Вікіпедія

Laphroaig

Laphroaig (Слухатиi[ləˈfrɔɪɡ])[5] — винокурня односолодового шотландського віскі «Айла». Назва походить від ділянки суші поблизу Лох Лафройга на південному узбережжі острова Айлей. Значення топоніму невідоме, але загальноприйняте значення слова — «красива впадина в широкій бухті». Винокурня та бренд належить та керується компанією Beam Suntory[en] — американським підрозділом японської компанії Suntory Holdings.[6]

Laphroaig
Віскі Laphroaig
Віскі Laphroaig
Регіон: Айла
МісцевістьПорт Еллен[en]
Координати55°37′47.6″ пн. ш. 06°09′08.4″ зх. д. / 55.62989° пн. ш. 6.15233° зх. д. / 55.62989; -6.15233
ВласникBeam Suntory[en]
Дата заснування1815[1]
СтатусДіюча
Джерело водиThe Kilbride Dam
Кількість перегонних кубів3 першої перегонки
4 другої перегонки[2]
Об'єми виробництва2.600.000 літрів
Вебсайтhttp://www.laphroaig.com
Laphroaig
ТипОдносолодове шотландське віскі
Витримка10-річна
10-річна (бочкової міцності[en])
Lore
Select
Quarter Cask
Cairdeas Quarter Cask
Triple Wood
PX Cask
QA Cask
15-річна (перевипущено у 2015)[3]
18-річна (припинено у 2015)[4]
25-річна
27-річна
30-річна
32-річна
40-річна
Тип(и) бочокАмериканська дубова бурбонова
Oak Quarter Cask (45-50 літрові дубові бочки)
Європейська дубова хересова[en]
Карта розташування
Карта винокурень острова Айлей

Історія

ред.

Винокурня Laphroaig була заснована в 1815 році Дональдом та Александром Джонстоном.[1] Джонстони, які заснували aphroaig, походили з Клана Дональда і, ймовірно, походили з гілки клану Макдональд із Арднамурхана. Сім'я англізувала своє ім'я до Джонстона.[1] Останнім членом родини Джонстона, який керував винокурнею, був Ян Гантер, племінник Сенді Джонстона, який помер бездітним у 1954 році і залишив винокурню одному зі своїх керуючих, Бессі Вільямсону[en].

Винокурня була продана компанії Long John International у 60-х роках, а згодом увійшла до складу міжнародної компанії Allied Domecq[en].[7] Бренд, в свою чергу, був придбаний фірмою Fortune Brands[en] у 2005 році, як один з брендів, що увійшов до Pernod Ricard з метою отримання регуляторного дозволу на його поглинання Allied Domecq. Fortune Brands згодом розділила свої лінійки бізнеспродуктів у 2011 році, сформувавши алкогольну лінійку Beam Inc. Пізніше Beam Inc. була придбана Suntory у квітні 2014 року.

Laphroaig було єдиним віскі, яке володіло Королівським Ордером Призначення[en] Чарльза, принца Уельського, який був особисто вручений під час візиту до винокурні 1994 року. Винокурня іменує Чарльза як герцога Ротсея, відповідно до його шотландського титулу. Як повідомляється, 15-річний Laphroaig є улюбленим шотландським віскі принца.

Смак

ред.
 
Характерний пічний димохід винокурні Laphroaig, у стилі «пагоди»

Laphroaig називає себе «найароматнішим з усіх шотландських віскі» і найпоширенішим є віскі до 10-річної витримки, хоча 15-річний сорт також є досить поширеним (27-, 30- і 40-річні є рідкісними і дорогими); віскі 18-річної витримки перестали випускати наприкінці 2015 року)[4]. Віскі має торф'яний/димчастий аромат.

Віскі «Laphroaig Quarter Cask» з'явилося у лінійці винокурні у 2004 році. Цей сорт дозріває у менших бочках і не піддається холодній фільтрації[en]. Через менший об'єм використовуваних бочок контакт віскі з поверхнею дуба на 30 % більший, ніж у стандартних бочок. Компанія описує ефект від цього як «створення м'якого і оксамитового смаку»[7]. Віскі «Laphroaig Quarter Cask» має міцність у 48 % об[8]. Стандартний 10-річний віскі розливається по 40 % об. або 43 % об., залежно від країни продажу[8].

