Пам'ятай ім'я своє

У день нападу Німеччини на СРСР у мешканки Білорусі Зіни Воробйової народжується син Гена. Через деякий час вони потрапляють в Освенцим, де їх після карантину розселяють по різних бараках, але Зіна по можливості постійно навідується до Гені і підгодовує його. Ближче до кінця війни, через наступ радянських військ, Зіна потрапляє до Маршу смерті, і коли йде, то з жахом бачить, що барак, в якому знаходиться її син, забитий — дітей явно збираються вбити. Потім, уже після війни, під час повернення, Зіна дізнається у випадково зустрінутого колишнього товариша по службі чоловіка, що він загинув в перший же день війни, і від шоку втрачає зір. Вона насилу одужує, поселяється в Ленінграді, де потім починає працювати в лабораторії якості на заводі з виробництва телевізорів, але не залишає спроб розшукати Гену, бо впевнена, що той живий. Вона постійно посилає запити до Польщі в музей Освенцима, коли дізнається, що ця організація активно допомагає в пошуках зниклих дітей колишніх в'язнів табору. Одного разу вона бачить по телевізору кінохроніку про Освенцим, зняту радянськими солдатами після звільнення, і впізнає в натовпі звільнених дітей Гену.

Паралельно показано, що Гена справді живий. Після війни він і інші незатребувані діти опиняються в імпровізованому притулку, де до нього проявляє інтерес колишній в'язень Освенцима, полька Галина Трущинська. Гена до того моменту вже не говорить по-російськи, а тільки по-польськи і по-німецьки, і думає, що він француз (своє ім'я Гена він переробляє на польське Генак). Через якийсь час Галина усиновляє Гену, і тепер його звуть Еугеніуш Трущинський. Минають роки, і Еугеніуш, що виріс, стає морським капітаном. Одного разу він зі своєю дівчиною приїжджає в музей Освенцима на екскурсію і відчуває шок, коли під час перегляду тієї ж самої кінохроніки, яку бачила Зіна, бачить в кадрі себе. Директор музею запрошує його до себе і, дізнавшись його номер, повідомляє йому про запит Зіни. Незважаючи на внутрішні суперечності, Еугеніуш приїжджає до Ленінграда і возз'єднується з рідною матір'ю, але через якийсь час їде, позаяк у Польщі в нього тепер своє життя.

• Людмила Касаткіна — Зінаїда Григорівна Воробйова
• Людмила Іванова — Надія
• Тадеуш Боровський — Еугеніуш Трущинський (Гена Воробйов)
• Ришарда Ханін — Галина Трущинська
• Лілія Давидович — Марія Губаревич
• Володимир Івашов — майор
• Леон Немчик — Пьотровський, капітан корабля
• В'ячеслав Астахов — Гена Воробйов в дитинстві
• Павло Винник — радянський караульний
• Олена Вольська — нянечка
• Гелена Івлієва — Ніна Петрухіна
• Данута Столярська — Наталія
• Любов Соколова — листоноша
• Валентина Телегіна — няня в пологовому будинку
• Віра Титова — колега Зінаїди
• Віктор Шульгін — Петро Федорович
• Олена Чухрай — Оксана
• Станіслав Яськевич — директор музею в Освенцимі
• Олексій Кожевников — епізод (немає в титрах)
• Яна Поплавська — епізод вирізаний

• Режисер: Сергій Колосов
• Сценарій: Сергій Колосов, Ернест Брилль, Януш Красіньський
• Оператор: Богуслав Лямбах
• Художник-постановник: Михайло Карташов
• Композитор: Анджей Кожиньський
• Монтажер: Галина Спіріна
• Костюми: Едіт Прієде, Ізабелла Конажевська
• Звук: Володимир Крачковський

• Пам'ятай ім'я своє на сайті IMDb (англ.)