Ардатовський район (Нижньогородська область)
Ардатовський район | |||
---|---|---|---|
Ардатовский район | |||
| |||
Адм. центр | Ардатов | ||
Країна | Росія | ||
район Росії|район | Нижньогородська область | ||
Населення | |||
- повне | 61 467 осіб (1939)[1], 47 916 осіб (1959)[2], 40 934 осіб (1970)[3], 35 606 осіб (1979)[4], 32 361 осіб (1989)[5], 30 346 осіб (2002)[6], 31 000 осіб (2003), 28 237 осіб (2008)[7], 27 724 осіб (2009)[7], 26 428 осіб (2010)[6], 26 287 осіб (2011)[7], 25 579 осіб (2012)[8], 25 008 осіб (2013)[9], 24 479 осіб (2014)[10], 23 850 осіб (2015)[11], 23 682 осіб (2016)[12], 23 553 осіб (2017)[13], 23 166 осіб (2018)[14], 22 869 осіб (2019)[15], 22 522 осіб (2020)[16], 22 835 осіб (2021)[17] | ||
Площа | |||
- повна | 1887,6 км² | ||
Часовий пояс | +3 | ||
Дата заснування | 29 червня 1929 | ||
Вебсайт | adm-ardatov.ru | ||
| |||
|
Арда́товський райо́н — адміністративно-територіальне утворення (район) і однойменне муніципальне утворення (муніципальний район) у складі Нижньогородської області Росії.
Адміністративний центр — робітниче селище Ардатов.
Ардатовський район розташований на південному заході Нижньогородської області. На заході район межує з Навашинсиким, Кулебацьким, Виксунським районами, на півдні з Вознесенським, Дивеєвським, на сході з Арзамаським, на півночі — з Сосновським районом. Районний центр — селище міського типу Ардатов. Розташований на річці Леметі, за 160 км від Нижнього Новгорода. Найближча залізнична станція Мухтолово — 30 км.
Площа району — 1887,63 км²[18].
Територія району займає вигідне транспортно-географічне положення на залізничній магістралі Москва — Казань, що перетинає район з заходу на схід, автошляхах федерального і обласного значения. Всі центри сільських поселень пов'язані з районним центром дорогами з твердим покриттям, розвинені засоби зв'язку.
Загальний характер клімату — помірно континентальний. За агроклиматическому районуванням територія Ардатовского району відноситься до четвертого агрокліматичного району — помірно тепловому, вологому. Гідротермічний коєфіцієнт дорівнює 1,2 %.
Археологічні знахідки на території Ардатовского краю говорять про те, що з VI — VII століття край населяли мордовські племена, в основному ерзя, меншою мірою мокша і невеликі групи волзьких булгар. Місцями їх осілого проживання були заплави річок Теши, Леметі, Іржі. З X — XII століття у цих місцях з'являються слов'янські переселенці. Вони навчили мордву землеробства, виготовлення залізних знарядь праці та зброї. На ці багаті лісом, рибою і звіром місця зі сходу претендували булгари, а з півночі та заходу — руські князі. Ардатовські землі бачили похід Святослава на упокорення Волзької Булгарії, монголо-татарські полчища, які проходили у 1237 році на Русь, похід Івана Грозного на Казань у 1552 році. Через територію району проходила Царська сакма — державна посольська дорога з Москви до Золотої Орди і Астраханського ханства. Назва Ардатов пов'язано з легендою про провідника військ Івана Грозного Ардатка.
Після походу 1552 року мордовські землі було віддано царем у помісне володіння руських князів, бояр, татарським та мордовським мурзам і служивим людям, в основному мешканцям фортеці Свіяжськ під Казанню.
У 1779 році у ході адміністративної реформи Катерини II утворено Ардатовський повіт, що складався з 40 волостей. За кількістю населення він займав четверте місце, а за площею — третє місце в Нижньогородській губернії.
У 1923 році повіт був ліквідований, у 1929-у створено Ардатовський район. Ардатов втратив значення міста і став селом — районним центром. Перші колгоспи організувалися в 1928-у році. Всього за 1928—1935 роки було створено 90 колгоспів.
1939[19] | 1959[20] | 1970[21] | 1979[22] | 1989[23] | 2002[24] | 2003 |
---|---|---|---|---|---|---|
61 467 | ↘47 916 | ↘40 934 | ↘35 606 | ↘32 361 | ↘30 346 | ↗31 000 |
2008[25] | 2009[25] | 2010[24] | 2011[25] | 2012[26] | 2013[27] | 2014[28] |
↘28 237 | ↘27 724 | ↘26 428 | ↘26 287 | ↘25 579 | ↘25 008 | ↘24 479 |
2015[29] | 2016[30] | 2017[31] | ||||
↘23 850 | ↘23 682 | ↘23 553 |
- Статевий склад
У загальній чисельності населення питома вага жінок 55,2 %. Таким чином, в розрахунку на 1000 чоловіків припадає одна тисячу двісті двадцять вісім жінок. Така диспропорція зумовлена тим, що тривалість життя чоловіків менше, ніж жінок. Погіршення показників відтворення негативно відбивається не тільки на чисельності, але і на віковій структурі.
- Національний склад
Район заселений в основному російськомовним населенням.
- Урбанізація
У міських умовах (робочі селища Ардатов і Мухтолово) проживають 56,95 % населення району.
До Ардатовського району, у рамках адміністративно-територіального устрою області, входять 8 адміністративно-територіальних утворень, у тому числі 2 робочих селища і 6 сільрад[18][32][33].
До Ардатовського муніципального району, у рамках організації місцевого самоврядування, входять відповідно 8 муніципальних утворень, у тому числі 2 міських поселення і 6 сільських поселень[34].
