Трубкокрути
| Трубкокрути | ||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Трубкокрут Trachelophorus giraffa Voss, 1929. Національний парк Раномафана (Мадагаскар)
| ||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||
|
Трубкокру́ти (Attelabídae Billberg, 1820) — родина жуків надродини Довгоносикоподібних (Curculionoidae). Описано близько 2500 видів трубкокрутів[1][2]. Вони звичайно невеликі (1,5—13 мм завдовжки). Рослиноїдні, харчуються здебільшого на деревах та кущах. Частина з них — єдині комахи, які здатні згортати листки рослин, створюючи цим своєрідну камеру для розвитку личинок[3]. Личинки також можуть розвиватися всередині соковитих плодів та пагонів. Серед комах цієї родини чимало таких, що завдають відчутної шкоди сільському та лісовому господарству. Вагомий внесок у вивчення трубкокрутів внесли Г. Жакель, Э. Фосс, М. Є. Тер-Мінасян , А. О. Лєгалов, а в Україні — О. В. Лаврух.
- передня частина голови витягнута у головотрубку, інколи видовжена й тім'яна частина голови;
- вусики не колінчасті, 11—12-членикові, їхній джгутик семичлениковий, булава складається з трьох члеників;
- верхня губа редукована до малесенької платівки;
- лапки п'ятичленикові (четвертий членик ледь помітний).
Фотографії див. на[6].
Спосіб життя
ред.
Трубкокрути харчуються тканинами рослин з 67 родин. Для 97 % видів рослинами-господарями є покритонасінні, головним чином — Дводольні, третина видів харчується на букових і айстрових). У трубкокрутів розвинена досить складна турбота про потомство. Самки багатьох ринхітин після запліднення відкладають яйця в бутони або плоди рослин. Після цього бутон вона підгризає, і личинка харчується його підв'ялими тканинами. Для відкладання яйця в плід, самка вигризає ямку в його перикарпі, відкладає яйце у нього, кісточку плоду або його зав'язь. Після цього плід звичайно опадає.
Значна кількість трубкокрутів відкладає яйця у бруньки, пагони або листки (у їх платівку, жилки або черешки). Значна кількість видів згортає листок у вигляді трубки або пакуночка, що надає захист личинці та лялечці від ворогів. Це вимагає досить складної підготовчої операції по вигризанню розрізів певної траєкторії.
Заляльковуються трубкокрути звичайно у ґрунті.
Майже всі вони мають добре розвинені крила і здатні активно літати. Потривожені, трубкокрути піджимають ноги, падають з рослини і на певний час втрачають рухливість (танатоз).
Географічне поширення
ред.Трубкокрути поширені майже по всіх регіонах суходолу, включаючи найвіддаленіші океанічні острови[7]. Не знайдені вони лише у Новій Зеландії і на Гавайських островах. Найбільше видів мешкають у Індомалаї, Афротропіках і Неотропіці[5].
В Україні поширені понад 30 видів трубкокрутів. Вони зустрічаються в усіх природних зона та різноманітних біотопах — в Степу і Лісостепу, гірських місцинах, агроценозах тощо[8].
Класифікація
ред.За останніми даними родина поділяється на дві підродини: Attelabinae і Rhynchitinae, що включають понад 200 родів[9]. До того Ринхітин розглядали як самостійну родину Ринхітиди[3].
Значення у природі та житті людини
ред.Подібно до інших видів, трубкокрути є невід'ємною ланкою природних екосистем, споживаючи рослинні тканини і стаючи здобиччю тварин — хижаків та паразитів. В дикій природі ці комахи уражають, головним чином, рослини, тканини яких почали гнити або всихати. Тож, комахи пришвидшують мінералізацію рослинних тканин, що гинуть.
Однак у плодових садах, ягідниках, виноградниках і лісових господарствах жуки часом завдають економічно відчутної шкоди, особливо, коли їх чисельність і щільність досягає значних величин[8]. Найбільш важливі в цьому відношенні трубкокрут дубовий, букарка, трубкокрут мідний, ринхіт вишневий, казарка, довгоносик грушевий, трубкокрут березовий, трубкокрут ліщиновий, трубкокрут глодовий.
Джерела
ред.- Егоров А. Б. Сем. Attelabidae — трубковерты // Определитель насекомых Дальнего Востока России. Владивосток, 1996. Т.3. Ч.3. С. 216—230.
