Вікіпедія

Лерос Гео Багратович

український режисер і політик

Гео Багратович Лерос (ім'я при народженні Геворг Багратович Курехян; нар. 24 квітня 1989[2], Київ) — український режисер, арткуратор[3] вірменського походження, народний депутат[4]. Позаштатний радник Президента України Зеленського з 24 червня 2019 до 20 березня 2020 року[5][6][7].

Лерос Гео Багратович
Ім'я при народженніКурехян Геворг Багратович
рос. Геворг Багратович Курехян
Народився24 квітня 1989(1989-04-24)[1] (35 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна Україна
Діяльністьрежисер, політик
Alma materАкадемія адвокатури України
ЧленствоВРУ і Верховна Рада України IX скликання
Посаданародний депутат України[1]
Україна Народний депутат України
9-го скликання
Слуга народу 29 серпня 2019 — 1 вересня 2020
Позафракційний 1 вересня 2020 —

Картка на сайті Верховної Ради України

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Лерос.

Життєпис

ред.

Закінчив факультет міжнародного права в Академії адвокатури України.

Засновник артпроєкту Art United Us[8][9] і громадської організації «Сіті-Арт». Був волонтером благодійного фонду «Сестри перемоги». Радник Міністра інформаційної політики України[10][11] та радник Київського міського голови з питань культури (на громадських засадах)[12]. Автор документального фільму про реформу поліції. У межах проєктів City-Art та Art United Us, ініціатором яких був Гео Лерос, створено близько 70 муралів в Україні. Був куратором проєкту «More than us» від Міністерства інформаційної політики, а саме привіз митців, які намалювали 8 муралів на станції метро Осокорки у Києві. Для цього з державного бюджету було виділено 3,6 млн гривень, але виявилось, що закордонні митці малювали їх безкоштовно. У Міністерстві інфорполітики роз'яснили, що гроші з виділеного кошторису зокрема пішли на проживання (з активним відпочинком) та перельоти художників преміум класом. Зі свого боку Гео Лерос ствердив, що кінцева вартість артпроєкту взагалі перевищила бюджет на пів мільйона гривень.[13]

Автор першої української книги про вуличне мистецтво Kyiv Street Art[14]. Режисер короткометражного фільму A lifetime older, заснованого на реальних подіях. У стрічці йдеться про героя АТО, вчителя-медика. Режисер відеокліпів для українських артистів.

Володар премії Best short film Міжнародного фестивалю в Калькутті за фільм A lifetime older[15], володар премії «Чудовий короткий документальний фільм» (англ. Excellent Short Documentary) Міжнародного кінофестивалю в Сан-Франциско[16].

9 вересня[уточнити] став жертвою нападу в залі Верховної Ради, після критики провалу операції по затриманню «вагнерівців».

Політика

ред.

На парламентських виборах 2019 року обраний народним депутатом України від партії Слуга народу (№ 23 у списку)[17]. Безпартійний[18].

Заступник голови комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики (з 29 серпня 2019 року)[19], голова підкомітету з питань культурної політики.

Став головною дієвою особою першої бійки у Верховній раді 9-го скликання між депутатами однієї фракції[20] — Слуга народу, причиною чому, на думку Ірини Верещук, є «своєрідне почуття гумору» Лероса, що нецензурно висловлюється навіть у сесійній залі Верховної ради[21]. За такі висловлювання депутата, за Верещук вступився нардеп Бужанський, котрий потяг Гео за колону зали з вимогами вибачень[22]. Лерос заявив, що нікого не ображав, і попросив Верещук вказати йому на можливі образи[23].

13 січня 2020 року увійшов до складу Ради з питань розвитку Національного культурно-мистецького та музейного комплексу «Мистецький арсенал»[24].

Виключення зі Слуги народу

ред.

1 вересня 2020 року Лерос у ВРУ розкритикував президента Зеленського, звинувативши його у «злитті зі старою системою», кумівстві і «здачі країни в оренду олігархам».[25] Він використав ті ж порівняння про «мікроб і бактерій», які Зеленський вжив на з'їзді партії 30 серпня, описуючи так неназваних депутатів, що «забули, як вони сюди потрапили і для чого»[26][27].

