Перейти до вмісту

Івлін Во

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Івлін Артур Сент-Джон Во
Evelyn Arthur St. John Waugh
Народився28 жовтня 1903(1903-10-28)
Лондон, Велика Британія
Помер10 квітня 1966(1966-04-10) (62 роки)
Тонтон, Сомерсет, Велика Британія
·інфаркт міокарда
ПохованняChurch of St Peter & St Pauld
ГромадянствоВелика Британія Велика Британія
Національністьанглієць
Місце проживанняЛондон
Діяльністьпрозаїк
Alma materГертфорд коледж[1], Lancing Colleged, Шерборнська школаd, Heath Mount Schoold і Heatherley School of Fine Artd
Мова творіванглійська
Роки активностіз 1924
Жанрсатира, мандри[d], біографія і автобіографія
Magnum opusA Handful of Dustd і Brideshead Revisitedd
Конфесіякатолицтво[1]
БатькоArthur Waughd[1][2]
МатиCatherine Charlotte Raband[3][2]
Брати, сестриAlec Waughd[1][2]
У шлюбі зLaura Herbertd[1][2] і Evelyn Gardnerd[2]
ДітиAuberon Waughd[1][2], Maria Teresa Waughd[3][2], Mary Waughd[3][2], Margaret Evelyn Waughd[3][2], Harriet Mary Waughd[3][2], James Waughd[3][2] і Septimus Waughd[3][2]
УчасникДруга світова війна[1]
Нагороди
CMNS: Івлін Во у Вікісховищі

Івлін Артур Сент-Джон Во (англ. Evelyn Arthur St. John Waugh, 28 жовтня 1903, Лондон — 10 квітня 1966, Тонтон, Сомерсет) — британський письменник, представник сатиричного напрямку в британській літературі.

Біографія

[ред. | ред. код]

Дитинство та юність

[ред. | ред. код]

Народився у Лондоні, Велика Британія, у заможній родині відомого редактора та видавця Артура Во. Дитинство пройшло у Гемпстеді, респектабельному передмісті Лондона, саме тут Во вчився в початковій школі «Гіт Маунт» (Heath Mount School).[4]

Батько Івліна Во і його старший брат Алек вчилися в школі «Шерборн» (Sherborne School), але в останній рік навчання Алека Во відрахували зі школи, після того як він опублікував контроверсійний роман The Loom of Youth, в якому зачіпалися питання гомосексуальних стосунків серед студентів шкіл і який, на думку керівництва школи, значно зашкодив її репутації. Школа відмовилася приймати на навчання Івліна, і його батько був вимушений віддати його до менш престижного коледжу «Ленсінг» (Lancing College), відомого своїми сильними англіканськими традиціями. Ймовірно, саме завдяки навчанню у цій школі Во протягом всього життя зберігав зацікавленість до релігії, хоч і в ті роки вважав себе агностиком.

30-ті роки

[ред. | ред. код]

У 1930 році, під час роботи над другим романом «Мерзенна плоть» (Vile Bodies) Івлін Во перейшов у католицтво, і після того, як його перший шлюб був анульований церквою, у 1936 році він одружився вдруге з Лаурою Герберт. Вона була католичкою, донькою Обрі Герберта та кузиною його першої дружини (обидві вони були онуками Генрі Герберта — четвертого графа Карнарвона). Шлюб виявився вдалим та протримався до кінця його життя. У Лаури і Івліна було семеро дітей, одна дитина (донька Марі) померла у дитинстві. Син Оберон, названий на честь брата Лаури, пішов слідами батька, ставши письменником і журналістом.

Друга світова війна

[ред. | ред. код]

Під час Другої світової війни, Івлін Во служив у морській піхоті і брав учась у десантній операції у Лівії, отримав звання капітана, зі спеціальним завданням побував в Югославії у 1944 році.

Останні роки

[ред. | ред. код]

у 1954 році Івлін написав роман «Випробовування Гілберта Пінфолда», ґрунтуючись на своїх відчуттях, випробуваних через розумовий розлад під час круїзу.

Критика

[ред. | ред. код]

Во відомий завдяки своїм сатиричним романам «Занепад і руйнування» (1928), «Мерзенна плоть» (1930), «Жменя праху» (1934"), «Незабутня» (1947), в яких присутні властиві автору елементи «чорного» гумору. Популярні його серйозні роботи, такі як «Повернення в Брайдсгед» (1945) і трилогія «Меч пошани» («Люди при зброї» (1952), «Офіцери і джентльмени» (1955), «Беззастережна капітуляція» (1961), в яких чітко простежується католицький фон.

У багатьох своїх творах Івлін Во звертається до британської аристократії і вищого суспільства, часом жорстоко їх висміюючи. Крім того, він автор багатьох оповідань, трьох біографій, і першого тому незакінченої автобіографії. Його листи, подорожі, великі щоденники і кореспонденція також були видані.

