Вулиця Алли Горської (Львів)
| Вулиця Алли Горської Львів | |
|---|---|
 (вул. Горської, 5) Кам'яниця Шимона Малохлєба (вул. Горської, 5) | |
| Місцевість | Привокзальна |
| Район | Франківський |
| Назва на честь | художниці Алли Горської |
| Колишні назви | |
| Кубасєвіча, Круппґассе, Кубасевича, Міуська | |
| польського періоду (польською) | Kubasiewicza |
| радянського періоду (українською) | Кубасевича, Міуська |
| радянського періоду (російською) | Кубасевича, Миусская |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 195 м |
| Координати початку | 49°50′10.84″ пн. ш. 24°00′03.38″ сх. д. / 49.8363444° пн. ш. 24.0009389° сх. д. |
| Координати кінця | 49°50′05.52″ пн. ш. 24°00′06.16″ сх. д. / 49.8348667° пн. ш. 24.0017111° сх. д. |
| поштові індекси | 79018[1] |
| Транспорт | |
| Рух | односторонній |
| Покриття | бруківка |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | № 1, 2, 3, 5, 7, 9, 9а, 11[2] |
| Архітектурні пам'ятки | № 5, 9[3] |
| Державні установи | Почесне консульство Білорусі у Львові |
| Поштові відділення | ВПЗ № 18 (вул. Городоцька, 151)[1] |
| Аптеки | «Подорожник» |
| Забудова | віденська сецесія |
| Комерція | Привокзальний ринок |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
 | |
Ву́лиця А́лли Го́рської — вулиця у Франківському районі міста Львова, що сполучає між собою вулиці Городоцьку та Федьковича та площу Берестейської унії.
Вулиця на цьому місці існувала ще у другій половині XIX століття. На мапах 1863 — 1892 років[4][5] вона вже позначена як прокладена, але ще не підписана. Роком прокладення вулиці називають 1892 рік, тоді її назвали вулицею Кубасєвіча[6], на честь львівського благодійника Войцеха Кубасєвича, котрий заповів усе своє майно громаді міста на створення закладу для невиліковно хворих[7].
На часі німецької окупації — Круппґассе[6], на честь Густава Круппа — прусського дипломата, промисловця, глави концерну «Крупп» у першій половині XX століття, президента «фонду Адольфа Гітлера» (1933—1941).
По війні, у липні 1944 року повернена передвоєнна назва — вулиця Кубасевича[8] і вже 1946 року перейменована на вулицю Міуську[9], в пам'ять про радянських вояків загиблих при штурмі висоти «Савур-могила» та прориві німецької оборонної лінії на річці Міус у серпні 1943 року.
Сучасна назва від 1993 року, на честь української художниці — шістдесятниці та відомої діячки правозахисного руху 1960-х років в Україні Алли Горської[10].
Парний бік вулиці зайнята торговельними рядами та павільйонами Привокзального ринку, за яким закріплено адресу — вул. Горської, 2. На цьому місці у міжвоєнний період розташовувалися спортивні майданчики спортивно-гімнастичного товариства «Сокіл-IV»[11], згодом — тартак і склад деревини сколівського лісопромисловця барона Ґрьодля та частково (південно-західна частина) територія колишнього Городоцького цвинтаря, а у повоєнний час облаштований новий Привокзальний ринок[12]. Частково торгові ряди були на площі Липневій. Під № 2. також зареєстроване Почесне консульство Білорусі у Львові[13].
З непарного боку вулиці розташований блок сецесійних кам'яниць з криволінійними аттиками, збудованих у 1909 році за проєктом архітектора М. Зільберштейна. Вартий уваги будинок під № 5, збудований 1913 року за проєктом архітектора Александера Остена для Шимона Малохлєба[14] та оздоблений скульптурами на повстанську тематику, роботи відомого львівського скульптора Теобальда Оркасевича. Над брамою розташоване скульптурне зображення кованої коси, виконана за ескізом відомого малюнку Артура Ґроттгера, а на фронтоні — скульптурне зображення «Тадеуш Костюшко на коні»[15]. Над дверима, що ведуть на подвір'я будинку встановлений класичний вітраж, виготовлений 1913 року за проєктом архітектора Яна Кайперта на фабриці Станіслава Желенського у Кракові[16]. За Польщі тут містилася фабрика водяних помп Шимона Малохлєба[17], що пропонувала послуги з копання, буріння, ремонту, чищення різних типів криниць. У 1913—1927 роках тут мешкав та працював скульптор Теобальд Оркасевич — автор скульптурного оздоблення будинку[18]. У 1940—1950-х роках містилася артіль «Бурильник» Львівської Облметалпрофспілки, що займалася встановленням та ремонтом водонапірних колонок, бурінням свердловин на малі та великі глибини, виготовленням різного сільськогосподарського знаряддя[19]. Наприкінці 2000-х років в приміщенні містився магазин «Салон дешевого взуття». 1997 року скульптор Станіслав Мельничук відновив фігуру Діви Марії, що нині прикрашає подвір'я будинку[20]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1631-м[3].
