Івлін Во
Івлін Артур Сент-Джон Во | ||||
---|---|---|---|---|
Evelyn Arthur St. John Waugh | ||||
Народився | 28 жовтня 1903 Лондон, Велика Британія | |||
Помер | 10 квітня 1966 (62 роки) Тонтон, Сомерсет, Велика Британія ·інфаркт міокарда | |||
Поховання | Church of St Peter & St Pauld | |||
Громадянство | Велика Британія | |||
Національність | англієць | |||
Місце проживання | Лондон | |||
Діяльність | прозаїк | |||
Alma mater | Гертфорд коледж[1], Lancing Colleged, Шерборнська школаd, Heath Mount Schoold і Heatherley School of Fine Artd | |||
Мова творів | англійська | |||
Роки активності | з 1924 | |||
Жанр | сатира, мандри[d], біографія і автобіографія | |||
Magnum opus | A Handful of Dustd і Brideshead Revisitedd | |||
Конфесія | католицтво[1] | |||
Батько | Arthur Waughd[1][2] | |||
Мати | Catherine Charlotte Raband[3][2] | |||
Брати, сестри | Alec Waughd[1][2] | |||
У шлюбі з | Laura Herbertd[1][2] і Evelyn Gardnerd[2] | |||
Діти | Auberon Waughd[1][2], Maria Teresa Waughd[3][2], Mary Waughd[3][2], Margaret Evelyn Waughd[3][2], Harriet Mary Waughd[3][2], James Waughd[3][2] і Septimus Waughd[3][2] | |||
Учасник | Друга світова війна[1] | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Івлін Во у Вікісховищі | ||||
Івлін Артур Сент-Джон Во (англ. Evelyn Arthur St. John Waugh, 28 жовтня 1903, Лондон — 10 квітня 1966, Тонтон, Сомерсет) — британський письменник, представник сатиричного напрямку в британській літературі.
Народився у Лондоні, Велика Британія, у заможній родині відомого редактора та видавця Артура Во. Дитинство пройшло у Гемпстеді, респектабельному передмісті Лондона, саме тут Во вчився в початковій школі «Гіт Маунт» (Heath Mount School).[4]
Батько Івліна Во і його старший брат Алек вчилися в школі «Шерборн» (Sherborne School), але в останній рік навчання Алека Во відрахували зі школи, після того як він опублікував контроверсійний роман The Loom of Youth, в якому зачіпалися питання гомосексуальних стосунків серед студентів шкіл і який, на думку керівництва школи, значно зашкодив її репутації. Школа відмовилася приймати на навчання Івліна, і його батько був вимушений віддати його до менш престижного коледжу «Ленсінг» (Lancing College), відомого своїми сильними англіканськими традиціями. Ймовірно, саме завдяки навчанню у цій школі Во протягом всього життя зберігав зацікавленість до релігії, хоч і в ті роки вважав себе агностиком.
У 1930 році, під час роботи над другим романом «Мерзенна плоть» (Vile Bodies) Івлін Во перейшов у католицтво, і після того, як його перший шлюб був анульований церквою, у 1936 році він одружився вдруге з Лаурою Герберт. Вона була католичкою, донькою Обрі Герберта та кузиною його першої дружини (обидві вони були онуками Генрі Герберта — четвертого графа Карнарвона). Шлюб виявився вдалим та протримався до кінця його життя. У Лаури і Івліна було семеро дітей, одна дитина (донька Марі) померла у дитинстві. Син Оберон, названий на честь брата Лаури, пішов слідами батька, ставши письменником і журналістом.
Під час Другої світової війни, Івлін Во служив у морській піхоті і брав учась у десантній операції у Лівії, отримав звання капітана, зі спеціальним завданням побував в Югославії у 1944 році.
у 1954 році Івлін написав роман «Випробовування Гілберта Пінфолда», ґрунтуючись на своїх відчуттях, випробуваних через розумовий розл��д під час круїзу.
Во відомий завдяки своїм сатиричним романам «Занепад і руйнування» (1928), «Мерзенна плоть» (1930), «Жменя праху» (1934"), «Незабутня» (1947), в яких присутні властиві автору елементи «чорного» гумору. Популярні його серйозні роботи, такі як «Повернення в Брайдсгед» (1945) і трилогія «Меч пошани» («Люди при зброї» (1952), «Офіцери і джентльмени» (1955), «Беззастережна капітуляція» (1961), в яких чітко простежується католицький фон.
