Білик Ігор Вікторович

Білик Ігор Вікторович
Солдат
Загальна інформація
Народження	14 лютого 1979(1979-02-14) Старокостянтинів
Смерть	21 січня 2015(2015-01-21) (35 років) Донецьк
Поховання	Старокостянтинів
Військова служба
Роки служби	2014-2015
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Десантні війська
Формування	81 ОАеМБр
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Донецький аеропорт
Нагороди та відзнаки

І́гор Ві́кторович Бі́лик (14 лютого 1979(19790214) — 21 січня 2020) — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Один із «кіборгів».

Закінчив ПТУ, електрозварник. Працював 14 років в КП «Тепловик», слюсар-ремонтник з обслуговування теплових мереж.

Влітку 2014-го мобілізований, солдат, 81-ша окрема аеромобільна бригада — 90-й окремий аеромобільний батальйон.

21 січня 2015-го загинув у бою з російськими збройними формуваннями за Донецький аеропорт.

Похований в місті Старокостянтинів, в останню дорогу проводжали тисячі містян. Без Ігоря залишилися батьки та молодший брат.

• Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, «��а особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[1].
• Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
• У лютому 2016-го в Старокостянтинові відкрито меморіальну дошку честі Ігоря Білика^[2].
• Нагороджений іменною зброєю — кортиком.
• Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 21 січня^[3][4].

• Білик Ігор Вікторович [Архівовано 6 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну
• Небесна Гвардія [Архівовано 6 лютого 2022 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.