Дригін Анатолій Семенович

Дригін Анатолій Семенович
Народився	14 березня 1914(1914-03-14) Балашов, Саратовська губернія, Російська імперія
Помер	19 листопада 1990(1990-11-19) (76 років) Москва, СРСР
Поховання	Троєкуровське кладовище
Громадянство	СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	військовослужбовець, політик
Alma mater	Michurinsk State Agrarian Universityd
Знання мов	російська
Учасник	німецько-радянська війна
Членство	ЦК КПРС
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Військове звання	підполковник
Партія	КПРС
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Анатолій Семенович Дригін (нар. 14 березня 1914(19140314), місто Балашов, тепер Саратовської області, Російська Федерація — 19 листопада 1990, місто Москва) — радянський державний діяч, 1-й секретар Вологодського обласного комітету КПРС. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1961—1971 роках. Член ЦК КПРС у 1971—1986 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 6—11-го скликань. Герой Соціалістичної Праці (13.03.1984).

Народився в багатодітній селянинській родині. Батько працював шляховим обхідником.

Закінчив середню школу. У 1929 році вступив до комсомолу.

У 1935 році закінчив Мічурінський інститут плодово-ягідних культур, агроном.

У 1935—1936 роках — молодший науковий співробітник, у 1936—1941 роках — старший науковий співробітник — завідувач відділу селекції і сортовивчення дослідної плодово-ягідної станції Башкирського науково-дослідного інституту соціалістичної реконструкції сільського господарства.

Член ВКП(б) з 1940 року.

У 1941—1946 роках служив у Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. У 1941 році був політичним керівником роти стрілецького полку, потім — стрілецького батальйону. З 1942 року командував стрілецьким батальйоном. З 1943 по 1945 рік майор Анатолій Дригін (не маючи ніякої військової освіти крім короткострокових довоєнних зборів) командував 70-м гвардійським стрілецьким полком 24-ї Євпаторійської гвардійської стрілецької дивізії. Воював на Західному, Волховському, Сталінградському, Донському, Південному, 2-м Прибалтійському і 3-му Білоруському фронтах. Був тричі поранений.

У 1946—1950 роках — директор експериментальної бази «Красный пахарь» Всесоюзного науково-дослідного інституту рослинництва в Павловському районі Ленінградської області. У 1950 році — директор плодорозплідницького радгоспу «Стреблово» Лузького району Ленінградської області.

У 1950—1953 роках — голова виконавчого комітету Лузької районної ради депутатів трудящих Ленінградської області.

У 1953—1956 роках — 1-й секретар Лузького районного комітету КПРС Ленінградської області.

У 1956—1957 роках — завідувач сільськогосподарського відділу Ленінградського обласного комітету КПРС.

У 1957—1960 роках — 1-й заступник голови виконавчого комітету Ленінградської обласної ради депутатів трудящих.

У 1960 — вересні 1961 року — секретар Ленінградського обласного комітету КПРС.

27 вересня 1961 — 20 липня 1985 року — 1-й секретар Вологодського обласного комітету КПРС.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 березня 1984 року за багаторічну і плідну роботу в партійних і радянських органах, великі заслуги в мобілізації комуністів, всіх трудящих на прискорений розвиток економіки і культури області та в зв'язку з 70-річчям Дригіну Анатолію Семеновичу присвоєно звання Героя Соціалістичної праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

З липня 1985 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

Помер 19 листопада 1990 року. Похований в Москві на Троєкуровському цвинтарі.

• майор
• підполковник (1945)

• Герой Соціалістичної Праці (13.03.1984)
• три ордени Леніна (22.06.1957, 27.08.1971, 13.03.1984)
• орден Жовтневої Революції (11.12.1973)
• два ордени Червоного Прапора (22.04.1944, 31.08.1944)
• орден Трудового Червоного Прапора (19.03.1964)
• орден Суворова ІІІ ст. (20.04.1945)
• орден Вітчизняної війни І ст. (11.03.1985)
• орден Червоної Зірки (7.02.1943)
• медалі
• Почесна медаль Радянського комітету захисту миру «Борцеві за мир»
• Почесний громадянин міста Вологди (1985)

• Дрыгин Анатолий Семёнович [Архівовано 20 вересня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
• Дрыгин Анатолий Семёнович [Архівовано 7 серпня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)