У багатьох своїх творах Івлін Во звертається до британської аристократії і вищого суспільства, часом жорстоко їх висміюючи. Крім того, він автор багатьох оповідань, трьох біографій, і першого тому незакінченої автобіографії. Його листи, подорожі, великі щоденники і кореспонденція також були видані.
Роботи Івліна Во відомі серед читаючої публіки, і до цього дня ним широко захоплюються як гумористом і визнаним стилістом прози. У неопублікованій рецензії на роман «Повернення в Брайдсгед» (1945) Джордж Орвелл писав, що Во — новеліст, таланту якого заважають одіозні погляди[5]. У його пізніх творах простежується соціальний консерватизм, більш відвертою стає релігійність, його роботи викликають розбіжності в середовищі критиків. На думку критика Мартіна Еміса снобізм в роботі «Повернення в Брайдсгед», був «відмовою уяви і художнім провалом». Але це не завадило Brideshead Revisited посісти 90 рядок у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік[6]. З іншого боку, американський літературний критик Едмунд Вілсон оголосив Во «єдиним першокласним комічним генієм, який з'явився в англійській літературі з часів Бернарда Шоу». У 1966 році в некролозі журналу «Тайм» підсумовували, що Во «здійснив злобно-веселий і в той же час цілком релігійний напад на століття, яке, на його думку, вирвало з коренем всі традиції й висушило всі цінності часу, в якому жив автор».
Герої творів Івліна Во — низка карикатурних, часом гротескових характерів, що межують з абсурдністю портретів «джентльменів» сучасної йому Англії, від позерів, нероб, пустомель, шахраїв і пройдисвітів до тих, хто викликає співчутливу посмішку, істинно порядних простаків, які незмінно користуються прихильністю і симпатіями автора.
- 1928 — Decline and Fall
- 1930 — Vile Bodies
- 1932 — Black Mischief
- 1934 — A Handful of Dust
- 1936 — Mr Loveday's Little Outing, and Other Sad Stories
- 1938 — Scoop
- 1942 — Put Out More Flags
- 1942 — Work Suspended (Incomplete)
- 1945 — «Повернення в Брайдсгед» / Brideshead Revisited — спогади про капітана Чарльза Райдера
- 1947 — «Незабутня» / The Loved One — повість, англо-американська трагедія
- 1947 — Scott-King's Modern Europe
- 1948 — Work Suspended (Revised)
- 1950 — Helen
- 1952–1961 — Sword of Honour Трилогія
- 1953 — Love Among the Ruins: A Romance of the Near Future (Любов серед руїн: Історія кохання найближчого майбутнього)
- 1953 — The Holy Places
- 1957 — The Ordeal of Gilbert Pinfold
- 1928 — Dante Gabriel Rossetti
- 1930 — Labels — щоденники подорожі Середземним морем.
- 1931 — Remote People — щоденники подорожі до Адіс-Абеби під час коронації Хайле Селассіє.
- 1934 — Ninety-Two Days — щоденники подорожі Британської Гвіаною
- 1935 — Saint Edmund Campion: Priest and Martyr
- 1936 — Waugh In Abyssinia — щоденники другої подорожі Африкою
- 1936 — Waugh in Abyssinia — публіцистичний опис війни та її причин
- 1939 — Robbery Under Law — щоденники подорожі Мексикою.