Того ж дня депутати «Слуги народу» зібрали підписи й виключили Лероса зі складу фракції[28]. Таким чином, він не позбувся депутатського мандату, а став позафракційним і має право вступити в іншу фракцію чи групу[27].

У лютому 2023 року Верховна рада відсторонила Лероса від пленарних засідань до кінця поточної сесії або припинення воєнного стану та зміни режиму роботи ВРУ[29]. На початку 10-ої сесія Парламенту народний депутат Гео Лерос офіційно повернувся до виконання депутатських обов’язків.[30]

20 грудня 2023 року правоохоронці закрили кримінальне провадження щодо підпалу автомобіля народного депутата Гео Лероса. Це обумовлено закінченням строків досудового розслідування. [31]

Плівки Лероса

ред.

Плівки Лероса — це серія провокативних записів за участі політиків, опублікованих Гео Леросом на власному YouTube-каналі.

Плівки Єрмака

ред.

29 березня 2020 року депутат зі Слуги народу Гео Лерос опублікував кілька фрагментів відеозаписів, зроблених прихованою камерою, на яких кілька людей ведуть розмови пов'язані з призначеннями на різні посади і один з них був схожий на брата Андрія Єрмака — Дениса. На думку Лероса, Андрій Єрмак за посередництва брата продає державні посади. Лерос надіслав відповідне звернення до НАБУ[32], а ДБР відкрила справу проти нього одразу за чотирма статтями КК[33][34]. Захищати Лероса взялася юридична компанія «Міллер»[35].

Андрій Єрмак пов'язав появу записів за день до найважливіших голосувань в парламенті зі спробою зриву співпраці України з МВФ та підведення країни до межі дефолту. За його словами, «і всередині країни, і за її межами є величезна кількість людей, які хочуть вдарити по Офісу президента»[36][37], в той час як Денис назвав записи нарізками, вирваними з контексту, а скандал — цілеспрямованою атакою на його брата, який заважає деяким олігархам[38].

Президент України Володимир Зеленський заявив, що плівки за участю брата керівника ОП — «марна справа», тому що Єрмак «не взяв грошей». Зеленський додав, що не уявляє, «що б Єрмак собі б зробив, якби його брат десь щось узяв».[39][40]

23 квітня САП перекваліфікувала справу зі «зловживання впливом» на «шахрайство» і передала до Національної поліції[41]. Після публікації цих «плівок» правоохоронні органи відкрили 5 кримінальних проваджень.[35]

14 липня 2020 року Служба безпеки України за підозрою в шахрайстві затримала Дмитра Штанька. Саме він не тільки фігурував на скандальних записах разом з братом глави Офісу президента, але очевидно, сам здійснював ці записи. Штанька затримали при отриманні 100 тисяч доларів хабаря в рамках справи про шахрайство. Як стверджують в СБУ, Штанько був посередником і взяв гроші «за сприяння у вирішенні питання з правоохоронними органами по поверненню вилученого майна».[42] Однак вже в кінці місяця він вийшов під заставу 630 тисяч гривень.[43]

15 вересня Денис Єрмак подав позов до Печерського районного суду м. Києва на Лероса про захист честі, гідності та ділової репутації та зобов'язання вчинити дії.[44]

Плівки Тищенка

ред.

2 жовтня 2020 Лерос оприлюднив фрагменти розмов, які він приписує Денису Комарницькому і Миколі Тищенку.[45][46] На цих записах Комарницький нібито розповідав Тищенку, як тікав від обшуків у справі про розкрадання коштів на будівництві Подільсько-Воскресенського моста. На думку Лероса, президент Володимир Зеленський і голова його офісу Андрій Єрмак покривають корупційну діяльність Комарницького в Києві.[47] 7 жовтня опублікована друга частина записів, в якій наче б то ті самі люди обговорюють напад на Лероса.[47]

