Професійно грав на тромбоні, контрабасі та ударних інструментах. Основоположник та мистецький керівник Полтавської капели бандуристів (1925–1934).
Заарештований в січні 1934-го, але після 4 місяців утримання під вартою «за недостатньою кількістю доказів» його звільнили. Згодом проходив по справі колишнього учасника Полтавської капели І. Борця.
Після звільнення влаштувався литавристом у Полтавському міському оркестрі. Згодом — артист оркестру «ВДТ» в Ленінграді, а також у клубі «Експортлісу» в Автово, де працювало багато українців, з яких утворив український хор. При клубі створив капелу бандуристів, яка виступала в місті та Ленінградській області. Повторно заарештований у серпні 1937-го. Засуджений на 10 років колимських виправних таборів. У 1943 р. переведений в Ташкент.
1943–1944 — соліст-бандурист Ташкентської філармонії, керівник оркестру народних інструментів хору Г. Верьовки. Від 1945-го викладач музичного училища ім. Р. Глієра та Київської консерваторії.
Основоположник тріо, квартетів та інших малих ансамблів бандуристів. У 1952 році створив перше тріо бандуристок у складі Т. Поліщук, В. Третякової та Н. Павленко.
Помер Володимир Кабачок 15 червня 1957 року, похований на столичному Печерському кладовищі.
2005-го в Петрівцях відкрито пам'ятник Володимиру Кабачку.
На Полтавщині щороку відбувався Регіональний огляд-конкурс бандуристів імені Володимира Кабачка. Започаткований у 1996 році. З 2006 року проводився як регіональний конкурс[1] у Миргороді, у санаторії імені Гоголя. Організатори та спонсори конкурсу — Департамент культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації, Обласний методичний кабінет навчальних закладів мистецтва та культури, Полтавське музичне училище ім. М. В. Лисенка[2]. Останній, 2019 року — у Полтаві[3][4].
- Баштан С. В.
- Серафима Баштан
- Грицай А. Ю.
- Ніна Писаренко
- Валентина Третякова
- Ніна Павленко
- Тамара Поліщук
- Елеонора Пилипенко-Миронюк
Бандура В. Кабачка знаходиться в музеї Театрального мистецтва Печерської Лаври.
160. Бандура, на якій грав В.Кабачок. 1930-i рр. Звукоряд хроматичний, 14 басів, 25 приструнків; пристосування для підвищення звучання на 1/2 тона у вигляді кнопок; є демпфер; головка грифа має різьблене обрамлення у вигляді дубового листка, навколо верхньої деки — інкрустація деревом; клен, ялина. Довж. 104. № 2584.
Школа гри на бандурі [Архівовано 8 січня 2016 у Wayback Machine.]. — К., 1958
- Кабачок Володимир Андрійович // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 276.
- Біографія на Ukrmusic [Архівовано 26 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- Бандура і кобза [Архівовано 15 березня 2007 у Wayback Machine.]
- Бандуристе, орле сизий: Віночок спогадів про Володимира Кабачка / С. В. Баштан (упоряд.), Л. Я. Івахненко (упоряд.). — К. : Муз. Україна, 1995. — 136с. : іл.
- Кабачок М. Спогади про батька // Родовід. Наукові записки до історії культури України. — 1993. — № 6. — С. 75-77.
- Мішалови В. і М. Українські кобзарі-бандуристи. — Сідней, 1986. — 106 с.
- Уманець В. Майстер кобзарської справи (Про В.Кабачка) // Бандура, 1992, № 39-40. — C. 28-29
- Мистецтво України — біографічний довідник — К. 1997
- Мішалов В. Ю. Харківська бандура — Культурологічно-мистецькі аспекти ґенези і розвитку виконавства на українському народному інструменті — (Серія Слобожанський світ)— Харків — Торонто, 2013 −368с.
- ↑ Україна. Знати – це перемагати! Володимир Кабачок (укр.). Процитовано 26 вересня 2022.
- ↑ Положення конкурсу (2015)
- ↑ НОВИНИ - МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ. lvivkultura.at.ua. Процитовано 26 вересня 2022.
- ↑ Відкритий конкурс бандуристів імені Володимира Кабачка 2019. novynymetodkabinet.tilda.ws. Процитовано 26 вересня 2022.