Омофор
Омофо́р (грец. ὠμοφόριον — від ὦμος — «плече, рамено» + φόρος — «несучий»)[1], також нара́мник, нараме́нник[2] — довгий, широкий і стрічкоподібний плат, прикрашений хрестами, що є частиною богослужбового вбрання (облачення) єпископа. Виробляють омофор, як правило, з вовни.
Використування
ред.
Прикрашається хрестами й покладається на плечі архієрея поверх сакоса, як нагадування про необхідність піклуватись про спасіння заблудлих, як добрий пастир (Ісус Христос) у Євангелії, знайшовши пропалу вівцю (грішника), несе її на своїх плечах додому до спасіння. Тобто омофор символізує роль духовного пастиря — священника як ікони Ісуса Христа. Також омофор зображає благодатні дари архієрея як священнослужителя; тому без омофору (як і ієрей без єпитрахилі), архієрей не може священнодіяти.
Існують великий та малий омофори.
- Великий омофор — довга широка стрічка із зображеннями хрестів; огинаючи шию, спускається одним кінцем на груди, іншим — на спину.
- Малий омофор — широка стрічка із зображеннями хрестів, спускається обома кінцями на груди, попереду зшита або закріплена ґудзиками. Архієрей здійснює всі богослужіння у великому омофорі, окрім літургії, що здійснюється в малому омофорі.
Див. також
ред.- Паллій — аналог омофора в Католицькій церкві
Джерела
ред.- Богослужение православной церкви (репринтное издание 1912 года). — М.: Даръ, 2005. — С. 111. (рос.)
- Одеяния духовенства (Настольная книга священнослужителя). — М.: Издательский Совет РПЦ. (рос.)
Посилання
ред.- Омофор // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1215. — 1000 екз.
- Облачення священнослужителів [Архівовано 19 червня 2017 у Wayback Machine.]
Примітки
ред.- ↑ Измаил Иванович Срезневский «Материалы для словаря древнерусского языка по письменным памятникам. Том 2 Л — П» (1902) стр. 667
- ↑ Словник церковно-обрядової термінології. — Львів; Свічадо.. 2001. Архів оригіналу за 26 серпня 2016. Процитовано 5 червня 2016.