Примітки

ред.
  1. ↑ а б https://itd.rada.gov.ua/mps/info/page/21186
  2. ↑ Лерос Гео Багратович [Архівовано 4 вересня 2020 у Wayback Machine.]. Офіційний портал Верховної Ради України
  3. ↑ Куратор київських муралів: «Стіни — це зброя у вихованні людей» [Архівовано 24 лютого 2022 у Wayback Machine.] dw.com (25.05.2016)
  4. ↑ Гео Лерос: досьє на скандального нардепа. Парламент.UA (укр.). Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 8 грудня 2020.
  5. ↑ Указ Президента України від 24 червня 2019 року № 431/2019 «Про призначення Г.Лероса Радником Президента України»
  6. ↑ Зеленський призначив своїм радником Гео Лероса [Архівовано 24 червня 2019 у Wayback Machine.] УНН (24 червня 2019)
  7. ↑ Зеленський звільнив Лероса, який виступив проти Єрмака. Архів оригіналу за 20 березня 2020. Процитовано 20 березня 2020.
  8. ↑ До Дня Незалежності Київ прикрасять новим муралом [Архівовано 17 червня 2019 у Wayback Machine.] Gazeta.ua (23 червня 2016)
  9. ↑ У київському метро з'явився новий потяг-мурал [Архівовано 17 червня 2019 у Wayback Machine.] hromadske.ua (23 серпня 2016)
  10. ↑ Стець співпрацюватиме з муралістом. Обіцяють проект в АТО [Архівовано 17 червня 2019 у Wayback Machine.] life.pravda.com.ua (29 липня 2016)
  11. ↑ Міністерство інформаційної політики України. Архів оригіналу за 17 червня 2019. Процитовано 17 червня 2019.
  12. ↑ 34 радника Кличка. Повний список [Архівовано 17 червня 2019 у Wayback Machine.] // Українські новини. — 2018. — 19 жовтня 2018.
  13. ↑ Ірина, Автор: Стасюк (14 січня 2019). Гео Лерос опублікував список витрат, які пішли на створення муралів на «Осокорках». Хмарочос (укр.). Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 2 вересня 2020.
  14. ↑ Режисер Гео Лерос випускає нову книгу про київський стріт-арт [Архівовано 17 червня 2019 у Wayback Machine.] Telegraf.Design (26 вересня 2018)
  15. ↑ Monthly Selection — September 2018 [Архівовано 17 червня 2019 у Wayback Machine.] CICFF (October 6, 2018) (англ.)
  16. ↑ Excellent Short Documentary: A Lifetime Older (Ukraine) Список переможців на фестивалі в Сан-Франциско [Архівовано 8 липня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
  17. ↑ У першій десятці партії Зеленського люди зі штабу, борець і гендиректор 1+1 [Архівовано 10 червня 2019 у Wayback Machine.] Українська правда (9 червня 2019)
  18. ↑ Центральна виборча комісія
  19. ↑ Рада затвердила перелік, склад та керівництво усіх комітетів парламенту IX скликання. Повний список. Архів оригіналу за 30 серпня 2019. Процитовано 30 серпня 2019.
  20. ↑ За словами Гончаренка, депутатам від «Європейської солідарності» довелося розбороняти учасників бійки. Архів оригіналу за 5 грудня 2019. Процитовано 5 грудня 2019.
  21. ↑ У Верховній Раді побилися «слуги народу» Бужанський та Лерос — нардеп (фото, відео). Архів оригіналу за 5 грудня 2019. Процитовано 5 грудня 2019.
  22. ↑ Гео Лерос проти Бужанського: «слуги народу» побилися через депутатку. Архів оригіналу за 6 грудня 2019. Процитовано 5 грудня 2019.
  23. ↑ Коли не вистачає аргументів, до#бись до орфографії. «Тупою вівцею» і не пахло, — Лерос про конфлікт з однопартійцем Бужанським
  24. ↑ Указ Президента України від 13 січня 2020 року № 3/2020 «Питання Ради з питань розвитку Національного культурно-мистецького та музейного комплексу «Мистецький арсенал»»
  25. ↑ «Вы своими микробами и бактериями лжи заразили всю страну»: Лерос ответил Зеленскому на высказывание о скандальных депутатах. tk.media (російською) . 1 вересня 2020. Процитовано 2 вересня 2020.
  26. ↑ Зеленський назвав скандальних «слуг народу» мікробами. glavcom.ua. Главком. 31 серпня 2020. Архів оригіналу за 17 лютого 2022. Процитовано 2 вересня 2020.
