Домославський Казімір Станіславович
| Казімір Станіславович Домославський | |
|---|---|
 | |
| Псевдо | Zakręt |
| Народився | 15 лютого 1883 Собєшин |
| Помер | 2 березня 1960 (77 років) Пулави |
| Громадянство | .svg){kind=small} УНР→ Польща |
| Національність | поляк |
| Діяльність | політик, есперантист, delegito de UEA |
| Знання мов | есперанто[1] і польська |
| Учасник | польсько-радянська війна 1920 і Друга світова війна |
| Членство | Universala Esperanto-Asocio і Польська асоціація есперантоd |
| Військове звання | лейтенант |
| Партія | Польська соціалістична партія |
| Нагороди |  |
Казімір Станіславович Домославський (пол. Kazimierz Domosławski) (15 лютого 1883, Собєшин — 2 березня 1960, Пулави) — український та польський державний і політичний діяч. Член Української Центральної Ради (1918). Активіст польської соціалістичної партії, організатор робітничого руху.
До 1907 року він жив зі своїми батьками в селі Береза, де його батько був засновником і директором сільськогосподарської школи. У 1907 році він вступив до приватної гімназії Войцех Горскі у Варшаві, яку він закінчив у 1911 році. Вступив до Спілки прогресивної незалежної молоді. Він отримав диплом про середню освіту у 6-ій чоловічій гімназії у Варшаві.
У 1913 році він навчався в політехніці в Граці. Там він був активістом організації прогресивної молоді «Філареція». Він також приєднався до Активної Бойової Асоціації, де він був комендантом цього загону. Після початку Першої світової війни перервав навчання і поїхав на Волинь, а потім до Києва до свого брата. Він працював там в товаристві підтримки жертв війни та був членом молодіжної організації незалежності «Корпорація», яку очолив з 1917 року[2]. У березні 1917 року він став членом Польського виконавчого комітету в Росії[3].
Наприкінці 1916 року він вступив до Польської соціалістичної партії. Він представляв Польську соціалістичну партію в Центральній Раді Української Народної Республіки, а потім працював у Міністерстві національностей Української Центральної Ради.
У лютому 1919 року він виїхав до Варшави, де взяв участь у 16-му конгресі ПФР у квітні 1919 р. У вересні 1919 р. він був мобілізований і служив у польській армії до лютого 1921 р., Звідки він пішов у звання лейтенанта, з вислугою років з 1 червня 1919 р.[4] до 9-го важкого артилерійського полку.
З 1921 по 1924 рр. — працював уповноваженим з перепису в Центральному статистичному управлінні, керував районною організацією ППС у Прушкув та працював у районному комітеті робіт ППС «Варшава-Подмисеська». У 1924 році він почав працювати в Державній духовній монополії. У 1927 році він став членом міської ради в П'ястуві та членом парламенту Пауіта.
У 1934 році він був зареєстрований в Пов'янському Командному Управлінні у Варшаві з виділенням на 26-й легкий артилерійський полк[5]. З 1928 по 1931 роки він був членом Верховної ради ППС. Він також намагався — безуспішно брати участь у парламентських виборах 1928 року. З 1929 переїхав до Варшави. З 1934 року він був активним у Союзі працівників спортивних асоціацій, де він виконував обов'язки генерального секретаря. У 1937 році він створив та очолив Робоче товариство з туризму. У лютому 1937 року на 24-му з'їзді ППС його знову обрали до Верховної ради ППС.
Під час окупації він був членом штабу Народної гвардії, керуючи навчальним відділом. Він був редактором журналів «Народна гвардія» та PPS-WRN «Wieś i Miasto». З лютого 1942 по липень 1944 роки також служив інспектором навчального району південної народної гвардії WRN.
Після війни він виїхав до Любліна і працював у Любленському споживчому кооперативі. Він не належав до жодної партії. У березні 1945 р. повернувся до Варшави, де продовжував працювати в ПМС. Він служив генеральним секретарем Союзу робітничих спортивних асоціацій, до його розпуску у травні 1948 року. Після переведення на пенсію по інвалідності в 1950 році він переїхав до Пулави, де і помер 2 березня 1960 року.
- ↑ https://dlibra.kul.pl/dlibra/publication/53921/edition/46113/content
- ↑ Stanisław Grzymałowski: Wspomnienia z Kijowa. VI (wybrane rozdziały) Polska Młodzież Akademicka w Kijowie 1834 – 1918. 2001. [dostęp 2008-12-223].
- ↑ Zjazd Polski na Rusi w Kijowie w dniach 18-24 czerwca 1917 roku, Winnica [b.r.w], s. 132.
- ↑ Rocznik Oficerski 1923. Warszawa: Ministerstwo Spraw Wojskowych, 1923, ss. 796, 857.
- ↑ Rocznik Oficerski Rezerw. Warszawa: Ministerstwo Spraw Wojskowych, 1934, ss. 139, 638.
- Подільська Окружна Комісія по справах виборів до Установчих Зборів Української Народної Республіки. [Архівовано 20 липня 2014 у Wayback Machine.]
- Słownik biograficzny działaczy polskiego ruchu robotniczego, 1985, Stefan Adamski. Warszawa, „Książka i Wiedza”. ISBN 83-05-11435-X