Васильєв Вадим Петрович

Вадим Васильєв народився 18 (31) грудня 1912 року в м. Одеса.

Після закінчення Харківського сільськогосподарського інституту (1935) працював в Українському науково-дослідному інституті виноградарства і виноробства, а в 1936-53 — в Українському науково-дослідному інституті плодівництва.

З 1953 року директор Інституту ентомології і фітопатології АН УРСР (з 1956 - Український науково-дослідний Інститут захисту рослин).

У 1958 році працював професором в Українській сільськогосподарській академії.

У 1964 році академік Національної академії наук України.

У 1998 році працював старшим науковим співробітником-консультантом ІЗР (Інститут захисту рослин НААН України).

У 1973 році Вадиму Петровичу указом Президії Верховної Ради Української РСР присвоєно почесне звання заслуженого діяча науки УРСР.

Праці з питань захисту рослин. Розробив систему заходів боротьби з шкідниками плодових культур для різних зон УРСР, керував розробкою ефективних способів боротьби з буряковим довгоносиком та дослідами по удосконаленню хімічного методу захисту рослин.

• Орден Вітчизняної війни ІІ-го ступеня;
• двома орденами Червоної Зірки;
• Орден Трудового Червоного Прапора;
• Орден «Знак Пошани»;
• медаль «За бойові заслуги»;
• медаль «За оборону Кавказу»;
• медаль «За оборону Києва»;
• медаль «За перемогу над Німеччиною»;

• Державна премія УРСР (1976).

• ВАСИ́ЛЬЄВ В. П. в Енциклопедії Сучасної України [Архівовано 17 лютого 2016 у Wayback Machine.]

• УРЕ [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]