Роботи Івліна Во відомі серед читаючої публіки, і до цього дня ним широко захоплюються як гумористом і визнаним стилістом прози. У неопублікованій рецензії на роман «Повернення в Брайдсгед» (1945) Джордж Орвелл писав, що Во — новеліст, таланту якого заважають одіозні погляди[5]. У його пізніх творах простежується соціальний консерватизм, більш відвертою стає релігійність, його роботи викликають розбіжності в середовищі критиків. На думку критика Мартіна Еміса снобізм в роботі «Повернення в Брайдсгед», був «відмовою уяви і художнім провалом». Але це не завадило Brideshead Revisited посісти 90 рядок у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік[6]. З іншого боку, американський літературний критик Едмунд Вілсон оголосив Во «єдиним першокласним комічним генієм, який з'явився в англійській літературі з часів Бернарда Шоу». У 1966 році в некролозі журналу «Тайм» підсумовували, що Во «здійснив злобно-веселий і в той же час цілком релігійний напад на століття, яке, на його думку, вирвало з коренем всі традиції й висушило всі цінності часу, в якому жив автор».

Герої творів Івліна Во — низка карикатурних, часом гротескових характерів, що межують з абсурдністю портретів «джентльменів» сучасної йому Англії, від позерів, нероб, пустомель, шахраїв і пройдисвітів до тих, хто викликає співчутливу посмішку, істинно порядних простаків, які незмінно користуються прихильністю і симпатіями автора.

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Романи та оповідання

[ред. | ред. код]
  • 1928 — Decline and Fall
  • 1930 — Vile Bodies
  • 1932 — Black Mischief
  • 1934 — A Handful of Dust
  • 1936 — Mr Loveday's Little Outing, and Other Sad Stories
  • 1938 — Scoop
  • 1942 — Put Out More Flags
  • 1942 — Work Suspended (Incomplete)
  • 1945 — «Повернення в Брайдсгед» / Brideshead Revisited — спогади про капітана Чарльза Райдера
  • 1947 — «Незабутня» / The Loved One — повість, англо-американська трагедія
  • 1947 — Scott-King's Modern Europe
  • 1948 — Work Suspended (Revised)
  • 1950 — Helen
  • 1952–1961 — Sword of Honour Трилогія
    • 1952 — Men at Arms
    • 1955 — Officers and Gentlemen
    • 1961 — Unconditional Surrender
  • 1953 — Love Among the Ruins: A Romance of the Near Future (Любов серед руїн: Історія кохання найближчого майбутнього)
  • 1953 — The Holy Places
  • 1957 — The Ordeal of Gilbert Pinfold

Нехудожня проза

[ред. | ред. код]
  • 1928 — Dante Gabriel Rossetti
  • 1930 — Labels — щоденники подорожі Середземним морем.
  • 1931 — Remote People — щоденники подорожі до Адіс-Абеби під час коронації Хайле Селассіє.
  • 1934 — Ninety-Two Days — щоденники подорожі Британської Гвіаною
  • 1935 — Saint Edmund Campion: Priest and Martyr
  • 1936 — Waugh In Abyssinia — щоденники другої подорожі Африкою
  • 1936 — Waugh in Abyssinia — публіцистичний опис війни та її причин
  • 1939 — Robbery Under Law — щоденники подорожі Мексикою.
  • 1946 — When The Going Was Good
  • 1959 — The Life of the Right Reverend Ronald Knox
  • 1960 — A Tourist In Africa
  • 1964 — A Little Learning
  • 1967 — Wine In Peace And War

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Українські переклади

[ред. | ред. код]
  • Во І. Жменя праху : Роман. — Перекл. з англ. Олена Хатунцева; Післямова Кіри Шахової. — К.: Дніпро, 1979. — 207 с.
  • Во І. Учта Бели Фліс[7] / пер. з англ. О. Васильєвої // Україна. — 1983. — № 23.
  • Во І. Шлях до слави[8] / пер. з англ. Ольги Бойніцької // Зарубіжна література. — 1997. — № 4. (20). — С. 8.
  • Во, І. Стара історія ; Пригода в Азанії ; Кохання на трьох [Текст] : оповідання / І. Во ; пер. з англ.: Анна Свередюк, Дарія Бойчук, Анастасія Жищинська // Всесвіт. — 2018. — № 1/2. — С. 69–90.
  • Во, Івлін. Круїз [Архівовано 6 листопада 2020 у Wayback Machine.][9] / Івлін Во ; пер. з англ. Ольга Шарко // Мала Сторінка, 2019.
  • Во, Івлін. Чоловіки у війську[10] / Івлін Во ; пер. з англ. Богдан Стасюк. — К.: Темпора, 2020. — 424 с.
  • Во, Івлін. Офіцери і джентльмени / Івлін Во ; пер. з англ. Богдан Стасюк. — К.: Темпора, 2021. — 448 с.
  • Во, Івлін. Беззастережна капітуляція / Івлін Во ; пер. з англ. Богдан Стасюк. — К.: Темпора, 2022. — 416 с.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н Kindred Britain
  3. ↑ а б в г д е ж Lundy D. R. The Peerage
  4. ↑ Сайт школи «Гіт Маунт». Архів оригіналу за 6 квітня 2022. Процитовано 18 травня 2022.
  5. ↑ Цитата з Christopher Hitchens, "The Permanent Adolescent, " The Atlantic Monthly, May 2003
  6. ↑ Newsweek's Top 100 Books — список 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік [Архівовано 6 січня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
  7. ↑ Bella Fleace Gave a Party
  8. ↑ The Way to Fame
  9. ↑ Cruise
  10. ↑ Фрагменти роману в цьому ж перекладі публікувалися раніше в періодиці: Во, Івлін. Чоловіки у війську. Фрагменти з роману / Івлін Во / пер. з англ. Б. Стасюка // Всесвіт. — 2015. — № 1-2. — С. 43–84.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Івлін_Во