Битва при Атолейруші (1384)

Битва при Атолейруші
Португальське міжкоролів'я
Нуну командує військами
39°01′16″ пн. ш. 7°37′34″ зх. д. / 39.021° пн. ш. 7.626° зх. д. / 39.021; -7.626
Дата: 6 квітня 1384 Місце: Атолейруш, Фронтейра, Португалія Результат: перемога португальців
Сторони
Португальське королівство	Кастильська Корона
Командувачі
Нуну Перейра	Фернандо де Товар Педру Перейра
Військові сили
300 списів[1] 1500 вояків[1]	1000 списів[1] 5000 вояків[1]
Втрати
легкі або відстуні[2]	важкі; 120 лицарів[1]  † Дієго Барросо

Би́тва при Атоле́йруші (порт. Batalha dos Atoleiros) — бій, що відбувся 6 квітня 1384 року біля поселення Атолейруш у португальській провінції Алентежу, між португальськими та кастильськими військами. Перше велике зіткнення двох країн в часі Португальського міжкоролів'я (1383—1385), коли кастильський король Хуан І претендував на португальський трон. Португальськими силам командував Нуну Алваріш Перейра; вони нараховували до 1,5 тисячі вояків. ��астильську армію очолював Фернандо Санчес де Товар; вона мала до 5 тисяч і перевагу у кавалерії. Серед португальських загонів були англійські вояки-добровольці, учасники Столітньої війни, а серед кастильців — португальські шляхтичі, представники про-кастильської партії. Перед початком бою Нуну наблизився до кастильців, що облягали Фронтейру. Він змусив їх зняти облогу й атакувати його позиції. Португальці оборонялися, вишикувавшись у каре. Кастильці кинули на них кінноту, яка загинула під списами. Змарнувавши багато лицарів і коней, нападники втекли. Бій завершився перемогою португальців. Подія стала першою у битвою у військовій історії Піренейського півострова, в якій піхота перемогла кінноту, використовуючи квадратне шикування.

Лісабон

Сантарен

Крату

Атолейруш

Алькантара

Тордесільяс

Ньєбла

Португальські міста
Кастильські міста

Після грудневого повстання 1383 року міщани Лісабона вигнали королеву-регентшу Леонору Теліш і проголосили «захисником королівства» авіського магістра Жуана^[1]. У січні 1384 року її зять, кастильський король Хуан І вторгнуся до Португалії, щоб придушити повсталих^[1][2]. Він зустрівся із тещею у Сантарені, де змусив зректися регентства на свою користь. Невдоволена Леонора розпочала інтриги проти зятя, за що той в березні арештував її та заслав до Тордесілльяського монастиря в Кастилії, де вона і померла^[1][2]. Після цього Хуан І рушив прямо на Лісабон, плануючи взяти його в облогу^[1].

Одночасно з цим інша велика група кастильських військ вторглася до південної португальської провінції Алентежу^[1]. Магістр Жуан був зосереджений на обороні столиці й не міг вислати підмогу захисникам провінції. Тоді вони звернулися до нього з проханням дати їм хоча б вмілого полководця^[1]. Всупереч зауваженням свого канцлера Жуана Реграського, магістр делегував до них Нуну Алваріша Перейру^[1].

Нуну перейшов річку Таг й прибув Алмади^[1]. Звідти він вирушив углиб Алентезької провінції із незначним супроводом. В Ештремоші командувач провів перевірку наявних військ: вони нараховували 300 списів з 1500 чоловік^[1].

Португальцям Нуну протистояла кастильська армія, що вже стояла в Крату. До неї входило 1000 списів з 5000 чоловік^[1]. Серед командувачів були нієбльський граф Хуан Алонсо Перес де Гузман, магістр Алькантарського ордену Дієго Барросо й кастильський адмірал Фернандо Санчес де Товар. Окрім власне кастильських вояків, до цього контингенту входили португальські загони про-кастильської партії, якими командував кратуський пріор Педру Алваріш Перейра, старший брат самого Нуну^[1].

Нуну збирався дати бій негайно, але його підлеглі старшини спинили його. Вони вважали нерозумним битися з таким численним військом, в якому, до того ж, перебував брат полководця. Це дуже розлютило Нуну, який сприйняв їхні застереження як сумнів у його відданості справі. Він заявив, що зранку почне битву незалежно від того, скільки вояків піде за ним. Ці слова запалили військовиків, які всі як один заявили, що виконуватимуть його накази^[1]. Тим не менш, вночі частина солдатів під головуванням Жіла Фернандеша, старого ветерана фернандових воєн, вирішила покинути табір. Нуну довелося переконувати їх залишитися^[1].

Зранку 6 квітня 1384 року португальське військо вирушило назустріч ворогам що облягали містечко Фронтейра. Від брата Перейри прибув посланець, який запропонував здатися і перейти на бік кастильських військ, але Нуну відповів, що нізащо не зрадить авіського магістра Жуана. Тоді кастильці залишили облогу й сунули проти португальців^[1].

Нуну зайняв оборонні позиції у вигідній багнистій місцевості Атолейруш, за 2,5 км від Фронтейри^[1]. Оскільки його кавалерія була замала, він наказав спішитися вершникам^[1]. Об'єднавши їх із піхотинцями і арбалетниками, Нуну вишикував усіх квадратом, подібно до модерного каре^[1].

Кастильці побачили, що противник не має кінноти. У передчутті легкої перемоги їхня кавалерія ринулася в атаку на мале португальське військо. Проте у першому ж зіткненні нападники напоролися на списи піхотинців, втративши убитими багато людей і коней^[2][1]. Португальські стрільці добили відступаючих першої хвилі^[1].

Провал наступу похитнув впевненість кастильських резервів. Тим не менш вони атакували португальські позиції чотири рази і щоразу натикалися на непробивну стіну списів. Врешті-решт, нападники втратили бойовий дух й покинули поле бою^[1].

Кастильці втратили близько 120 значних лицарів. Загинули магістр Алькантарського ордену Дієго Барросо та кастильський пріор госпітальєрів^[1]. Кастильський адмірал Фернандо де Товар був тяжко поранений^[1].

З португальського боку кількість загиблих була настільки незначною, що згодом у хроніках і традиційній історіографії закріпилася думка, що втрат взагалі не було^[2].

Битва при Атолейруші не змінила хід кастильсько-португальської війни, що вирішувалася під Лісабоном^[1]. Проте вона додала португальцям віри у себе, оскільки стала першою перемогою у першому відкритому зіткненні з Кастилією^[1].

Звитяга під Атолейрушом засвідчила переваги піхоти у бою, а також оборонного шикування каре^[1]. Це був один зі перших прикладів використання такого шикування у військовій історії Піренейського півострова, задовго до Наполеонівських воєн.

• 1959 року португальський скульптор Раул Шавієр спорудив монумент-алегорію на честь перемог Нуну Перейри під Атолейрушем, Алжубарротою і Валверде.

Монумент на честь Нуну Перейри. Раул Шавієр, 1959

• Atoleiros, Batalha dos Portugal: diccionario historico, chorographico, heraldico, biographico, bibliographico, numismatico e artistico / E. Pereira, G. Rodrigues. — Lisboa : J. Romano Torres, 1904. — Vol. I. — P. 856.
• Livermore H.V. History of Portugal. Cambridge: University Press, 1947.
• Livermore H.V. A New History of Portugal. Cambridge: University Press, 1969.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Битва при Атолейруші (1384)