Волошинів Павло Ількович
| Павло Волошинів | |
|---|---|
 Підполковник Полковник | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 20 червня 1858 |
| Смерть | після 1925 |
| Громадянство | .svg){kind=small} УНР |
| Військова служба | |
| Приналежність | УНР |
| Вид ЗС |  Армія УНР |
| Війни / битви | Перша світова війна Українсько-більшовицька війна |
| Командування | |
| начальник штабу 25-ї Київської запасної бригади | |
Павло Ількович Волошинів (Волошин) (нар. 20 червня 1858 — після 1925) — полковник Армії УНР, український військовий і громадсько-політичний діяч, член Українського військового клубу імені Полуботка.
Закінчив Чугуївське піхотне юнкерське училище (1881), служив у 165-му піхотному Луцькому полку (Київ). Згодом — муштровий офіцер Чугуївського піхотного юнкерського училища.
У 1917 році начальник штабу 25-ї ополченської запасної бригади у Києві. Останнє звання у російській армії — підполковник.
Один із перших організаторів українського військового руху в армії. 8 березня 1917 року обраний співголовою наради вояків-українців київської залоги, на якій було засновано Український військовий клуб імені гетьмана Павла Полуботка.
У 1918–1919 рр. — працював у Головному управлінні Генерального штабу Української держави, згодом — Дієвої армії УНР. Станом на 12.11.1919 р. — помічник начальника залоги Кам'янця-Подільського. З 15.09.1920 р. — лектор Кам'янець-Подільської спільної юнацької школи.
До 1924 року проживав на еміграції в таборі в Каліші. Повернувся в Україну. Був арештований та розстріляний ОДПУ в Києві.
- Роман Коваль, Юрій Юзич. Микола Міхновський. Спогади, свідчення, документи. Київ, видавництво Марка Мельника. 2021.
- Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української народної республіки (1917-1921): Наукове видання. - К.: Темпора, 2007.