Брандт Роман Федорович
| Брандт Роман Федорович | |
|---|---|
 | |
| Псевдоніми | Orest Golovnin[1] |
| Народився | 4 (16) грудня 1853[2][3][4] або 16 грудня 1853[3][4] Санкт-Петербург, Російська імперія[2] |
| Помер | 2 березня 1920[5][3][4] (66 років) Москва, Російська СФРР |
| Країна |  Російська імперія |
| Діяльність | славіст, есперантист |
| Alma mater | Санкт-Петербурзький Імператорський університет (1875)[2] |
| Галузь | слов'янознавство |
| Заклад | Імператорський Санкт-Петербурзький університет[d] |
| Аспіранти, докторанти | Карський Юхим Федорович |
| Членство | Петербурзька академія наук |
| Батько | Брандт Федір Федорович[2] |
| Нагороди |   |
Брандт Рома́н Фе́дорович (рос. Брандт Рома́н Фёдорович; 4 грудня 1853, Петроград — 2 березня 1920, Москва) — відомий російський філолог-славіст, педагог, письменник.
Наро��ився в родині зоолога, академіка Ф. Ф. Брандта. Середню освіту здобув у 4-й Петербурзькій гімназії, вищу — у Петербурзькому історико-філологічному інституті й Петербурзькому університеті. Закінчивши університет, 1875 року за твір "Разбор поэмы Ив. Гундулича «Осман» (укр. "Розбір поеми Ів. Гундуліча «Осман») було нагороджено золотою медаллю. Протягом двох наступних років готувався до професорського звання по кафедрі слов'янської філології в Петербурзі (під керівництвом І. І. Срезневського та В. І. Ламанського), а також за кордоном — у Лейпцигу (під керівництвом А. Лескіна й Г. Остгофа) і в Празі. 1877 року Брандта призначено професором Ніжинського історико-філологічного інституту. 1881 року в Петербурзькому університеті він захистив магістерську дисертацію «Начертание славянской акцентологии» (укр. «Нарис слов'янської акцентології»).З 1883 по 1886 був також ученим секретарем інституту. 1886 року в Петербурзькому університеті захистив докторську дисертацію «Грамматические заметки» (укр. «Граматичні замітки») і перейшов на кафедру слов'янської філології Московського університету. З 1889 року був секретарем історико-філологічного факультету. За наукові заслуги 1902 року Романа Федоровича було обрано членом-кореспондентом Академії наук. Брандт опублікував велику кількість праць з історії слов'янських мов і літератури, а також своїх і перекладених (з грецької, англійської, болгарської тощо) творів. Із мовознавчих робіт Брандта особливо цінними є дослідження слов'янського наголосу, словотвору, фонетики, граматики, палеографії. Значне місце в науково-методичному спадщині Брандта займають навчальні посібники з різних філологічних дісціплін. Теоретичні питання славістики Роман Федорович зачіпав також у рецензіях і відгуках на праці вітчизняних і зарубіжних мовознавців, у некрологах науковців, а також у поправках, зокрема до російського перекладу «Сравнительной морфологии славянских языков» (укр. «Порівняльної морфології слов'янських мов») Ф. Міклошича. Окремо слід зазначити видання деяких слов'янських рукописів. Наприкінці ХІХ ст. Брандт підготував до друку цінний писемну пам'ятку — «Григоровичев паримейник». Декілька спеціальних статей Брандт присвятив принципам створення та введення міжнародних штучних мов.
- ↑ Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ а б в г Брандт, Роман Федорович // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1891. — Т. IVa. — С. 594.
- ↑ а б в Литераторы Санкт-Петербурга. ХХ век / под ред. О. В. Богданова
- ↑ а б в Педагоги и психологи мира — 2012.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- М. Г. Булахов. Восточнославянские языковеды: — Минск: Издательство БГУ им. В.И. Ленина, — 1976