Перейти до вмісту

Олександр Бейлінсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Олександр Бейлінсон
рос. Александр Александрович Бейлинсон
Народився13 червня 1957(1957-06-13) (67 років)
Москва, СРСР
Країна США
 СРСР
Діяльністьматематик, ��икладач університету
Alma materМеханіко-математичний факультет МДУd
Галузьалгебрична геометрія і математична фізика
ЗакладЧиказький університет
Науковий ступінькандидат фізико-математичних наук
Науковий керівникМанін Юрій Іванович
Аспіранти, докторантиLorenzo Ramerod[1]
Andres Eulogio Rodriguezd[1]
Eitan Bachmatd[1]
Ilya Shapirod[1]
ЧленствоАмериканська академія мистецтв і наук
Національна академія наук США
Європейська академія[2]
Нагороди

Олександр Бейлінсон (нар. 13 червня 1957) — радянський та американський математик, працює в області алгебраїчної геометрії, математичної фізики та теорії представлень. Професор Чиказького університету.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в 1957 році у Москві в гебрейській родині. Син математика Олександра Олексійовича Бейлінсона.

Закінчив Московський державний університет, кандидат фізико-математичних наук («Алгебраїчна геометрія і теорія струн», 1988).[3] Після закінчення близько 6 років працював у Всесоюзному кардіологічному Науковому Центрі у Москві. З 1989 року працював в Інституті теоретичної фізики ім. Л. Д. Ландау, а також в Массачусетському технологічному університеті (США).

У 1994 році і з 1996 по 1998 роки Олександр Бейлінсон працював в Інституті перспективних досліджень у Прінстоні, штат Нью-Джерсі.

Визнання

[ред. | ред. код]

Доробок

[ред. | ред. код]
  • Beilinson, A. A.; Drinfeld, V. (2004). Chiral Algebras. American Mathematical Society. ISBN 978-0-8218-3528-9.
  • Beilinson, A. A. (1987). How to glue perverse sheaves. K-theory, arithmetic and geometry (Manin seminar, Moscow, 1984--1986) in Lecture Notes in Math. Т. 1289. Springer-Verlag. с. 42—51.
  • Beilinson, A. A. (1987). On the derived category of perverse sheaves. K-theory, arithmetic and geometry (Manin seminar, Moscow, 1984--1986) in Lecture Notes in Math. Т. 1289. Springer-Verlag. с. 27—41.
  • Beilinson, A. A. (1986). Notes on absolute Hodge cohomology. Applications of algebraic K-theory to algebraic geometry and number theory, Part I, II (Boulder, Colo., 1983), Contemporary Mathematics. Т. 55. American Mathematical Society. с. 35—68.
  • Beilinson, A. A. (1984). Higher regulators and values of L-functions. Itogi Nauki i Tekhniki, Current problems in mathematics. Т. 24. Akad. Nauk SSSR Vsesoyuz. Inst. Nauchn. i Tekhn. Inform., Moscow. с. 181—238.
  • Beilinson, A. A.; Bernstein, J.; Deligne, P. (1982). Faisceaux pervers. Analysis and topology on singular spaces, I (Luminy, 1981), Astèrisque. Т. 100. Soc. Math. France, Paris. с. 5—171.
  • Beilinson, A. A. (1980). Residues and adèles. Funktsional. Anal. I Prilozhen. 14 (1): 44—45. ISSN 0374-1990.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  2. https://www.ae-info.org/ae/User/Beilinson_Alexander
  3. Алгебраїчна геометрія і теорія струн. Архів оригіналу за 9 грудня 2014. Процитовано 18 лютого 2018.
  4. Book of Members, 1780-2010: Chapter B (PDF). American Academy of Arts and Sciences. Архів оригіналу (PDF) за 18 лютого 2012. Процитовано 30 травня 2011.
  5. National Academy of Sciences Members and Foreign Associates Elected, May 2, 2017. Архів оригіналу за 6 серпня 2019. Процитовано 18 лютого 2018.
  6. Премією Вольфа у галузі математики за 2018 р. нагороджено члена-кореспондента НАН України Володимира Дрінфельда й Александера Бейлінсона. Національна академія наук України. 16 лютого 2018. Архів оригіналу за 16 лютого 2023. Процитовано 16 лютого 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]