№ | Адміністративно- територіальне (муніципальне) утворення | Адміністративний центр | Кількість населених пунктов | Населення (чел.) | Площа (км²) |
---|---|---|---|---|---|
1 | робітниче селище Ардатов | робітниче селище Ардатов | 22 | ↘9753[31] | 570,37 |
2 | робітниче селище Мухтолово | робітниче селище Мухтолово | 4 | ↘4775[31] | 604,31[35] |
3 | Кужендеєвська сільська рада | село Кужендеєво | 3 | ↗978[31] | 45,70[35] |
4 | Личадеєвська сільська рада | село Личадеєво | 9 | ↘1451[31] | 115,73[35] |
5 | Міхеєвська сільська рада | село Міхеєвка | 4 | ↗581[31] | 69,49[35] |
6 | Саконська сільська рада | село Сакони | 7 | →2455[31] | 102,31[35] |
7 | Стексовська сільська рада | село Стексово | 16 | ↘1946[31] | 236,37[35] |
8 | Хрипуновська сільська рада | село Хрипуново | 10 | ↗948[31] | 143,35[35] |
- ↑ http://demoscope.ru/weekly/ssp/rus_pop_39_2.php
- ↑ http://demoscope.ru/weekly/ssp/rus59_reg1.php
- ↑ http://demoscope.ru/weekly/ssp/rus70_reg1.php
- ↑ http://demoscope.ru/weekly/ssp/rus79_reg1.php
- ↑ http://demoscope.ru/weekly/ssp/rus89_reg1.php
- ↑ а б http://nizhstat.gks.ru/wps/wcm/connect/rosstat_ts/nizhstat/resources/33f515804f636dedaa6baf9b972d8349/ЧИСЛЕННОСТЬ%20%20И%20%20РАЗМЕЩЕНИЕ%20%20НАСЕЛЕНИЯ%20НИЖЕГОРОДСКОЙ%20ОБЛАСТИ.rar
- ↑ а б в Нижегородская область. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2008-2016 годов
- ↑ http://www.gks.ru/free_doc/doc_2012/bul_dr/mun_obr2012.rar
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. Таблица 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов — Росстат, 2013. — 528 с.
- ↑ http://www.gks.ru/free_doc/doc_2014/bul_dr/mun_obr2014.rar
- ↑ http://www.gks.ru/free_doc/doc_2015/bul_dr/mun_obr2015.rar
- ↑ http://www.gks.ru/free_doc/doc_2016/bul_dr/mun_obr2016.rar — 2018.
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2017 года — Москва: Росстат, 2017.
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2018 года — Москва: Росстат, 2018.
- ↑ http://www.gks.ru/free_doc/doc_2019/bul_dr/mun_obr2019.rar
- ↑ https://rosstat.gov.ru/storage/mediabank/CcG8qBhP/mun_obr2020.rar
- ↑ https://rosstat.gov.ru/storage/mediabank/tab-5_VPN-2020.xlsx
- ↑ а б Реестр административно-территориальных образований, городских и сельских населенных пунктов Нижегородской области от 15.01.2019. Архів оригіналу за 12 червня 2020. Процитовано 30 листопада 2019. [Архівовано 2020-06-12 у Wayback Machine.]
- ↑ Всесоюзний перепис населення 1939 року. Чисельність наявного населення СРСР за районами та містами. Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 20 листопада 2013. (рос.)
- ↑ Всесоюзний перепис населення 1959 року. Архів оригіналу за 10 жовтня 2013. Процитовано 10 жовтня 2013. (рос.)
- ↑ Всесоюзний перепис населення 1970 року. Чисельність наявного населення міст, селищ міського типу, районів і районних центрів СРСР за даними перепису на 15 січня 1970 року за республіками, краями й областями. Архів оригіналу за 14 жовтня 2013. Процитовано 14 жовтня 2013. (рос.)
- ↑ Всесоюзний перепис населення 1979 р.
- ↑ Всесоюзний перепис населення 1989 року. Архів оригіналу за 23 серпня 2011.
- ↑ а б Всероссийская перепись населения 2010 года. Численность и размещение населения Нижегородской области. Архів оригіналу за 30 липня 2014. Процитовано 30 липня 2014.
- ↑ а б в Нижегородская область. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2008-2016 годов
- ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями. Таблиця 35. Оцінка чисельності постійного населення на 1 січня 2012 року. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014.
- ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2013 року. - М .: Федеральна служба державної статистики Росстат, 2013. - 528 с. (Табл. 33. Чисельність населення міських округів, муніципальних районів, міських і сільських поселень, міських населених пунктів, сільських населених пунктів). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013.
- ↑ Таблиця 33. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2014 року. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014.
- ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2015 року. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
- ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
- ↑ а б в г д е ж и к (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
- ↑ Реестр административно-территориальных образований, городских и сельских населённых пунктов Нижегородской области. Архів оригіналу за 21 жовтня 2019. Процитовано 30 листопада 2019.
- ↑ За��он Нижегородской области «Об административно-территориальном устройстве Нижегородской области». Архів оригіналу за 9 грудня 2016. Процитовано 2 грудня 2016.
- ↑ Закон Нижегородской области от 15 июня 2004 года № 60-З «О наделении муниципальных образований — городов, рабочих поселков и сільська радаов Нижегородской области статусом городского, сельского поселения». Архів оригіналу за 5 листопада 2016. Процитовано 30 листопада 2019.
- ↑ а б в г д е ж Нижегородская область. Общая площадь земель муниципального образования. Архів оригіналу за 13 червня 2018. Процитовано 1 квітня 2020.