Перейти до вмісту

Ісламська література

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Частина серії статей на тему:
Іслам
Аллах
Аллах
Аллах
Єдинобожність • Історія • Термінологія
Шаблон Шаблони • Категорія Категорія • Портал

Ісламська література охоплює літературу різними мовами, яка містить ісламський світогляд.

Історія

[ред. | ред. код]
Іракський художник, 1287 р.: Автори в їхньому середовищі, деталь: писар

Ісламська література невідривно пов'язана з її релігійним корінням. «Всі вірші мають бути на службі Аллаха або створені для слави Пророка.»[1] Їх розділяють на язичницьку доісламську поезію — Джагілію[2] та ісламську поезію. Поетична структура віршів Корану породила розквіт абадської літератури в часи Аббасидів. В ісламських університетах літературу минулого збирали та коментували в диванах та антологіях.

У перській поезії поширене запозичення з Корану та інших релігійних текстів і перетворення їх у містичні символи, що надає кожному поетичному релігійного підґрунтя. В літературі суфізму це набуває особливого враження у відтінках «містичного союзу» між божественним і земним. Схоже шукав і ісламський поет Мухаммад Ікбал (1877–1938) подолання протистояння божественного та людського, закликаючи людей усвідомити себе учасниками світового процесу.

Оскільки іслам не знає поділу на світське і духовне, атеїстична ісламська література не існує. Навіть «Сатанинські вірші» Салмана Рушді у цьому сенсі лишаються ісламською літературою.

Вплив ісламської літератури на західну культуру

[ред. | ред. код]

Найбільш відомим зібранням наративів ісламського світу вважається «Тисяча й одна ніч», зібрання традиційних народних казок та саг, які розповідаються від імені перської цариці Шагразади, також відомі під назвою «Арабські ночі». Праця була розпочата десь у 10-му сторіччі та набула кінцевої форми у 14-му сторіччі; але кількість та тип наративу змінювались від манускрипту до манускрипту.[3] .

Після перекладу «Арабських ночей» Антуаном Галландом у 18-му сторіччі, приток цієї літератури на захід зростав.[4] З'явилися численні наслідування, особливо у Франції.[5][6]

Національний іранський епос «Шах-наме» Фірдоусі — це містичний героїчний епос перської історії. Так само поширеним перським епосом був і «Амір Арсалан», чий вплив відчувається досі, наприклад на сучасну японську фентезі «Арслан Сенкі».

Відомим прикладом арабської та перської поезії в романтичному романі є «Лейлі та Маджнун» з часів Омеядів (7-ме ст.). Трагедія про безсмертне кохання, латинський переклад якої пізніше натхнув на створення драми «Ромео і Джульєтта»[7].

«Алі Баба» Максфілда Парріша

Ібн Туфайль (Абу Бакр) та Ібн аль-Нафіс вважаються засновниками філософського роману. Ібн Туфайль написав перший арабський роман «Хай ібн Якзан» (Philosophus Autodidactus, «Філософ-самоучка») у відповідь на твір Аль-Газалі Непослідовність філософів (Destructio philosophorum), після чого також Ібн аль-Нафіс, у свою чергу, створив роман «Теолог-самоучка» (Theologus Autodidactus). Протагоністи обох праць (Хай у «Філософі-самоучці» та Каміль у «Теолозі-самоучці») зростали як діти джунглів на ненаселеному острові, де вони виховували і навчали себе «самостійно», сюжет, який є найбільш раннім прикладом «роману про людину на ненаселеному острові». Де Хай жив разом зі звірами, історія Каміля у віці підлітка розширюється та врешті перетворюється фактично у один з перших науково-фантастичних романів[8][9][10]

Перший латинський переклад «Філософа-самоучки» Ібн Туфайля був зроблений 1671 року Едвардом Пококом молодшим, на ньому базувались англійський переклад Саймона Окліса 1708 року, а також переклад на німецьку та голландську. Вважається, що ці переклади натхнули Даніеля Дефо на створення першого англійського роману «Робінзон Крузо»[11][12][13][14]. «Філософ-самоучка» деяким чином натхнув Руссо у праці «Еміль, або Про виховання», та нагадує історію Мауглі (з «Книги джунглів» Редьярда Кіплінга) чи Тарзана в частині, що покинуту дитину виховують тварини[15].

