Гаррі Трумен
Га́ррі С. Тру́мен (англ. Harry S. Truman[5]; 8 травня 1884, Ламар, штат Міссурі, США — 26 грудня 1972, Канзас-Сіті, штат Міссурі, США) — американський політик та державний діяч, 33-й президент США (1945—1953). Віце-президент США (1945). Член Демократичної партії. При першій каденції Трумена США успішно закінчили Другу світову війну.
Гаррі С. Трумен англ. Harry S. Truman | ||
| ||
---|---|---|
12 квітня 1945 — 20 січня 1953 | ||
Попередник: | Франклін Делано Рузвельт | |
Наступник: | Дуайт Ейзенхауер | |
| ||
20 січня 1945 — 12 квітня 1945 | ||
Попередник: | Генрі Воллес | |
Наступник: | Олбен Барклі | |
Народження: |
8 травня 1884 США, Ламар, Міссурі | |
Смерть: |
26 грудня 1972 (88 років) США, Канзас-Сіті, Міссурі | |
Причина смерті: | синдром поліорганної недостатності[1] і пневмонія[1] | |
Поховання: | Harry S. Truman Presidential Library and Museumd[1][2][3] | |
Країна: | США[4][1] | |
Релігія: | Баптизм | |
Освіта: | Університет Міссурі – Канзас-Сітіd і William Chrisman High Schoold | |
Партія: | Демократична партія США | |
Батько: | John Anderson Trumand[1] | |
Мати: | Martha Ellen Young Trumand[1] | |
Шлюб: | Бесс Трумен[1] | |
Діти: | Маргарет Трумен | |
Військова служба | ||
Роки служби: | 1905—1972 | |
Приналежність: | Армія США | |
Звання: | Полковник | |
Битви: | Перша Світова Війна | |
Автограф: | ||
Нагороди: | ||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||
Роботи у Вікіджерелах |
Замінив Франкліна Делано Рузвельта на посаді президента після смерті останнього у квітні 1945 року і був переобраний 1948 року. Відомий тим, що продовжив економічні реформи «Нового курсу», ініційовані ще Рузвельтом, а також тим, що підписав указ про застосування ядерної зброї у Другій світовій війні. Член Сенату США від штату Міссурі (1934—1944).
Життєпис
Під час Першої світової війни Трумен служив офіцером артилерії. Дослужився до військового звання майор. У 1924 році в��тупив у Ку-клукс-клан, проте ніколи не був активним членом. Після війни він став частиною політичної машини Тома Пендергаста й був обраний комісіонером округи у штаті Міссурі, а потім сенатором США від штату Міссурі в 1934 році.
Загальнонаціональне визнання до Трумена прийшло тоді, коли він очолив спеціальну комісію, що контролювала ефективність витрат з державного бюджету на озброєння. За два роки до вступу Америки в Другу світову війну було затверджено масштабну державну програму переозброєння країни. Комісія Трумена виявила, що несумлінні постачальники завдяки захисту урядовців нахабно завищували ціни. Вживши належних заходів, держава змогла в буремні воєнні роки заощадити колосальну суму — 15 мільярдів доларів США.
Після таких здобутків у ролі голови військового комітету, Трумен замінив віцепрезидента Генрі Воллеса у ролі кандидата у віцепрезиденти на виборах 1944 року та отримав посаду, коли Рузвельт виграв вибори.
Після Постдамської конференції саме Трумену довелося брати на себе рішення: застосувати проти Японії нову зброю, чи ні. Та вже 6 серпня 1945 року атомну бомбу «Малюк» скинули на Хіросіму, а 9 серпня бомба «Товстун» вразила Нагасакі. Супротивники Трумена звинувачували його в антигуманності. Трумен же у нелегкому рішенні бачив можливість негайно закінчити війну проти Японії, за оцінками американських військових, інакше б на японських островах загинули б 250 000 американців. Війна могла б затягнутись щонайменше ще на рік[6].
Президентство
Трумен зіткнувся зі значними труднощами у внутрішніх справах США. Безладна реконверсія економіки Сполучених Штатів була відзначена гострими нестачами, численними страйками, а також проходженням закону Тафта — Гартлі не зважаючи на вето. Наперекір усім передвиборчим прогнозам, Трумен переобрався у 1948 році, отримавши підтримку у своєму знаменитому турі «Свисток-Стоп» сільськими районами Америки.
