Перейти до вмісту

Вільям Ендрю Мюррей Бойд (письменник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вільям Ендрю Мюррей Бойд
англ. William Boyd
Народився7 березня 1952(1952-03-07)[1][2][…] (72 роки)
Аккра, Гана[4]
Країна Велика Британія[5]
Діяльністьсценарист, кінорежисер, прозаїк-романіст, письменник, режисер
Alma materКоледж Ісуса, Університет Глазго, Університет Ніцци, Школа Ґордонстоун і University of Côte d'Azurd
ЗакладУніверситет Оксфорда
Мова творіванглійська
Роки активності1981 — тепер. час
Magnum opusХороша людина в Африці (роман)
ЧленствоКоролівське літературне товариство
НагородиGrand prix des lectrices de Elle
Сайт: williamboyd.co.uk
CMNS: Вільям Ендрю Мюррей Бойд у Вікісховищі

Вільям Ендрю Мюррей Бойд CBE FRSL (7 березня 1952(19520307)) — шотландський[6][7] прозаїк-романіст, автор оповідань і сценарист.

Біографія

[ред. | ред. код]

Вільям Бойд народився в Аккрі, Голд-Кост (сучасна Гана)[8] в родині шотландських батьків, обидва з Файфу, має двох молодших сестер. Батько Олександр, лікар, який спеціалізувався на тропічній медицині, мати Бойда була вчителькою, переїхали до Голд-Кост у 1950 році, щоб керувати медичною клінікою в Університетському коледжі Голд-Кост, Легон (нині Університет Гани). На початку 1960-х сім'я переїхала до західної Нігерії, де батько Бойда обіймав аналогічну посаду в Ібаданському університеті.[9] Бойд провів своє дитинство в Гані та Нігерії[8] і у дев'ятирічному віці пішов до підготовчої школи, потім до школи Гордонстоуна в Шотландії[10], потім до Університету Ніцци у Франції. Університет Глазго, де він отримав ступінь магістра (з відзнакою) з англійської мови та філософії. Також закінчив Коледж Ісуса в Оксфорді. Його батько помер від рідкісної хвороби, коли Вільяму було 26 років.

Між 1980 і 1983 роками Бойд був викладачем англійської мови в коледжі Святої Гільди в Оксфорді, і саме тоді він там був опублікований свій перший роман «Хороша людина в Африці» (1981). Також був телевізійним критиком для New Statesman між 1981 і 1983 роками [9].

У 2005 році Вільям Бойд був призначений командором Ордена Британської імперії за заслуги в літературі. Він є членом Королівського літературного товариства та офіцером Ордену мистецтв і літератури. Він отримав почесний ступінь доктора літератури в університетах Сент-Ендрюс, Стерлінг, Глазго та Данді[8], а також є почесним співробітником Ісусового коледжу в Оксфорді.[11] Також, Вільям є членом Chelsea Arts Club.[12]

Вільям познайомився зі своєю дружиною Сьюзан, коли вони обоє навчалися в Університеті Глазго. Дружина працювала редактором, потім сценаристом. Володіє будинком у Челсі, Лондон, а також фермою та виноградником (під власною назвою Château Pecachard) у Бержеракі в Дордоні на південному заході Франції.[9]

У серпні 2014 року Вільям Бойд був одним із 200 громадських діячів, які підписали лист до The Guardian, виступаючи проти незалежності Шотландії напередодні вересневого референдуму з цього питання.[13]

Праці

[ред. | ред. код]

Романи

[ред. | ред. код]

У 1983 році Вільям Бойд був обраний одним із 20 «Найкращих молодих британських романістів» у рекламній акції, проведеній журналом Granta та Радою книжкового маркетингу. Серед романів Бойда: «Хороша людина в Африці», дослідження британського дипломата, схильного до катастроф, який працює в Західній Африці, за яке він отримав премію Whitbread Book і премію Сомерсета Моема в 1981 році; «Війна морозива» на тлі кампаній Першої світової війни в колоніальній Східній Африці, яка отримала премію Джона Ллевеліна Ріса та потрапила до короткого списку Букерівської премії за художню літературу в 1982 році; Пляж Браззавіль, опублікований у 1991 році розповідає про вченого, який досліджує поведінку шимпанзе в Африці; і Будь-яке людське серце, написаний у формі щоденники вигаданого чоловіка, британського письменника XX століття, який отримав Prix Jean Monnet de Littérature Européenne і був включений до довгого списку Букерівської премії в 2002 році. Розповідь «Неспокійна» про молоду жінку, яка дізнається, що її мати була завербована в шпигуни під час Другої світової війни, була опублікована в 2006 році та отримала нагороду «Роман року» на конкурсі Costa Book Awards 2006. Роман «В очікуванні світанку» була опублауована в 2012 році, потім «Соло» у 2013 році, в 2015 році була видана «Солодка ласка» — четвертий роман, який Бойд написав від імені жінки. Його шістнадцятий роман «Тріо» опублікований в 2020 році.

