Грузько-Зорянське
селище Грузько-Зорянське | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Донецька область |
Район | Донецький район |
Тер. громада | Макіївська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA14080070050026495 |
Основні дані | |
Засновано | 1789 |
Статус | із 2024 року |
Населення | ▼ 1333 (01.01.2017)[1] |
Поштовий індекс | 86195 |
Телефонний код | +380 6232 |
Географічні координати | 47°56′44″ пн. ш. 38°5′1″ сх. д. / 47.94556° пн. ш. 38.08361° сх. д. |
Висота над рівнем моря | 125 м |
Водойма | р. Грузька
|
Відстань | |
Найближча залізнична станція: | Рясне |
До райцентру: | |
- автошляхами: | 16,6 км |
До обл. центру: | |
- фізична: | 21,2 км |
- автошляхами: | 28,7 км |
Селищна влада | |
Адреса | 86195, Донецька обл., Макіївська міськрада, смт Грузько-Зорянське, вул. Центральна, 13 |
Голова селищної ради | Уварова Олена Миколаївна |
Карта | |
Гру́зько-Зоря́нське — селище Макіївської міської громади Донецького району Донецької області, Україна. Розташоване на річці Грузька за 28 км від Донецька. Відстань до Макіївки становить близько 16 км і проходить автошляхом місцевого значення.
Початок майбутньому селищу дав хутір Грузький, заснований близько 1789 р. на лівому березі р. Грузька (ліва притока Кальміусу) при впадінні в неї балки Колесникової відставним осавулом Війська Донського Семеном Тимофійовичем Зарянським. Втім, офіційний дозвіл на заселення хутора осавул Зарянський отримав визначенням військового цивільного уряду лише 8 червня 1795 р. [2]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
російська | 1181 | 78.89% |
українська | 312 | 20.84% |
білоруська | 3 | 0.20% |
румунська | 1 | 0.07% |
Усього | 1497 | 100% |
За даними перепису 2001 року населення селища становило 1497 осіб, із них 20,84 % зазначили рідною мову українську, 78,89 % — російську, 0,2 % — білоруську та 0,07 % — молдовську мови[4].
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- ↑ [1] Сулин И. Материалы к истории заселения Миусского (ныне Таганрогского) округа // Сборник Области Войска Донского статистического комитета. – Вып. 5. – Новочеркасск: Частная Донская Типография, 1905. – С. 99.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 11 лютого 2016.
Це незавершена стаття з географії Донецької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |