Болгарська комуністична партія

Болгарська комуністична партія Българска комунистическа партия
Країна	Болгарія
Ген. секретар	Дмитро Благоєв (перший) Олександр Лілов (останнє)
Дата заснування	28 травня 1919
Дата розпуску	3 квітня 1990
Штаб-квартира	Софія, Болгарія
Ідеологія	комунізм і марксизм-ленінізм
Позиція	крайній ліворуч
Молодіжна організація	Болгарський комуністичний союз молоді, Спілка робітничої молоді, Димитровська комуністична спілка молоді і Димитровська піонерська організація «Вересень»
Союзники та блоки	Отечествен фронт
Членство в міжнародних організаціях	Комінтерн (1919 – 1943) Комінформ (1948 – 1956)
Кількість членів (1989)	1 000 000
Офіційний колір (кольори)	Червоний
Гімн	«Інтернаціонал»
Друкований орган	«Трудова справа»

Болгарська комуністична партія (БКП, болг. Българска комунистическа партия) — політична партія, що керувала Народною Республікою Болгарія в 1946–1990 роках.

Заснована 1919 року як наступник БРСДП.

3 квітня 1990 року було прийняте рішення про перейменування на «Болгарська соціалістична партія». Існують також інші болгарські комуністичні партії, які, проте не є наступниками БКП.

У серпні 1891 на Бузлуджанському з'їзді під керівництвом революціонера-марксиста Д. Влагоєва було створено Болгарську соціал-демократичну партію (БСДП) і тим самим закладено основи БКП. У результаті гострої ідейної боротьби між представниками революційного ядра партії, очолюваного Д. Благоєвим та Г. Кирковим, і «общедельцями» — в 1903 році відбувся розкол БСДП на «тісних» соціалістів, або «тісняків» — Болгарська робітнича соціал-демократична партія (тісних соціалістів) БРСДП (т.с.), і «широких».

З початком Першої Світової війни «тісняки» стали на інтернаціоналістичні позиції. У 1919 БРСДП (т.с.) вийшла з 2-го Інтернаціоналу і взяла участь у створенні Комінтерну; з цього часу вона стала називатися Болгарською комуністичною партією (БКП).

У 1923 Партією було підготовлене Вересневе повстання.

16 квітня 1925 року, під час урочистостей у соборі Свята Неділя у Софії Воєнна організація Болгарської комуністичної партії організувала вибух, який призвів до загибелі великого числа віруючих.

В умовах диктатури 1927 року, з метою використання законних методів боротьби, створена Робітнича партія (РП) під загальним керівництвом БКП.

У 1920–1930-ті партія провела чистку своїх лав.

У 1938–1939 БКП і РП об'єдналися в єдину Болгарську робітничу партію (БРП) на чолі з Григорієм Димитровим і В. Коларовим.

Під час Другої Світової війни у 1942 році з ініціативи і під керівництвом БКП було створено Вітчизняний фронт (ВФ), що об'єднував усі антифашистські сили країни. Наступ Радянської Армії на Балканах викликав у Болгарії велике піднесення. Болгарський народ у вересні 1944 повстав проти монархо-фашистської диктатури і повалив її. У створеному уряді Вітчизняного фронту болгарські комуністи відігравали провідну роль. В країні встановився народно-демократичний лад, здійснено широкі демократичні перетворення; Болгарія стала на шлях соціалізму. Після 9 вересня 1944 партія стала називатись Болгарською робітничою партією (комуністів) — БРП(к).

У серпні 1948 відбулося об'єднання БРП(к) і БРСДП на основі ідейних принципів марксизму-ленінізму. V з'їзд БРП(к) у грудні 1948 перейменував партію на Болгарську комуністичну партію (БКП), прийняв 5-річний план розвитку народного господарства (1949—1953). Програма індустріалізації і електрифікації країни, кооперування й механізації сільського господарства, культурної революції. 2-гий п'ятирічний план (1953—1957), затверджений VI з'їздом партії в лютому—березні 1954. Квітневий пленум ЦК БКП (1956), схвалив рішення XX з'їзду КПРС. Болгарія серед європейських країн народної демократії досягла найбільших успіхів у кооперуванні с-г. (близько 92 % земель, станом на 1958), країна перетворена на індустріально-аграрну.

БКП брала активну участь в роботі Інформбюро компартій, в Нараді представників комуністичних і робітничих партій в Москві (1957), в Нараді комуністичних і робітничих партій соціалістичних країн Європи по обміну досвідом в розвитку сільського господарства (1960).

Організаційно було задекларовано побудову БКП на засадах демократичного централізму, як і ряду інших компартій. Вищий орган — з'їзд; між з'їздами — Центральний коміт (ЦК). Існували окружні, міські, общинні і первинні організації партії. БКП налічувала на 1958 рік в своїх лавах 484,3 тис. членів і кандидатів. Центральний друкований орган — газета «Работническо дело», теоретичний орган — часопис «Ново време».

• до травня 1919 — Георгі Кірков
• травень 1919 — грудень 1922 — Васіл Коларов
• грудень 1922 — ? — Хрісто Кабакічєв
• грудень 1948 — серпень 1949 — Георгій Дімітров
• січень 1950 — березень 1954 — Влко Чєрвєнков
• березень 1954 — листопад 1989 — Тодор Живков
• листопад 1989 — лютий 1990 — Петр Младенов

• лютий 1990 — грудень 1991 — Олександр Лілов
• грудень 1991 — ? — Жан Вєдєнов
• 1996—2001 — Георгій Парванов
• 2001 —  — Станішев Сергій

• Історія Болгарії

1. Сохань П. С. Болгарська комуністична партія // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1977. — Т. 1 : А — Борона. — 542, [2] с., [38] арк. іл. : іл., табл., портр., карти с. — С. 517.
2. Българската комунистическа партия в резолюции и решения на конгресите, конференциите и пленумите на ЦК. — Т. 1—4. — София, 1947—1955. (болг.)

• Българска комунистическа партия (болг.)
• Historia Bułgarskiej Partii Komunistycznej w oficjalnej witrynie internetowej Bułgarskiej Partii Socjalistycznej (bułg.)
• http://www.dnevnik.bg/bulgaria/2007/11/01/393669_sudeben_arhiv_razkriva_falitite_na_komunizma/ [Архівовано 31 січня 2009 у Wayback Machine.]