- 1946 — When The Going Was Good
- 1959 — The Life of the Right Reverend Ronald Knox
- 1960 — A Tourist In Africa
- 1964 — A Little Learning
- 1967 — Wine In Peace And War
- 1925 — The Scarlet Woman: An Ecclesiastical Melodrama [Архівовано 10 березня 2007 у Wayback Machine.], реж. Теренс Ґрінідж (Terence Greenidge)
- 1965 — «Незабутня» / (The Loved One), реж. Тоні Річардсон
- 1968 — Decline and Fall… of a Birdwatcher [Архівовано 23 березня 2008 у Wayback Machine.], реж. Джон Кріш (John Krish)
- 1981 — Brideshead Revisited [Архівовано 20 грудня 2008 у Wayback Machine.], реж. Чарлз Старідж (Charles Sturridge), Майкл Ліндсей-Хоґґ (Michael Lindsay-Hogg)
- 1987 — Scoop [Архівовано 6 вересня 2009 у Wayback Machine.], реж. Ґевін Міллар (Gavin Millar)
- 1988 — A Handful of Dust [Архівовано 23 квітня 2019 у Wayback Machine.], реж. Чарлз Старідж (Charles Sturridge)
- 2001 — Sword of Honour [Архівовано 21 грудня 2008 у Wayback Machine.], реж. Біл Андерсон (Bill Anderson)
- 2003 — Bright Young Things [Архівовано 21 грудня 2008 у Wayback Machine.], за романом Vile Bodies, реж. Стівен Фрай (Stephen Fry)
- 2008 — «Повернення у Брайдсгед» / (Brideshead Revisited), реж. Джуліан Джаролд (Julian Jarrold)
- Во І. Жменя праху : Роман. — Перекл. з англ. Олена Хатунцева; Післямова Кіри Шахової. — К.: Дніпро, 1979. — 207 с.
- Во І. Учта Бели Фліс[7] / пер. з англ. О. Васильєвої // Україна. — 1983. — № 23.
- Во І. Шлях до слави[8] / пер. з англ. Ольги Бойніцької // Зарубіжна література. — 1997. — № 4. (20). — С. 8.
- Во, І. Стара історія ; Пригода в Азанії ; Кохання на трьох [Текст] : оповідання / І. Во ; пер. з англ.: Анна Свередюк, Дарія Бойчук, Анастасія Жищинська // Всесвіт. — 2018. — № 1/2. — С. 69–90.
- Во, Івлін. Круїз [Архівовано 6 листопада 2020 у Wayback Machine.][9] / Івлін Во ; пер. з англ. Ольга Шарко // Мала Сторінка, 2019.
- Во, Івлін. Чоловіки у війську[10] / Івлін Во ; пер. з англ. Богдан Стасюк. — К.: Темпора, 2020. — 424 с.
- Во, Івлін. Офіцери і джентльмени / Івлін Во ; пер. з англ. Богдан Стасюк. — К.: Темпора, 2021. — 448 с.
- Во, Івлін. Беззастережна капітуляція / Івлін Во ; пер. з англ. Богдан Стасюк. — К.: Темпора, 2022. — 416 с.
- ↑ а б в г д е ж Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н Kindred Britain
- ↑ а б в г д е ж Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Сайт школи «Гіт Маунт». Архів оригіналу за 6 квітня 2022. Процитовано 18 травня 2022.
- ↑ Цитата з Christopher Hitchens, "The Permanent Adolescent, " The Atlantic Monthly, May 2003
- ↑ Newsweek's Top 100 Books — список 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік [Архівовано 6 січня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Bella Fleace Gave a Party
- ↑ The Way to Fame
- ↑ Cruise
- ↑ Фрагменти роману в цьому ж перекладі публікувалися раніше в періодиці: Во, Івлін. Чоловіки у війську. Фрагменти з роману / Івлін Во / пер. з англ. Б. Стасюка // Всесвіт. — 2015. — № 1-2. — С. 43–84.
- Во Івлін Артур // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 299. — ISBN 966-692-578-8.
- Івлін Во на lib.ru [Архівовано 25 жовтня 2008 у Wayback Machine.]
- «The Evelyn Waugh Society» (англ.)
- Сайт, присвячений Івліну Во (англ.)
- Doubting Hall — A guided tour around the works of Evelyn Waugh (англ.) [Архівовано 1 січня 2022 у Wayback Machine.]
- Sponge Cakes with Gooseberry Fool: Evelyn Waugh was Odd (англ.) [Архівовано 20 вересня 2007 у Wayback Machine.]
- Біографія Івліна Во (англ.)
- BBC TV 2006 Documentary and clips (англ.)
- The life and death of Evelyn Waugh @ Ward's Book of Days (англ.) [Архівовано 8 жовтня 2008 у Wayback Machine.]
- Evelyn Waugh на сайті IMDb (англ.)