Жуль Бастьєн-Лепаж

Жуль Бастьєн-Лепаж
Jules Bastien-Lepage
Автопортрет, 1880 р.
При народженні	Jules Bastien-Lepage
Народження	1 листопада 1848(1848-11-01) Данвільє, Мез, Лотарингія
Смерть	10 грудня 1884(1884-12-10) (36 років)
	Париж (злоякісна пухлина)
Національність	Франція
Країна	Франція
Жанр	побутовий жанр, портрет, історичний живопис
Навчання	Париж
Діяльність	художник, художник-гравер, візуальний митець
Напрямок	реалізм
Роки творчості	1839—1874
Вчитель	Александр Кабанель
Відомі учні	Agnes Cathinka Wilhelmine Lunnd
Твори	Adolphe Franck (1810-1893), French philosopherd, Émile Bastien-Lepaged, The beggard і Octoberd
Брати, сестри	Émile Bastien-Lepaged
Роботи в колекції	Міннеаполіський інститут мистецтва, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Фінська національна галерея, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Палац витончених мистецтв[1], Музей мистецтва Метрополітен[2], Національні галереї Шотландіїd, Musée Blanche Hoschedé-Monetd, Музей образотворчих мистецтв (Ніцца), Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, Музей мистецтв Філадельфії, Національна портретна галерея (Лондон), Музей мистецтв Карнегіd, Національна галерея Австралії, Музей Фіцвільяма, Музей образотворчих мистецтв, Музей образотворчих мистецтв Нансі, Національний музей мистецтва, архітектури і дизайну, Клівлендський музей мистецтв, Santa Barbara Museum of Artd, Художній музей Мілвокі, Гамбурзька картинна галерея, Нова гліптотека Карлсберга, Національна галерея Ірландії, Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, The Mesdag Collectiond, Музей д'Орсе, Художня галерея і музей Келвінгроув, Aberdeen Art Galleryd, Музей витончених мистецтв, Heckscher Museum of Artd, Raclin Murphy Museum of Artd, Будинок-музей Віктора Гюго, Смітсонівський музей американського мистецтва[3], Музей Ван Гога, Hungarian National Galleryd, Музей Мармоттан-Моне, Денверський художній музей, Музей витончених мистецтв Парижаd, Musée Bastien-Lepaged, Музей Фабра, Musée des Arts Décoratifsd, Ашмолеан музей, Von der Heydt Museumd, Реннський музей образотворчого мистецтва, Musée de la Princeried, Королівський музей витончених мистецтв[4] і Musée des Beaux-Arts de Toursd
Нагороди	Римська премія (1875)
Жуль Бастьєн-Лепаж у Вікісховищі

Жуль Бастьє́́н-Лепа́ж (фр. Jules Bastien-Lepage; 1 листопада 1848 — 10 грудня 1884) — французький художник.

Народився в родині селян в поселенні Данвільє, Лотарингія. В місті Верден закінчив середню школу, де виказав середні художні здібності. 1867 року прибув у Париж. Працював на пошті, аби мати можливість малювати у вільний час. Влаштуватися в Школу красних мистецтв не вийшло, але він відвідував її як аматор. На другий рік його взяли в майстерню художника Александра Кабанеля. Починав як портретист і 1870 року навіть виставляв власні портрети в Салоні. Але на тлі ефектних творів інших портретистів не був помічений.

1875 року за картину на біблійну тему («Благовістя пастухам»)мав друге місце серед конкурсантів на Римську премію.

Але водночас виборов популярність як точний портретист. Серед його моделей — акторка Сара Бернар, філософ Адольф Франк, принц Уельський. Але сільський побут, відмінності його від міського способу життя не полишали думок художника. Він покинув тематику академізму і звернувся до сцен із французьким селянством. Ще після важкого поранення під час прусько-французької війни 1870 року він повернувся до рідної домівки в Лотарингії. В період 1879—1882 років створив подорож по Британії. Молодим захворів на рак. Хворим встиг відвідати Алжир, куди відбувала і низка французьких художників до нього.

Помер у віці 36 років від ускладнень раку. На церковному дворі поселення встановили монумент на честь померлого художника, котрий створив французький скульптор Огюст Роден.

Продовжував реалістичні й демократичні традиції Курбе і Франсуа Мілле. Малював здебільшого сцени з селянського життя, природу рідної йому Лотарингії. З великою теплотою та щирістю зображав простих скромних трудівників, не впадаючи в їх ідеалізацію чи, навпаки, прозаїзм. В художній манері був далеким від використання зовнішніх ефектів, ефектів освітлення чи вишукано красивих краєвидів. Тогочасна монополія багатіїв на мистецтво розмістила твори художника між салонним мистецтвом і натуралізмом, хоча до кожного з них воно не мало відношення. Прихильником селянської тематики Бастьєн-Лепажа був французький письменник Еміль Золя.

Відомий також як портретист.

• «Діоген», тематична штудія чоловічої фігури, 1873 р.
• «Пріам благає Ахілла віддати мертве тіло Гектора»
• «Благовістя пастухам», 1875 р.
• «Косовиця» (Париж),
• «Жанна д'Арк» (Нью-Йорк),
• «Збори картоплі», 1877 р.
• «Збори врожаю»
• Портрет Адольфа Франка
• Портрет акторки Сари Бернар, 1878 р.
• «Божевільна Офелія», 1881 р.
• Альберт Вольф у власній студії, 1881 р.
• «Сільське кохання» (Музей образотворчого мистецтва ім. О. С. Пушкіна, Москва).
• «Старий жебрак», Копенгаген, Нью Карлсберзька гліптотека

• 
  Жуль Бастьєн-Лепаж. «Малий конюх без роботи», 1882 р. Національна галерея Шотландії
• 
  Жуль Бастьєн-Лепаж. «Пріам благає Ахілла віддати мертве тіло Гектора»
• 
  Жуль Бастьєн-Лепаж. Ескіз, «Сара Бернар у профіль»
• 
  Жуль Бастьєн-Лепаж. Портрет Адольфа Франка, французького філософа
• 
  Жуль Бастьєн-Лепаж. «Жовтень. Збори картоплі»
• 
  Жуль Бастьєн-Лепаж.Портрет акторки Сари Бернар
• 
  Жуль Бастьєн-Лепаж.«Збори врожаю»
• 
  Жуль Бастьєн-Лепаж. «Пастушок з бідної родини»,1881 р.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жуль Бастьєн-Лепаж

• Мистецтво Франції
• Імпресіонізм
• Жуль Бретон

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Бастиен-Лепаж, Жюль // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
• Angela Schneider, Anke Daemgen, Gary Tinterow. Französische Meisterwerke des 19. Jahrhunderts aus dem Metropolitan Museum of Art, New York, Nicolai Verlag, Berlin 2007, ISBN 978-3-88609-584-1
• E. Benezit. Dictionnaire des peintres, sculpteurs, dessinateurs et graveurs Gründ, Paris, 1999, vol. I, p. 848.