Перейти до вмісту

Іда Сакстон Мак-Кінлі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Іда Сакстон Мак-Кінлі
англ. Ida McKinley
Народилася8 червня 1847(1847-06-08)[1][2][…]
Кантон, Огайо, США[4]
Померла26 травня 1907(1907-05-26)[1][2][…] (59 років)
Кантон, Огайо, США[4]
Країна США
Діяльністьполітична діячка, президентка
Посадаперша леді США
ПартіяРеспубліканська партія США
БатькоJames Asbury Saxtond[5]
МатиKate Dewaltd[5]
У шлюбі зВільям Мак-Кінлі
ДітиKatherine McKinleyd[3] і Ida McKinleyd[3]
Автограф

Іда Мак-Кінлі (уроджена Сакстон; 8 червня 1847 — 26 травня 1907) — перша леді Сполучених Штатів з 1897 по 1901 рік, як дружина президента Вільяма Мак-Кінлі.

Народжена в успішній родині Огайо, Іда зустріла свого майбутнього чоловіка, а потім вийшла за нього заміж під час перших років реконструкції. Вона так і не оговталася від втрати їхніх дочок у дитинстві й залишилася в слабкому стані здоров'я до кінця свого життя. Під час кампанії та протягом перебування на посаді її чоловік дуже дбав, щоб задовольнити потреби дружини, оскільки вони були відданою парою. Проте можливості Іди виконувати роль першої леді були обмежені. Додаткове горе їй принесла смерть брата, а потім і чоловіка, оскільки Мак-Кінлі був убитий анархістом. Іда віддано відвідувала місце відпочинку свого чоловіка щодня до власної смерті.

Раннє життя і шлюб

[ред. | ред. код]

Іда народилася в Кантоні, штат Огайо, у старшої дочки Джеймса Сакстона, видатного банкіра Кантону, і Кетрін ДеВолт. У 1855 році її батько пізніше заснував Сакстон, Пенсильванія. Її дід, Джон Сакстон, у 1815 році заснував The Repository, першу в місті, а нині єдину газету. Випускниця семінарії Брук-Голл, випускної школи в Медіа, штат Пенсільванія, Іда була витонченою, чарівною і вражаюче привабливою. Вона зустріла Вільяма «Білла» Мак-Кінлі на пікніку в 1867 році. Вони почали зустрічатися лише після того, як вона повернулася з Великого туру по Європі в 1869 році.[6] Будучи самотньою, вона деякий час працювала касиркою у банку свого батька, посада тоді зазвичай була зарезервована для чоловіків.

27-річний Вільям Мак-Кінлі одружився з 23-річною Ідою Сакстон 25 січня 1871 року в Першій пресвітеріанській церкві в Кантоні, яка тоді ще будувалася. Після весілля, проведеного преподобним Е. Бекінгемом і преподобним доктором Ендслі, пара відвідала прийом у будинку батьків нареченої й вирушила у східну весільну подорож.

Захворювання

[ред. | ред. код]

Маючи тендітний, нервовий темперамент через втрату матері та двох маленьких дочок за короткий проміжок часу, місис Мак-Кінлі зламалася і захворіла на епілепсію. Так вона стала повністю залежною від чоловіка. Її напади іноді траплялися публічно; у неї був такий на інавгураційному балу Мак-Кінлі як губернатора Огайо. Хоча Іда боролася зі своєю хворобою до кінця життя, вона продовжувала займатися своїм хобі, в'язавши тапочки гачком, роблячи буквально тисячі пар подарунків друзям, знайомим і благодійним організаціям, які продавали пари за великі суми.

Для свого стану вона часто приймала барбітурати, лауданум та інші поширені заспокійливі засоби того часу.[7]

Діти

[ред. | ред. код]

У Мак-Кінлі було дві дочки. Обидва померли в дитинстві. Ними були Кетрін «Кейті» Мак-Кінлі (1871–1875) та Іда Мак-Кінлі (квітень 1873 — серпень 1873).

Кетрін Мак-Кінлі

[ред. | ред. код]
Портрет Кеті, що висів на стіні будинку Мак-Кінлі.