У «Божественній комедії» Данте Аліг'єрі можна побачити ряд прямих та непрямих запозичень мотивів та предметів з арабських праць про ісламську есхатологію: хадисів та «Кітаб аль-Мі'радж» (перекладена на латину бл.1264 року[16] під назвою «Liber Scale Machometi» (Книга про сходи Мухаммеда), про ніч вознесіння пророка Мухаммеда, а також духовних праць Ібн Арабі.

Маври вчинили значний вплив на роботи Джорджа Піля та Вільяма Шекспіра. В окремих їх творах присутні маврські характери, наприклад у «Битві при Елькасері» Піля чи у «Венеційському купці», «Тіті Андроніку» чи «Отелло» Шекспіра. Вважається, що ці твори були натхненні декількома маврськими делегаціями з Марокко до елизаветинської Англії на початку 17-го ст.[17].

Див. також

[ред. | ред. код]

Література окремих ісламських культур:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Clemens Thoma.
  2. ↑ Fuat Sezgin: Geschichte des arabischen Schrifttums.
  3. ↑ John Grant and John Clute, The Encyclopedia of Fantasy, «Arabian fantasy», p 51 ISBN 0-312-19869-8
  4. ↑ L. Sprague de Camp, Literary Swordsmen and Sorcerers: The Makers of Heroic Fantasy, p 10 ISBN 0-87054-076-9
  5. ↑ John Grant and John Clute, The Encyclopedia of Fantasy, «Arabian fantasy», S 52.
  6. ↑ James Thurber, «The Wizard of Chitenango», p 64 Fantasists on Fantasy edited by Robert H. Boyer and Kenneth J. Zahorski, ISBN 0-380-86553-X
  7. ↑ NIZAMI: LAYLA AND MAJNUN — English Version by Paul Smith. Архів оригіналу за 6 листопада 2007. Процитовано 13 листопада 2015. [Архівовано 2007-11-06 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Dr. Abu Shadi Al-Roubi (1982), «Ibn Al-Nafis as a philosopher», Symposium on Ibn al-Nafis, Second International Conference on Islamic Medicine: Islamic Medical Organization, Kuwait (дивись Ібн аль-Нафіс як філософ на Encyclopedia of Islamic World(англ.) [Архівовано 6 лютого 2008 у Wayback Machine.]).
  9. ↑ Nahyan A. G. Famy astronomy, cosmology and geology known in his time.
  10. ↑ Dr. Abu Shadi Al-Roubi (1982), «Ibn Al-Nafis as a philosopher», Symposium on Ibn al Nafis, Second International Conference on Islamic Medicine: Islamic Medical Organization, Kuwait (siehe Ibnul-Nafees As a Philosopher [Архівовано 6 лютого 2008 у Wayback Machine.], Encyclopedia of Islamic World).
  11. ↑ Nawal Muhammad Hassan (1980), Hayy bin Yaqzan and Robinson Crusoe: A study of an early Arabic impact on English literature, Al-Rashid House for Publication.
  12. ↑ Cyril Glasse (2001), New Encyclopedia of Islam, p. 202, Rowman Altamira, ISBN 0759101906.
  13. ↑ Amber Haque (2004), «Psychology from Islamic Perspective: Contributions of Early Muslim Scholars and Challenges to Contemporary Muslim Psychologists», Journal of Religion and Health 43 (4): 357–377 [369].
  14. ↑ Martin Wainwright, Desert island scripts [Архівовано 24 липня 2008 у Wayback Machine.], The Guardian, 22 March 2003.
  15. ↑ Latinized Names of Muslim Scholars [Архівовано 16 жовтня 2013 у Wayback Machine.], FSTC.
  16. ↑ I. Heullant-Donat and M.-A. Polo de Beaulieu, «Histoire d'une traduction» у «Le Livre de l'échelle de Mahomet», латинське видання та французький переклад Gisèle Besson та Michèle Brossard-Dandré, збірка «Lettres Gothiques», Le Livre de Poche, 1991, ст. 22 з приміткою 37.
  17. ↑ Professor Nabil Matar (April 2004), Shakespeare and the Elizabethan Stage Moor, Sam Wanamaker Fellowship Lecture, Shakespeare's Globe Theatre (siehe Mayor of London (2006), Muslims in London [Архівовано 13 травня 2008 у Wayback Machine.], pp. 14-15, Greater London Authority)

Посилання

[ред. | ред. код]


Література Це незавершена стаття про літературу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ісламська_література&oldid=44053194