Соло, роман про Джеймса Бонда

[ред. | ред. код]

У квітні 2012 року спадок Яна Флемінга оголосив, що Бойд напише наступний роман про Джеймса Бонда.[14] Дія книги «Соло» розгортається в 1969 році; її опублікував Джонатан Кейп у Великобританії у вересні 2013 року. Бойд використовував творця Бонда Яна Флемінга як персонаж у своєму романі «Будь-яке людське серце». Флемінг вербує головного героя книги, Логана Маунтстюарта, до британської військово-морської розвідки під час Другої світової війни.[15]

Розповіді (коротка проза)

[ред. | ред. код]

Було опубліковано кілька збірок оповідань Вільяма Бойда, а саме «На вокзалі Янкі» (1981), «Доля Наталі «Ікс» (1995), «Зачарування» (2004) і «Сни Бетані Мелмот» (2017). У передмові до «Коханця мрії» (2008) Бойд каже, що, на його думку, форма оповідання була ключовою для його становлення як письменника.[16]

Нон-фікшн

[ред. | ред. код]

«Протобіографія», автобіографічний твір Бойда, який згадує своє раннє дитинство, спочатку був опублікований у 1998 році Bridgewater Press обмеженим тиражем. Видання Penguin Books[17] 2005 року в м'якій палітурці. В 2005 році було видано збірку публіцистичних та інших нон-фікшн Бойда під назвою Bamboo.

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Рецензії на книги

[ред. | ред. код]
рік Оглядова стаття Переглянуті роботи
2020 рік

Список літератури (посилання)

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ SNAC — 2010.
  3. ↑ Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  4. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #120880733 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2018.
  6. ↑ The SRB Interview: William Boyd. Scottish Review of Books. 28 жовтня 2009. Процитовано 6 квітня 2018.
  7. ↑ Clements, Toby (3 вересня 2006). A writer's life: William Boyd. The Sunday Telegraph. Процитовано 13 березня 2018.
  8. ↑ а б в William Boyd – Biography. williamboyd.co.uk. Процитовано 4 березня 2012.
  9. ↑ а б в Norman, Neil (14 січня 2007). William Boyd: A good man in Chelsea. The Independent. Процитовано 10 березня 2018.
  10. ↑ Brown, Mick (4 лютого 2012). The master storyteller: William Boyd interview. The Daily Telegraph. Процитовано 11 березня 2018.[недоступне посилання з 01.07.2021]
  11. ↑ "Emeritus Fellows", The Jesus College Record 2011, p. 21, Jesus College, Oxford. Retrieved 11 March 2018.
  12. ↑ Chelsea Arts Club secretary signs off with 'lunatic' plea. Evening Standard. London. 17 січня 2013. Процитовано 15 лютого 2017.
  13. ↑ Celebrities' open letter to Scotland – full text and list of signatories. The Guardian. 7 серпня 2014. Процитовано 26 серпня 2014.
  14. ↑ William Boyd to write new James Bond book. ITV News. 12 квітня 2012. Процитовано 9 березня 2018.
  15. ↑ Lang, Kirsty (27 грудня 2012). James Bond author William Boyd on Restless, and the spy who thrilled him. Radio Times. Процитовано 10 березня 2018.
  16. ↑ Thorpe, Vanessa (2 березня 2008). Too good to be true. The Observer. Процитовано 11 березня 2018.
  17. ↑ Protobiography. London: Curtis Brown. 2005. Процитовано 15 березня 2018.
  18. ↑ Boyd, 2008, с. 4—5.
  19. ↑ Tayler, Christopher (12 вересня 2009). A life in writing: William Boyd. The Guardian. Процитовано 12 березня 2018.
  20. ↑ Boyd, 2008, с. 5.
  21. ↑ Frejdh, Anders (7 січня 2013). UK Release of William Boyd's 007 Novel: Solo. From Sweden With Love. Процитовано 10 квітня 2020.

Джерела

[ред. | ред. код]

Додаткові посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вільям_Ендрю_Мюррей_Бойд_(письменник)&oldid=43780816