Кеті народилася на Різдво 1871 року, коли її батько ще був юристом Кантону, штат Огайо. Її обожнювали батьки, будучи центром їхнього всесвіту[8]. У відповідь вона обожнювала його.[9] Іда оточувала її любов'ю, поки навесні 1873 року не народилася друга дочка. Через те, що мати Іди померла за два тижні до пологів, дитина, яку також звали Іда, народилася після дуже важких пологів і померла через чотири місяці.[8][9]

Іда була вражена горем, і вона вірила, що Бог покарав її, убивши дочку.[8][10] Вона вимагала, щоб Вільям і Кеті обсипали її проявами любові та прихильності. Вона була глибоко вражена цим, у неї розвинулися флебіт і епілепсія, і вона відчайдушно боялася втратити свою первістку Кеті.[10] Іда проводила цілі дні у затемненій кімнаті з Кеті на руках, цілувала її та плакала. Брат Вільяма, Абнер, одного разу знайшов Кеті, яка гойдалася біля воріт саду свого будинку, і запросив її погуляти з ним. Дитина відповіла, що «якщо [вона] вийде з двору, Бог ще покарає [її] маму».[8]

У червні 1875 року Кеті захворіла на черевний тиф і померла за кілька днів. Спочатку вона була похована на кладовищі Вест-Лон у Кантоні, але 10 жовтня 1907 року Кеті та її молодша сестра Іда були ексгумовані та повторно поховані в північній стіні Національного меморіалу Мак-Кінлі. Того ж дня тіла Іди та Вільяма були повторно поховані в тому ж місці[11].

Коли Кеті померла, Іда була фактично розбита.

Перша леді Сполучених Штатів

[ред. | ред. код]
Іда Мак-Кінлі на офіційному фото в ролі першої леді

Президент Мак-Кінлі дуже дбав, щоб покращити її стан. Порушуючи традицію, він наполягав, щоб його дружина сиділа поруч із ним на державних обідах, а не на іншому кінці столу. На прийомі вона залишилася сидіти одна. Багато соціальних справ, які зазвичай бере на себе перша леді, лягли на місис Дженні Таттл Гобарт, дружина віцепрезидента Гаррета Гобарта. Гості відзначали, що кожного разу, коли у пані Мак-Кінлі ставався напад, президент обережно клав їй на обличчя серветку або хустку, щоб приховати її спотворені риси. Коли це проходило, він прибирав його і продовжував робити те, що робив, ніби нічого не сталося.[7]

Про терплячу відданість і любов Президента говорили в столиці. «Президент Мак-Кінлі зробив це досить важко для решти з нас, чоловіків, тут, у Вашингтоні», — зауважив сенатор Марк Ганна.

Іда Сакстон Мак-Кінлі, офіційний портрет Білого дому

Перша леді часто подорожувала з президентом. Пані Мак-Кінлі поїхала до Каліфорнії з президентом у травні 1901 року, але в Сан-Франциско вона так сильно захворіла[12], що був скасований за��ланований тур Північно-Заходом[13]. Вона також була з ним під час поїздки до Буффало, штат Нью-Йорк, у вересні того ж року, коли на нього було вбито, але не була присутня при пострілах. 6 вересня 1901 року 28-річний анархіст Леон Чолгош застрелив президента Мак-Кінлі в живіт. Лікарі не змогли знайти кулю. Рана президента зрештою інфікувалася гангреною. Він помер через вісім днів після стрілянини у віці 58 років.

Пізніше життя і смерть

[ред. | ред. код]
Могила Вільяма та Іди Мак-Кінлі

Після вбивства її чоловіка Леоном Чолгошем у Буффало, Нью-Йорк, у вересні 1901 р. Мак-Кінлі втратила волю до життя. Попри те, що Іда добре витримала дні між стріляниною і смертю президента, вона не могла змусити себе бути присутньою на його похороні. Її здоров'я підірвалося, коли вона повернулася до свого дому у Кантоні. За нею доглядала молодша сестра. Президент був похований у сховищі для прийому Вертса на кладовищі Вест-Лон, доки не було споруджено його меморіал[14]. Іда його відвідувала щодня до власної смерті. Вона пережила президента менше ніж на шість років, померши 26 травня 1907 року у віці 59 років[15]. Її поховали поруч із ним і двома їхніми померлими дочками в меморіальному мавзолеї Мак-Кінлі в Кантоні.

Вбивство брата Джорджа Сакстона

[ред. | ред. код]

За три роки до вбивства її чоловіка було вбито єдиного брата Іди, відомого холостяка-плейбоя Джорджа Де Волта Сакстона (1850—1898). У смерті була зравчиня пані Анна «Енні» Е. Ерхарт Джордж, її потім судили 2–24 квітня 1899 року. Після дев'яти років залицяння до Джорджа і ще шести, які зайняв їх скандальний роман, Сакстон попросив і профінансував розлучення своєї коханої з її чоловіком Семпл К. Джорджем, який у 1892 році подав до суду на Сакстона до Верховного суду за відчуження прихильності. Він погоджувався на компенсацію в 1850 доларів США плюс судові витрати (після тихого повторного одруження з Люсі Грем),[16] але пізніше відкинув свої претензії. Вважається, що неможливість подати до суду на Сакстона за порушення обіцянок, спонукали місис Джордж вистрілити в нього, коли він наближався до дому іншої жінки. Ні Сакстони, ні родина Мак-Кінлі не були присутні на судовому процесі. ЗМІ відстоювали її справу. Джордж заявила про самооборону і була виправдана у вбивстві першого ступеня судом присяжних. Ніхто більше ніколи не був обвинувачений у злочині.[17][18] Пізніше Ерхарт одружилася з доктором Артуром Корнеліусом Рідаутом (1861—1906), який, як вважають, був п'яним і азартним гравцем, чия смерть через повішення на люстрі була визнана самогубством.[19][20]

Спадщина

[ред. | ред. код]
Будинок Сакстон, колишній будинок Іди Сакстон Мак-Кінлі, тепер є частиною Національного історичного місця Перших леді.

