Білик Павло Вікторович
| Білик Павло Вікторович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження | 15 листопада 1968 (56 років) Київ, Українська РСР, СРСР | |||
| Країна |  СРСР Україна | |||
| Навчання | Українська академія мистецтв (1994) | |||
| Діяльність | художник | |||
| Вчитель | Баринова-Кулеба Віра Іванівна, Болдирєв Володимир Степанович, Гурін Василь Іванович, Забашта Василь Іванович і Шаталін Віктор Васильович | |||
| Член | Національна спілка художників України | |||
| Батько | Білик Віктор Кирилович | |||
|
| ||||
Павло́ Ві́кторович Бі́лик (нар. 15 листопада 1968, Київ) — український живописець; член Національної спілки художників України з 1999 року.
Народився 15 листопада 1968 року в місті Києві (нині Україна). Син художника Віктора Білика. 1994 року закінчив Українську академію мистецтв, де навчався у Віри Баринової, Володимира Болдирєва, Василя Гуріна, Василя Забашти, Віктора Шаталіна[1].
Мешкає у Києві в будинку на вулиці Миколи Василенка, № 14[2].
Працює в галузі станкового живопису. Серед робіт:
- «Літній букет» (1990);
- «Синій букет» (1990);
- «Козак Мамай» (1992);
- «Ей там, на баржі» (1993);
- «Христос» (1994);
- «Натюрморт» (1995);
- «Відображення» (1995);
- «Спогади про дитинство» (1995);
- «Натюрморт із кактусом» (1996);
- «Андріївський узвіз» (1996);
- «Букет» (1996);
- «Україна» (1996);
- «Новий світ» (1998);
- «Мис Херсонес» (1999);
- «Кримські гранати» (2000);
- «Відмінно» (2001).
Твори зберігаються в музеї Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, приватних колекціях в Україні та за кордном[1].
- Павло Білик // Художники Києва. Живопис. Графіка. Скульптура. Декоративно-прикладне мистецтво : творчо-біографічний довідник / С. Журавель. — Київ : Іпрез, 2000. — С. 24. — ISBN 966-95504-1-6.;
- В. М. Прядко. Білик Павло Вікторович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0.
 |
|---|