Також в продажі зустрічаються такі сорти: «Laphroaig QA cask» (витримується у бочках із-під бурбону та нових бочках з американського дубу), «Laphroaig PX cask» (витримується у трьох видах деревини — бочок з американського дуба, «Oak Quarter Cask» та бочок з-під хересу Педро Хіменес), «Laphroaig An Cuan Mor — Big Ocean» (витримується спочатку у бочках з-під бурбону, а потім у бочках з європейського дубу).

Друзі Laphroaig

ред.

У 1994 році було створено Клуб друзів Laphroaig, членам якого було надано довічну оренду площею 1 квадратний фут (930 см²) землі Лафройг на острові Айлей. Щорічною орендною платою є драм[en] Laphroaig, який можна отримати, відвідавши винокурню.[9]

Реклама

ред.

На початку 2016 року шотландський поет Елвіс Макгонагалл[en] почав з'являтися в інтернет-рекламі, декламуючи власну поезію, жартівливо обговорюючи правильну вимову віскі Laphroaig.[10]

Керівники

ред.
  • Джон Макдугал 1970-74
  • Денніс Нікол 1974-80
  • Мурдо Рід 1980-87
  • Колін Росс 1987-89
  • Ян Гендерсон 1989—2002
  • Робін Шилдс 2003—2005
  • Джон Кемпбелл 2006-сьогодні

Згадки в мистецтві

ред.
  • Лафройг згаданий у пісні БГ «Беспечный русский бродяга»;
  • У фільмі «Як божевільний» головні герої люблять цей віскі;
  • У романі Томаса Гиффорда «Ассасіни» («The Assasini») згадується як дорогий віскі, який вживається героями твору;
  • Лафройг п'ють героїні фільму «Скандальний щоденник»;
  • Своєю назвою телепроєкт Торф ТВ зобов'язаний віскі Laphroaig[11];
  • Згадується як напій «людини в антрацитному костюмі» в романі «Американські боги» Ніла Геймана.

Примітки

ред.

Виноски

ред.
  1. ↑ а б в History. Laphroaig Collector. Архів оригіналу за 21 вересня 2013. Процитовано 9 січня 2014. (англ.)
  2. ↑ Laphroaig. www.whisky.com. Архів оригіналу за 23 жовтня 2019. Процитовано 20 грудня 2019. (англ.)
  3. ↑ Laphroaig 15yo - 200th Anniversary - Whisky + Tailor. whiskyandtailor.com. 23 травня 2015. Архів оригіналу за 20 грудня 2019. Процитовано 20 грудня 2019. (англ.)
  4. ↑ а б Ной Ротбаум, "How to Survive a Single-Malt Drought, " [Архівовано 13 квітня 2019 у Wayback Machine.] «Уолл-стріт джорнел», 28 січня 2016. (англ.)
  5. ↑ Джон Батлер. Pronunciation of Scotch Whiskys. School of Informatics, Единбурзький університет. Архів оригіналу за 24 березня 2012. Процитовано 19 квітня 2006. (англ.)
  6. ↑ ABC News. Business Index. ABC News. Архів оригіналу за 27 січня 2014. Процитовано 20 грудня 2019. (англ.)
  7. ↑ а б Laphroaig Website (updated in 2011). Архів оригіналу за 29 листопада 2019. Процитовано 20 грудня 2019. (англ.)
  8. ↑ а б Michael Jackson's Malt Whisky Companion, видання 6, c. 307. ISBN 978-1-4053-1966-9 (англ.)
  9. ↑ Friends of Laphroaig. Laphroaig. Архів оригіналу за 11 листопада 2018. Процитовано 5 грудня 2018. (англ.)
  10. ↑ Laphroaig Whisky (20 січня 2016). A Burns Night Ode to Laphroaig by Elvis McGonagall. Архів оригіналу за 2 квітня 2019. Процитовано 20 грудня 2019 — через YouTube. (англ.)
  11. ↑ Бар за баром: Кирилл Кисляков. restoranniyblog.com. Процитовано 30 квітня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

Бібліографія

ред.
  • Марсель ван Гілс (2007). Legend of Laphroaig. Odijk, The Netherlands: Exhibitions International. ISBN 9789089100276.
  • Ендрю Джеффорд (2004). Peat Smoke and Spirit: A Portrait of Islay and its Whiskies. London: Headline. ISBN 0747227357.
  • Грем Ноун (1997). Laphroaig: No Half Measures. Dumbarton: D. Johnston & Co. ISBN 0946555427.

Посилання

ред.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Laphroaig
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Laphroaig&oldid=43451770