Після свого обрання він зміг провести лише одну з пропозицій, що містилася в його програмі «Чесна угода». Він використовував виконавчі накази для початку десегрегації у збройних силах США, і для запуску системи перевірок лояльності для усунення тисяч комуністичних прихильників з урядових установ, хоча він рішуче заперечував проти обов'язкової присяги вірності для державних службовців. Ця позиція призвела до звинувачень його адміністрації у м'якому відношенні до комунізму.
Правління Трумена було насичене подіями у міжнародних справах — завершення Другої світової війни, його рішення про застосування ядерної зброї проти Японії, заснування Організації Об'єднаних Націй, план Маршалла по відновленню Європи, доктрина Трумена у стримуванні комунізму, початок холодної війни, створення НАТО, а також Корейська війна.
Корупція в адміністрації Трумена досягла уряду і високопоставлених співробітників Білого Дому. Республіканці зробили корупцію одним з центральних питань у виборчій кампанії 1952 року.
Особисте життя
Трумен, манери якого дуже відрізнялись від патриціанського Рузвельта, був народним, невибагливим президентом. Він популяризував такі словосполучення, як «Фішка далі не йде» та «Якщо ви не переносите спеку, вам краще піти з кухні»[7]. Він перевершив низькі очікування багатьох політичних спостерігачів, які порівнювали його несприятливо з високо оцінюваним попередником. На різних етапах свого президентства Трумен отримав як найвищий, так і найнижчий рейтинги схвалення громадськості в історії президентів[8][9][10]. Попри негативну громадську думку в ході перебування на посаді, популярна та наукова оцінки його президентства стали більш позитивним після його відходу з політики, а також публікації мемуарів Трумена. Легендарна перемога Трумена в 1948 році над Томасом Дьюї всупереч усім політичним прогнозам зазвичай пригадується слабкими кандидатами у президенти. Вчені послідовно давали оцінку Трумену як одному з найвидатніших президентів США.
Дослідники відзначають високі моральні якості Трумена як політика та людини. Скажімо, згадуючи про обрання вперше сенатором від штату Міссурі в 1935 році він писав: «Я був, мабуть, найбіднішим сенатором у Вашингтоні». Кілька тижнів Трумен, який не мав жодних інших джерел доходу, окрім зарплатні держслужбовця, шукав у столиці помешкання за ті невеликі гроші, які міг виділити на це з сімейного бюджету. Після відставки з президентського посту Трумен власним прикладом переконав світ, що людина, яка своїми рішеннями коригувала карту світу, може щасливо прожити на 112 доларів пенсії й залишатися сповненою гідності.
Родина
Дочка Трумена, Маргарет, відома своїми політичними детективами — «Вбивство на Потомаку», «Вбивство у Білому Домі», «Вбивство у Верховному суді», «Вбивство у ФБР» тощо.
Цитати
Після нападу Нацистської Німеччини та її союзників на СРСР, 24 червня 1941 року Гаррі Трумен сказав фразу, що була опублікована в журналі «Тайм»[11][12][13][14]:
Якщо ми побачимо, що виграє Німеччина, нам слід допомагати Росії, якщо виграватиме Росія, то нам слід допомагати Німеччині, і, таким чином, нехай вони вбивають якнайбільше, хоча я не хочу бачити Гітлера переможцем ні за яких обставин. Жоден із них не тримає обіцяного слова. Оригінальний текст (англ.) If we see that Germany wins, we should help Russia, if Russia wins, we should help Germany, and so let them kill as much as possible, although I do not want to see Hitler victorious under any circumstance. Neither of them think anythink of their pledget word. |
Пов'язані статті
Примітки
- ↑ а б в г д е ж SNAC — 2010.
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ Biographical Directory of the United States Congress — GPO, 1903.
- ↑ Зведений список імен діячів мистецтва
- ↑ Друге ім'я президента було просто ініціалом «S», даним на честь імен дідів — Андерсона Шіппа (Shipp) Трумена по батькові та Соломона Янга по матері.