Поряд розташований одноповерховий офісний будинок під № 5-А, споруджений 2006 року, в якому містяться відділення «Укргазбанку», магазин «Золото», крамниці квітів, трикотажу й аксесуарів до мобільних телефонів, а також магазин вживаного одягу «Економ Клас» та магазин дверей ТМ «Модерн». Під № 7 за радянських часів містилася торговельна база «Укрбудматеріали», наприкінці 2000-х років тут працювала гуртівня господарських товарів та бляхарська майстерня[21], нині — торгові ряди, де розташовано крамниці з продажу килимів, електроінструменту, побутової техніки, вікон тощо. Ще одна сецесійна чотириповерхова житлова кам'яниця розташована під № 9, збудована 1909 року за проєктом архітектора Маврикія Зильберштайна. Кам'яниця внесена до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2154-м[3]. Нині тут міститься аптечний магазин мережі аптек «Подорожник» та відділення № 990 АТ «УкрСиббанк». Між будинками № 7 та № 9, глибоко у подвір'ї, розташований одноповерховий цегляний будинок з дерев'яною верандою, що має № 11, в якому зареєстрована громадська організація «Профасоціація Привокзального ринку»[22].
- ↑ а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 9 січня 2022.
- ↑ Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 26 лютого 2023.
- ↑ а б в Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 9 січня 2022.
- ↑ Проєкт «Міський медіаархів»: план Лемберга. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 9 січня 2022.
- ↑ Проєкт «Міський медіаархів»: найновіший детальний план королівського столичного міста Львова. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 9 січня 2022.
- ↑ а б Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 17, 110.
- ↑ Львів Непопсовий. Вулицею Курбаса. haidamac.org.ua. 5 березня 2013. Процитовано 9 січня 2022.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 84.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 17.
- ↑ Імена видатних людей у вулицях Львова, 2001, с. 39.
- ↑ Проєкт «Міський медіаархів»: вулиця Федьковича. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 9 січня 2022.
- ↑ Цікавинки з історії Львова, 2011, с. 119.
- ↑ Почесне консульство Білорусії у Львові. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Процитовано 9 січня 2022.
- ↑ Rzeźba lwowska… — S. 243.
- ↑ Lwów. Przewodnik po Ukrainie Zachodniej… — S. 317.
- ↑ Вітражі Львова, 2004, с. 204.
- ↑ Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939… — S. 43.
- ↑ Тетяна Казанцева, Сергій Леонов. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Горської, 5 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 9 січня 2022.
- ↑ Львов: справочник, 1949, с. 179.
- ↑ Львівський Новий Світ, 2009, с. 208.
- ↑ 1243 вулиці Львова, 2009, с. 339.
- ↑ Інформація про громадську організацію «Профасоціація Привокзального ринку». youcontrol.com.ua. Архів оригіналу за 2 квітня 2019. Процитовано 9 січня 2022.
- Бородін К., Гонак І. Знак якості. — Львів : Коло, 2015. — 152 с. — (Львів po polsku) — ISBN 978-617-642-214-3.
- Грималюк Р. Вітражі Львова кінця XIX — початку XX століття / Інститут народознавства НАН України. — Львів : Афіша, 2004. — С. 204. — ISBN 966-02-2844-9.
- Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 39. — ISBN 978-617-629-077-3.
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Горської вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 338—339. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Ілько Лемко. Богданівка — романтична дільниця Львова // Цікавинки з історії Львова: літературно-художнє видання. — Львів : Апріорі, 2011. — С. 119. — ISBN 978-617-629-024-7.
- Львов: справочник / сост. Г. Гербильский и др.; общ. ред. Б. К. Дудыкевичвидання =. — Львів : Вільна Україна, 1949. — С. 126. (рос.)
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 17, 84, 110. — ISBN 966-603-115-9.
- Мельник І. Львівський Новий Світ та південні околиці Королівського столичного міста Галичини від Святого Юра до Наварії. — Львів : Центр Європи, 2009. — С. 208. — ISBN 978-966-7022-82-2.
- Biriulow J. Rzeźba lwowska od połowy XVIII wieku do 1939 roku: Od zapowiedzi klasycyzmu do awangardy. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 243. — ISBN 978-83-7543-009-7. (пол.)
- Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939. — Lwów, 1939. — S. 43. (пол.)
- Rąkowski G. Lwów. Przewodnik po Ukrainie Zachodniej: Cz. IV. — Pruszków: Oficyna Wydawnicza «Rewasz», 2008. — S. 317. — ISBN 978-83-89188-70-0. (пол.)
- Проєкт «Вулиці Львова»: Горської А. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 9 січня 2022.
- Ewa Lisiecka (24 maja 2016). Przewodnicy w Zamościu: Stare pompy wodne. przewodnicyzamosc.pl (пол.). Процитовано 9 січня 2022.
- Ewa Lisiecka (27 lutego 2016). Witraz S. G. Zelenskiego (fragment) na ul. Kubasiewicza, 5 we Lwowie. barwyszkla.pl (пол.). Процитовано 9 січня 2022.