Винник Павло Борисович
російський актор
Павло́ Бори́сович Ви́нник (22 вересня 1925, Одеса, УРСР — 9 червня 2011, Москва, Росія[2]) — радянський і російський актор, народний артист Російської Федерації (2002).
| Винник Павло Борисович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився | 22 вересня 1925 Одеса, Українська СРР, СРСР | |||
| Помер | 9 червня 2011 (85 років) Москва, Росія | |||
| Поховання | Ваганьковське кладовище | |||
| Національність | росіяни[1] | |||
| Громадянство |  СРСР Росія | |||
| Діяльність | актор, військовослужбовець | |||
| Alma mater | Державний інститут театрального мистецтва імені Анатолія Луначарського (1958) і Одеське театрально-художнє училище (1946) | |||
| Заклад | Московський академічний театр імені Володимира Маяковського, Державний театр кіноактора і Державний академічний Малий театр Росії | |||
| Роки діяльності | з 1948 | |||
| IMDb | nm0899033 | |||
| Нагороди та премії | ||||
                     | ||||
|
| ||||
Життєпис
ред.Навчався в Одеському театрально-художньому училищі (1943—1946).
Учасник радянсько-німецької війни (1944—1945), сержант. Був автоматником роти автоматників.
Закінчив Московське міське театральне училище (1950), Державний інститут театрального мистецтва ім. А. В. Луначарського (1958).
У 1950—1959 рр. — актор академічного театру ім. В. Маяковського, в 1960—1992 рр. — Театру-студії кіноактора, в 1992—1993 рр. — Малого театру. Був актором Театру-студії кіноактора, керівником Бюро пропаганди російського кіно.
Похований на Ваганьковському кладовищі.
Фільмографія
ред.- «Добровольці» (1958)
- «Альошкіна любов» (1960)
- Дикий мед (1966)
- «В тяжку хвилину» (1968)
- «Коли розходиться туман» (1970)
- «А пароплави гудуть і йдуть...» (1972)
- «Диня» (1982)
- «Оголошенню не підлягає» (1987)
- «П'ять листів прощання» (1987)
- «Квартира» (1989)
та інші.