Будинок дитинства Іди, Сакстон-Гауз, зберігся на Маркет-авеню в Кантоні. Окрім того, що вона росла в цьому будинку, вона та її чоловік також жили там із 1878—1891 років, період, протягом якого майбутній президент Мак-Кінлі був одним із представників Конгресу Огайо. Будинок був відновлений у вікторіанському стилі й став частиною Національного історичного об'єкта Першої леді після його освячення в 1998 році.

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Caroli B. B. Encyclopædia Britannica
  2. ↑ а б в SNAC — 2010.
  3. ↑ а б в г д Lundy D. R. The Peerage
  4. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #1055024433 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ а б Pas L. v. Genealogics — 2003.
  6. ↑ Belden, Henry S. (1985). Grand Tour of Ida Saxton McKinley and Sister Mary Saxton Barber 1869. Canton, Ohio: Henry S. Belden III.
  7. ↑ а б Cook, Blanche Wiesen (1999). Eleanor Roosevelt, Vol. 2: 1933–1938. Viking. с. 17. ISBN 067080486X. Архів оригіналу за 24 грудня 2019. Процитовано 26 листопада 2012.
  8. ↑ а б в г Edge, 2007, с. 33.
  9. ↑ а б Quinn-Musgrove та Kanter, 1995, с. 147.
  10. ↑ а б Quinn-Musgrove та Kanter, 1995, с. 148.
  11. ↑ BLJns75 (17 грудня 2009). History of the temporary burial site of Katherine McKinley. Find a Grave. findagrave.com. Процитовано 30 січня 2012.
  12. ↑ McKinley's Personal Secretary Thanks Mayor of San Francisco for Care First Lady and President Received. SMF Primary Source Documents. Shapell Manuscript Foundation. Архів оригіналу за 27 грудня 2014. Процитовано 20 квітня 2022. [Архівовано 2014-12-27 у Wayback Machine.]
  13. ↑ Mrs. McKinley in a Critical Condition. The New York Times. 16 травня 1901. Архів оригіналу за 10 березня 2018. Процитовано 19 January 2010.
  14. ↑ Kenney, Kimberly A. (2004). Canton's West Lawn Cemetery. Charleston, S.C.: Arcadia Publishing. с. 98. ISBN 978-0-7385-3309-4.
  15. ↑ Mrs. McKinley Rests Beside Her Husband : Her Last Words: "O! God, Why Should I Longer Wait? Let Me Lie Beside Him," Have Been Answered—Funeral Services Simple and Impressive, Many Distinguished Persons Present. The Sacramento Union. Т. 113, № 97. Sacramento, California. 30 травня 1907. с. 1. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 15 серпня 2020. [President Roosevelt said] President McKinley served his country as an American citizen should serve his country in war and in peace. But it was in his own home, perhaps, that in devotion to the loving woman we have just buried he gave the best example to us all. [Архівовано 2021-05-06 у Wayback Machine.]
  16. ↑ Turzillo, Jane Ann (2011). Wicked Women of Northeast Ohio. Arcadia Publishing. с. 65. ISBN 978-1609490263. Архів оригіналу за 20 квітня 2022. Процитовано 16 липня 2018.
  17. ↑ Traxel, David (1998). 1898: The birth of the American Century. New York: Knopf Doubleday Publishing Group. с. 251. ISBN 0-679-77671-0. Процитовано 16 липня 2018.
  18. ↑ Shaffer, Dale E. (27 грудня 1994). Playboy's Murder Stuns Ohioans (PDF). Yesteryears; the Salem News (Insert). 4 (15). Архів оригіналу (PDF) за 16 липня 2018. Процитовано 16 липня 2018.
  19. ↑ People. The National Tribune. Library of congress. 26 липня 1906. Архів оригіналу за 18 липня 2018. Процитовано 18 липня 2018.
  20. ↑ Husband of Mrs. George Takes Life. № morning edition. Canton Morning News. 23 січня 1906. Архів оригіналу за 18 липня 2018. Процитовано 18 липня 2018.

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Іда_Сакстон_Мак-Кінлі