- Легалов А. А. Жуки-ринхитиды и трубковерты (Coleoptera: Rhynchitidae, Attelabidae) мировой фауны. — http://attelabidae.narod.ru/Index1.htm
- Legalov A.A. Leaf-rolling weevils (Coleoptera: Rhynchitidae, Attelabidae) of the world fauna. Novosibirsk: Agro-Siberia, 2007. — 523 pp.
- Тер-Минасян М. Е. Долгоносики-трубковерты (Attelabidae) // Фауна СССР. Насекомые жесткокрылые. Т.27. Вып.2. М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1950. — 231 с.
- Арнольді Л. В., Заславський В. А. и Тер-Минасян М. Е.. 82. Сем. Curculionidae — Долгоносики, с. 556. Определитель насекомых европейской части СССР в пяти томах (под общ. ред. Г. Я. Бей-Биенко). Том 2. Жесткокрылые и веерокрылые. Ред. тома: Е. Л. Гурьева и О. Л. Крыжановский. (Определители по фауне СССР, издаваемые Зоологическим институтом АН СССР, вып. 89). М.-Л.: Наука, 1965. 668 с.
- Alonso-Zarazaga M.A. & Lyal C.H.C. 1999. A world catalogue of families and genera Curculionoidea (Insecta: Coleoptera) (excepting Scolytidae and Platypodidae). Barcelona. Entomopraxis. 315 pp.
Примітки
ред.- ↑ Oberprieler R. G., Marvaldi A. E. & Anderson R. S. Weevils, weevils, weevils, everywhere // Zootaxa,2007, 1668: 491—520
- ↑ O'Brien N. C. W. & Wibmer R G. J. Numbers of genera and species of Curculionidae (Coleoptera) // Entomological News 1978, 89: 89–92
- ↑ а б Легалов А. А. Семейство Attelabidae — Трубковёрты — https://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/incoat.htm
- ↑ а б Л. В. Арнольді, В. А. Заславський и М. Е. Тер-Минасян. 82. Сем. Curculionidae — Долгоносики, с. 556. Определитель насекомых европейской части СССР в пяти томах (под общ. ред. «Г. Я. Бей-Биенко). Том 2. Жесткокрылые и веерокрылые. Ред. тома: Е. Л. Гурьева и О. Л. Крыжановский. (Определители по фауне СССР, издаваемые Зоологическим институтом АН СССР», вып. 89). М.-Л.: Наука, 1965. 668 с.
- ↑ а б Легалов А. А. Жуки-ринхитиды и трубковерты (Coleoptera: Rhynchitidae, Attelabidae) мировой фауны. — http://attelabidae.narod.ru/Index1.htm
- ↑ UkrBIN: Ukrainian Biodiversity Information Network [public project & web application]. UkrBIN, Database on Biodiversity Information. Available: http://izan.kiev.ua/ukrbin/index_class.php?id=5628[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Skuhrovec J., Kresl P. A new genus and species of Rhinocartini (Coleoptera: Attelabidae: Rhynchitinae) from Socotra Island // Acta entomologica musei nationalis Pragae, 2014, 54: 283—294
- ↑ а б Вредители сельскохозяйственных и лесных культур. Под ред. В.П. Васильєва. 2-е изд. К.: Урожай, 1988. — 576 с.
- ↑ Alonso-Zarazaga M.A. & Lyal C.H.C. 1999. A world catalogue of families and genera Curculionoidea (Insecta: Coleoptera) (excepting Scolytidae and Platypodidae). Barcelona. Entomopraxis. 315 pp.
Галерея
ред.| Потомство трубкокрута Apoderus coryly звичайно розвивається у скручених листках ліщини або вільхи | Жуки з роду Eugnamptus відкладають яйця у заглиблення, вигризане у опалому листку дуба | Самка Byctiscus betulae пігризає молодий пагін і кожен його зів'ялий листок згортає у трубку для відкладання яйця | Трубкокрут з роду Deporaus ласується листками манго. Штат Бангалор, Індія |
| Трубкокруг — мешканець Південно-Східної Індії | У більшості аттелабід надкрила гладенькі, але у деяких вони вкриті горбочками | Описавши у 2002 р. новий рід трубкокрутів, ентомолог А. О. Лєгалов назвав його на честь своєї матері — Tatianaerhynchites[1] | Цей яскравий жук Euops cupreosplendens мешкає на Новій Гвінеї |
- ↑ Легалов А. А. Новый род Tatianaerhynchites gen. n. (Coleoptera, Rhinchitidae, Rhynchitini) из Западной Палеарктики // Евроазиатский энтомологический журнал, 2002, 1(1): 87-90