- ↑ Ігор Шаров. Характери Нового світу. — К.: Арт Економі, 2018. — С. 281. ISBN 978-617-7289-69-1
- ↑ McCullough, David (1992). Truman. New York: Simon and Schuster. с. 717. ISBN 0-671-86920-5.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 15 травня 2006. Процитовано 8 квітня 2009.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 27 лютого 2009. Процитовано 8 квітня 2009.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 13 вересня 2008. Процитовано 8 квітня 2009.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Alexrod, Alan. The Real History of the Cold War: A New Look at the Past. Sterling. p. 44.
- ↑ Whitman, Alden (27 грудня 1972). HARRY S. TRUMAN: DECISIVE PRESIDENT. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 10 січня 2022. Процитовано 14 грудня 2021.
- ↑ New York Times, 24.06.1941
- ↑ Фото сторінки журналу Тайм, де виділено текст цитати. Архів оригіналу за 14 вересня 2021. Процитовано 14 грудня 2021.
Література
- В. І. Головченко. Трумен Гаррі // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
- М. Рижков. Трумен Гаррі // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.722 ISBN 978-966-611-818-2
- Сергій Грабовський. Президент, який зламав «хребет» Йосифу Сталіну [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.]. Уроки для сьогодення // «День» № 34, 26 лютого 2015 15:34
Посилання
- Трумен [Архівовано 17 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.
- Трумен // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Bernstein, Barton J. (ed.) (1966). The Truman Administration: A Documentary History (вид. First edition). HarperCollins. ISBN 0-060-90120-9. (англ.)
- Bernstein, Barton J. (ed.) (1970). Politics and Policies of the Truman Administration (вид. Second edition). Franklin Watts. ISBN 0-531-06328-3. (англ.)
- Ferrell, Robert H. (ed.) (1983). Dear Bess: The Letters from Harry to Bess Truman, 1910–1959. Appleton, Crofts Century. ISBN 0-390-18229-X. (англ.)
- Ferrell, Robert H. (ed.) (1980). Off the Record: The Private Papers of Harry S. Truman. Harper & Row. ISBN 0-826-21119-4. (англ.)
- Merrill, Dennis (ed.) (1969). Documentary History of the Truman Presidency. Frederick, Md.: Univ. Publ. of America. ISBN 1-556-55580-6. (35 volumes) (англ.)
- Miller, Merle (1974). Plain Speaking: An Oral Biography of Harry S. Truman. Putnam Publishing Group. ISBN 0-399-11261-8. (англ.)
- Neal, Steve; Remini, Robert V. (eds.) (2003). Miracle of '48: Harry Truman's Major Campaign Speeches & Selected Whistle-Stops. (англ.)
- President Harry S. Truman. American President: An Online Reference Resource. Miller Center of Public Affairs. Архів оригіналу за 11 серпня 2007. Процитовано 14 серпня 2007. (англ.)
- Truman Tapes. Presidential Recording Project. Miller Center of Public Affairs. Архів оригіналу за 3 листопада 2007. Процитовано 14 серпня 2007. (англ.)
- The American Presidency Project at UCSB: The Most Comprehensive Resource on the Web [Архівовано 19 лютого 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
- 'The American Presidency: Transformation and Change — Harry Truman' [Архівовано 14 травня 2008 у Wayback Machine.], лекції професора Вернона Богданора в Грешем-коледжі, 29 січня 2008 [існує можливість аудіо, відео та текстового завантаження] (англ.)
- Harry Truman and Independence, Missouri: «This is Where I Belong», a National Park Service Teaching with Historic Places (TwHP) lesson plan [Архівовано 19 травня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)
- An analysis of Harry Truman's personality [Архівовано 14 січня 2010 у Wayback Machine.] (англ.)
- Harry Truman's cabinet [Архівовано 15 червня 2006 у Wayback Machine.] (англ.)
- Medical and health history of Harry Truman [Архівовано 11 липня 2006 у Wayback Machine.] (англ.)
- C-SPAN's Presidential Libraries: Harry S. Truman [Архівовано 25 лютого 2009 у Wayback Machine.] (англ.)
- PBS American Experience Video Biography of Harry Truman [Архівовано 13 березня 2009 у Wayback Machine.]
- White House biography [Архівовано 22 січня 2009 у Wayback Machine.] (англ.)