Салерно

• Салерно (італ. Salerno, /saˈlɛrno/) — сучасна італійська назва.
• Ірнті (лат. Irnthi) — етруська назва.
• Салернум (лат. Salernum) — назва римських часів
• Сал'єрне (італ. Saliërn, /sɑˈljernə/) — назва на місцевому діалекті.

Місто розташоване в північно-західній частині долини річки Селі, на початку узбережжя Амальфі. Річка Ірно перетинає центральну частину Салерно.

Клімат середземноморський, з жарким і відносно сухим літом (30 °C у серпні) і дощовою осінню і зимою (8 °C у січні). Зазвичай близько 1000 мм опадів на рік. Сильний вітер, який приходить з гір у бік затоки Салерно, робить місто дуже вітряним (здебільшого в зимовий час). А проте, це дає Салерно перевагу й воно є одним з найсонячніших міст в Італії.

• Бароніссі
• Кастільйоне-дель-Дженовезі
• Кава-де'-Тіррені
• Джиффоні-Валле-П'яна
• Пеллеццано
• Понтеканьяно-Фаіано
• Сан-Чипріано-Пічентіно
• Сан-Манго-П'ємонте
• В'єтрі-суль-Маре

Найбільші скупчення опадів спричинені Атлантичним циклоном, які часто сприяють утворенню зони низького тиску з мінімальним тиском на Тірренському морі.

Орографія території означає, що місто часто потерпає через вітри. Повітряні потоки з півдня на південний захід стикаються з природним бар'єром гір Латтарі, а потім навпаки, струми з півночі направляються в долину Дельірно, яка діє як воронка. Перше явище породжує вітри певної інтенсивності, особливо в період між літом і восени, другий є загальним явищем у зимовий час.

Салерно відоме завдяки навчальному закладу Школа в Салерно. У 16 столітті, за часів правління сімейства Санверіно, члени якого належали до найбільших феодалів у Південній Італії, місто стало великим центром науки, культури та мистецтва. Родина Санверіно найняла декілька з найбільших інтелектуалів того часу.

Пізніше, в 1694 році, у місті сталося декілька катастрофічних землетрусів, а потім настав період іспанського правління, який тривав до 18-го століття. Після цього Салерно стало частиною Партенопійської Республіки.

У новітній історії міста присутній король Італії, який переїхав з Риму в 1943 році після того, як Італія уклала мир із союзниками в Другій світовій війні. Короткий час місто було «столицею» Італії.

Нині Салерно є важливим культурним центром у Кампанії та Італії загалом, його відрізняє довга й багата історія. Місто має багату і різноманітну культуру і розділено на три різні області: середньовічний сектор, сплановану в 19 столітті область, і більш густонаселені післявоєнні області з багатоквартирними будинками.

У 2007 році в Салерно налічувалося 140 580 мешканців, з яких 46,7% становили чоловіки та 53,3%  — жінки. Частка неповнолітніх (діти у віці 18 років і молодше) склала 19,61% населення порівняно з 21,86% пенсіонерів. Середній вік жителів Салерно становить 42 роки. У період між 2002 і 2007 роками населення Салерно зросло на 2,02%, а в Італії загалом  — на 3,85%. У 2006 році 98,05% населення були італійцями. Найбільші групи іммігрантів приїхали з інших європейських країн (зокрема, з України та Польщі) — 1,20%. Також є невелика кількість вихідців з Північної Африки, азійці та мігранти з Північної і Південної Америки. Населення переважно римо-католики.

Населення за роками:^[1]

Станом на 1 січня 2023 року в муніципалітеті офіційно проживав 5101 іноземець з 109 країн, серед них 894 громадяни країн Євросоюзу та 1239 громадян України.^[2] 9 жовтня 2016 року історичний Храм Святого Апостола Андрія передано для служіння і потреб українській громаді приходу УГКЦ.^[3]

• Нікола Аббаньяно (1901—1990) — італійський філософ-екзистенціаліст.
• Джузеппа Барбапіккола (1702—1740) — італійська натурфілософиня, поетеса та перекладачка.
• Джузеппе Гальдеризі (* 1963) — відомий у минулому італійський футболіст, нападник, згодом — футбольний тренер.
• Массімо Філарді (* 1966) — італійський футболіст, захисник, згодом — футбольний тренер.
• Андреа Фортунато (1971—1995) — італійський футболіст, захисник.
• Йоле Ф'єрро (1926—1988) — італійська акторка.

•  
  Salerno vista dal colle Bonadies
•  
  Il porto di Salerno visto dal castello
•  
  Panorama sul centro storico dal castello di Arechi
•  
  Duomo di Salerno e centro storico
•  
  Campanile del Duomo di Salerno (San Matteo)
•  
  Il Castello di Arechi
•  
  La rocca del castello di Arechi
•  
  Salerno ovest da Via Panoramica
•  
  Fontane a mare sul lungomare
•  
  Porticciolo di s.Teresa, sullo sfondo il Castello di Arechi
•  
  Lungomare e nave ristorante
•  
  Salerno Est dal Molo Masuccio

•  
  Fontana nei giardini della Minerva
•  
  Castello di Arechi e palazzo della provincia
•  
  "Notti di Luce" a Via Roma
•  
  Palazzo Genovesi
•  
  "Notti di Luce" a Piazza Flavio Gioia
•  
  "Notti di Luce" a Via Da Procida
•  
  Lungomare Trieste e Monti Lattari
•  
•  
  Castello di Arechi da Via Roma
•  
  Il Forte La Carnale
•  
  Teatro Verdi
•  
  Archi nel centro storico
•  
  Piazza Montpellier
•  
  Via Mercanti

• Crisci, G. Salerno sacra: ricerca storica. Salerno: Edizioni della Curia arcivescovile, 1962.
• Musi, A. Salerno moderna. Salerno: Editore Avagliano, 1999.

• Салерно // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Салерно