  27. ↑ а б Гео Лероса вигнали з фракції "Слуга народу". Перед тим він назвав Зеленського "пустим місцем". bbc.com. BBC News Україна. 1 вересня 2020. Архів оригіналу за 7 вересня 2020. Процитовано 2 вересня 2020.
  28. ↑ Гео Лероса виключили з фракції "Слуга народу". РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 1 вересня 2020. Процитовано 1 вересня 2020.
  29. ↑ Верховна рада відсторонила Лероса від пленарних засідань. РБК-Украина (укр.). Процитовано 25 лютого 2023.
  30. ↑ Гео Лерос повернувся у Верховну Раду через пів року після відсторонення. KP.UA (укр.). Процитовано 6 грудня 2023.
  31. ↑ Цензор.НЕТ (20 грудня 2023). Поліція закрила справу щодо підпалу авто нардепа Лероса. Цензор.НЕТ (укр.). Процитовано 20 грудня 2023.
  32. ↑ Гео Лерос звернувся в НАБУ через відео з Єрмаком і опублікував продовження "злиття". 24 канал. Архів оригіналу за 3 квітня 2020. Процитовано 30 березня 2020.
  33. ↑ ДБР взялося за нардепа, що показав "викривальне" відео про брата Єрмака. pravda.com.ua. Українська правда. Архів оригіналу за 4 жовтня 2020. Процитовано 1 листопада 2020.
  34. ↑ ДБР відкрило провадження щодо депутата, який звинуватив голову ОП у корупції. radiosvoboda.org. 30 березня 2020. Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 2 листопада 2020.
  35. ↑ а б Після публікації плівок Єрмака відкрито вже 5 справ: лише одна – за корупцію. pravda.com.ua. Українська правда. Архів оригіналу за 7 листопада 2020. Процитовано 1 листопада 2020.
  36. ↑ Єрмак: Лерос є інструментом, плівки – це спланована операція. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 2 вересня 2020. Процитовано 9 листопада 2020.
  37. ↑ Андрій Єрмак: «Не треба щоразу підкреслювати червоних ліній. Вони всередині прошиті на підкірці. І у Президента, і у мене». LB.ua. Архів оригіналу за 10 листопада 2020. Процитовано 9 листопада 2020.
  38. ↑ Брат Ермака утверждает, что занимался поиском проектов и идей для государства как общественный деятель, а записи являются "нарезкой с вырванным контекстом". Интерфакс-Украина (рос.). Архів оригіналу за 18 листопада 2020. Процитовано 9 листопада 2020.
  39. ↑ Зеленський про плівки Єрмака: Лерос – аферист. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 9 листопада 2020.
  40. ↑ Зеленский: "дело Ермака" пустое, я знаю, кто делал эти записи и кто хотел шантажировать ими меня для увольнения Ермака. Интерфакс-Украина (рос.). Архів оригіналу за 17 червня 2020. Процитовано 9 листопада 2020.
  41. ↑ САП перекваліфікувала справу про "плівки Єрмака". РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 10 жовтня 2021. Процитовано 23 квітня 2020.
  42. ↑ СБУ затримала фігуранта “плівок Єрмака”: підозрюють у шахрайстві. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 11 листопада 2020. Процитовано 9 листопада 2020.
  43. ↑ Фігурант плівок Єрмака вийшов під заставу в 630 тисяч і розповів, де взяв гроші. OBOZREVATEL PLUS (укр.). Процитовано 9 листопада 2020.
  44. ↑ Єрмак та Тищенко подали до суду на Лероса. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 21 листопада 2020. Процитовано 19 листопада 2020.
  45. ↑ Лерос продемонстрував записи розмов кума Єрмака зі смотрящим за Києвом. pravda.com.ua. Українська правда. 2 жовтня 2020. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 19 листопада 2020.
  46. ↑ Ангеліна Шеремет (2 жовтня 2020). Гео Лерос опублікував плівки із розмовою Миколи Тищенка та Дениса Комарницького. babel.ua. Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 19 листопада 2020.
  47. ↑ а б Лерос показав другу частину записів розмов Тищенка і Комарницького. pravda.com.ua. Українська правда. 7 жовтня 2020. Архів оригіналу за 9 жовтня 2020. Процитовано 19 листопада 2020.

Посилання

ред.
 
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Лерос Гео Багратович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лерос_Гео_Багратович&oldid=43951811