Генезис артезіанських вод

Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення. Ця стаття потребує уваги й турботи фахівця в галузі геології. Будь ласка, повідомте про це знайомому вам спеціалісту, або виправте її самі, якщо ви володієте відповідними знаннями. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (8 грудня 2024) Вступний розділ цієї статті, ймовірно, занадто довгий. Будь ласка, допоможіть зменшити обсяг преамбули, перенісши надлишкову інформацію зі вступу в тіло статті. (8 грудня 2024) Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (8 грудня 2024) Ця стаття не має інтервікі-посилань. Ви можете допомогти проєкту, знайшовши та додавши посилання на назву цієї сторінки у відповідному їй елементі Вікіданих, або, якщо Ви впевнені що такий ще не існує, то можете сміливо створювати власний елемент поточної сторінки та заповнити в ньому відповідні властивості Вікіданих. (8 грудня 2024) Ця стаття не містить посилань на інші статті Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань у наявному тексті. (8 грудня 2024) Ця стаття недостатньо чи зовсім не категоризована, або категорії, до яких вона належить, не існують. Будь ласка, допоможіть додати належні категорії, аби цю статтю можна було категоризувати із суміжними сторінками. (8 грудня 2024) (Дізнайтеся, як і коли вилучати це шаблонне повідомлення[en])

Генезис артезіанських вод (англ. Genesis of artesian waters).

Людство вступило в епоху дефіциту прісних вод. І питання походження цих вод, та методи ефективного по��уку підземних прісних вод стають основоположними для оцінки перспектив водозабезпечення населення Землі не тільки в теоретичному, а також у прикладному значенні.

Оцінки світових запасів артезіанських вод і кардинальне питання їх можливого виснаження залежать від теорії походження цих вод.

На сьогодні існує низка теорій походження глибинних вод: гідрогеологічна теорія, інфільтраційна, конденсаційна, ювенільна, похованих вод та магматогенна. Водночас жодна з цих теорій не може дати чіткого розуміння генезису артезіанських вод і ясного пояснення багатьох феноменів глибинних прісних вод.

У авторів класичної античності, таких як Платон, переважала думка, що води океану через «тартар» — великий отвір у глибинах океану — проникають у надра землі, а потім, після більш-менш тривалого підземного переходу, знову виходять на поверхню у вигляді криничних джерел.

У XVII столітті Декарт вважав, що морська вода підземними каналами потрапляє в порожнечі в глибині землі і там перетворюється на пару під впливом тепла земного ядра, потім піднімаються пари, охолоджуються в поверхневих частинах земної кори, конденсуються і витікають назовні у вигляді криничних джерел.

Ідеї Платона і Декарта пов'язують підземні води з морською водою. Однак механізм, за допомогою якого морська вода перетворюється на прісну, є дуже спекулятивним.

Теорія ювенільного походження води, запропонована Е. Зюссом у 1902 році, передбачає виділення води з магми під час її взаємодії з земною корою.

Поєднавши ідеї Р. Декарта та Е. Зюсса, отримуємо два постулати, які лягли в основу вулканічно-морською парадигми генезису артезіанської води,[1]:

• Матеріальною основою для створення глибоких прісних вод є морська вода,
• Закипання морської води відбувається природним чином у напівзгаслих магматичних камерах вулканів, куди вона потрапляє під тиском через зони розломів у земній корі.

Вулканічно-морська парадигма (рис.1) логічно пояснює низку нерозв'язних для інших теорій феноменів глибинних прісних вод. До таких явищ належать, наприклад, оазиси, заповнені буйною рослинністю в пустелях, система підводних водоносних горизонтів, розташованих, зокрема, на континентальному шельфі США протяжністю близько 350 км (рис. 2),[2].

Інший приклад: прісноводні осетрові риби успішно мешкають у солоному Каспійському морі, розташовуючись у зручних зонах прісноводної еклінізації^{[невідомий термін]}.

Основні висновки, що випливають з вулканічно-морської парадигми:^[1]

1. Артезіанські води є відновлюваними,
2. Глибинні ресурси прісної води включені у природний кругообіг води так само, як і підземні води,
3. Проблема видобутку питної артезіанської води - це не ресурсна проблема людства, а технологічна проблема.

Таким чином, розробка та впровадження ефективних методів розвідки артезіанських вод є запорукою вирішення проблем забезпечення населення посушливих регіонів питною водою, покращення умов вирощування сільськогосподарської продукції в цих регіонах, а також вирішення глобального механізму "Вода ООН" для населення планети Земля.

• Robinson D.A., Binley A., Crook N. et al.: Advancing process-based watershed hydrological research using near-surface geophysics: a vision for, electrical and magnetic geophysical methods // Hydrological Processes 22(18) -2008 p.3604 – 3635  https://doi.org/10.1002/hyp.6963
• Ivashchenko P., Geyenko V.: "Experience with the application of "GeoDirect" technology for deep freshwater prospecting".   Scientific and Practical Conference, London, 02-06 November 2020.

• 1. Pavlo M. Ivashchenko, Olexander I. Yurchuk  “Genesis of artesian waters“,2024, Springer Nature, Discover Water journal, https://doi.org/10.1007/s43832-024-00178-7
• 2. Gustafson C. et al. "Aquifer systems extending far offshore on the U.S. Atlantic margin", Scientific Reports, 2019, nowiki>https://doi.org/10.1038/s41598-019-44611-7

Це незавершена стаття з геології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.