Снохацтво
Снохачєство — практика в російському селі, за якою чоловік — голова великої сільської родини (що живе в одній хаті) перебуває у статєвих зв'язках із молодшими жінками родини, зазвичай із дружиною власного сина. Ця практика отримала особливе розповсюдження в XVIII—XIX сторіччах, насамперед у зв'язку із призовом молодих селян в рекрути, а потім і у зв'язку із тим, що молодь йшла працювати до міст та полишала дружин вдома в селі.
Письменник В.Д. Набоков писав: «Ніде, здається, окрім Росії, — немає принаймні того, щоб один вид кровозмішання набув характер майже нормального побутового явища, отримавши відповідну назву — снохачєство».
Снохачєство згадується в художній литературі («Батьки і діти» Івана Тургенєва, «Життя однієї баби» Миколи Лєскова, «Колодязь» Святослава Логінова). В книзі Власа Дорошевича «Сахалін» згадується народна прикмета: рос. "Как снохач помогать возьмётся, — колокол с места не сдвинешь". Згадується снохачєство в опері Дмитра Шостаковича «Леді Макбет Мценського уєзда». Також снохачєство зустрічається в романі Михайла Шолохова «Тихий Дон».