Девід Бірн

Девід Бірн
англ. David Byrne
Основна інформація
Дата народження	14 травня 1952(1952-05-14) (72 роки)
Місце народження	Дамбартон, Шотландія
Роки активності	1971 - дотепер
Громадянство	США[1]
Професія	Співак, автор пісень, музикант, продюсер, музичний теоретик, художник-візуаліст, актор, письменник, кінорежисер
Освіта	Rhode Island School of Designd  і Lansdowne High Schoold
Інструменти	Вокал, гітара, клавішні
Мова	англійська
Жанр	Рок, нова хвиля, артпоп, ворлдбіт, електронна музика
Членство	Talking Heads
Лейбл	Todo Mundo, Luaka Bop, Nonesuch, Thrill Jockey, Sire, Warner Bros.
Нагороди	Webby Lifetime Achievement Awardd (2008) Bessie Awardd David di Donatello for Best Scored
У шлюбі з	Adelle Lutzd
Автограф
davidbyrne.com
Цитати у Вікіцитатах  Файли у Вікісховищі

Девід Бірн (англ. David Byrne; нар. 14 травня 1952) — шотландсько-американський співак, автор пісень, музикант, продюсер, актор, письменник, теоретик музики, візуальний художник і режисер. Він був одним із засновників, основним автором пісень, вокалістом і гітаристом американського нью-вейв гурту Talking Heads.

Бірн випустив сольні записи і працював з різними медіа, включаючи кіно, фотографію, оперу, художню літературу та нон-фікшн. Він отримав премію Оскар, Ґреммі, Спеціальну Премію Тоні та Золотий глобус, а також був включений до Зали слави рок-н-ролу у складі гурту Talking Heads.^[2]

Девід Бірн народився 14 травня 1952 року в місті Дамбартон, Шотландія. Через два роки його батьки переїхали до міста Гамільтон, Канада, а коли йому було 8 (або 9) років, їхня родина переїхала до міста Арбутус, штат Меріленд, США. Бірн рік відвідував школу дизайну в Род Айленді, потім покинув її, сформувавши в 1974 році гурт Talking Heads із ще з двома студентами цієї школи — з басисткою Тіною Веймут і барабанщиком Крісом Францем, а пізніше до них доєднався гітарист і клавішник Джеррі Гаррісон.

Крім основної групи Бірн брав участь і в інших проектах: він співпрацює з Браяном Іно, з яким вони випустили альбом My Life in the Bush of Ghosts 1981 року, який привернув увагу критиків. У цьому альбомі було вперше використано семплювання. Серед інших проектів Бірна в 80-тих роках це робота в створенні до бродвейської постановки The Catherine Wheel, продюсування гурту The B-52's, і також написання музики до кіно та балету. У 1988 році Бірн разом з Рюїчі Сакамото та Конг Су отримав Оскар за саундтрек до фільму «Останній імператор» режисера Бернардо Бертолуччі.

У 90-тих роках Бірн засновує власний лейбл Luaka Bop, за допомогою якого просував бразильську музику. Крім того Бірн читає лекції та почав професійно займатися фотографією. Нині його виставки відбуваються у галереях сучасного мистецтва по всьому світу. У 2003 році Бірн випустив книгу «Envisioning Emotional Epistemological Information» з DVD-додатком, який містить роботи артиста у форматі PowerPoint^[3]. З того часу він виступає на лекціях на тему цієї програми. В 2005 році Девід Бірн пристосував для виконання музичних творів занедбану фабрику з виробництва фарб «Fragfabriken» у Стокгольмі. Для того, щоб задіяти у виробництві звуку всі конструкції будівлі Бірн переробив старий орган, який працював за допомогою деревяного хутра. Частина клавіш і педалей переобладнаного органу були з'єднані із десятками прозорих пластикових труб, через які повітря нагнітається для створення вітру і свисту. Спеціальні троси повязували інші клавіші з молотками, що б'ють по порожніх металевих колонах будівлі фабрики. До поперечних балок були прикріплені спеціальні пристрої, що змушують ці металеві бруси вібрувати та видавати гудіння різної висоти. У 2009 році Бірн випустив книгу «Записки велосипедиста» зі спостереженням життя різних міст, де Девід розповідає не лише про побачене, але і ділиться думками про те, як зробити світ кращим.

• My Life in The Bush of Ghosts (з Браяном Іно)
• Rei Momo (1989)
• Uh-Oh (1992)
• David Byrne (1994)
• Feelings (1997)
• Look into the Eyeball (2001)
• Grown Backwards (2004)
• Everything That Happened Will Happen Today (2008) (з Браяном Іно)
• Love This Giant (2012) (з St. Vincent)
• American Utopia (2018)

• У Девіда Бірна та його дружини Адел Луц є дочка Малу Абені Валентайн Бірн. Бірн з Луц розлучилися у 2004 році.
• Бірн з'являється в 309-му епізоді мультсеріалу Сімпсони, «Dud, Where's Ranch», 14 сезон. У цьому епізоді Девід Бірн і Гомер Сімпсон, створюють музичну композицію «Everybody Hates Ned Flanders».
• В операційній системі Windows XP, в папці Загальні документи, знаходиться композиція Девіда Бірна «Like Humans Do», з альбому «Look Into The Eyeball» 2001 року у форматі Windows Media Audio.

• https://www.imdb.com/name/nm0126154/ [Архівовано 6 грудня 2021 у Wayback Machine.]
• https://www.britannica.com/biography/David-Byrne [Архівовано 27 жовтня 2021 у Wayback Machine.]

1. ↑ Museum of Modern Art online collection
   d:Track:Q73268604
2. ↑ Talking Heads. Rock & Roll Hall of Fame (англ.). Процитовано 2 травня 2024.
3. ↑ https://davidbyrne.com/explore/e.e.e.i.-powerpoint