Вічний вогонь( Дрогобич)
Меморіал слави «Кладовище радянських воїнів» – це меморіальний комплекс із похованнями радянських військових у Дрогобичі, розташований на розі вулиць Самбірської, Січових Стрільців, Івана Франка та Лесі Українки. Його архітектурний стиль належить до напряму бруталізму.
| Вічний вогонь Кладовище радянських воїнів | |
|---|---|
_P6160257.JPG)   | |
| 49.3541852,23.4971555 | |
| Країна |  Україна |
| Місто | Дрогобич |
| Тип | пам'ятник |
| Стиль | бруталізм |
| Скульптор | В. Борисенко |
| Архітектор | О. Федоришин П. Сметана |
| Адреса | Самбірська вулиця, Дрогобич, Львівська область |
Історія
ред.У роки Другої світової війни на місці майбутнього меморіалу виникло стихійне кладовище радянських військових.[1] Там були переважно братські могили, хоча траплялися й індивідуальні поховання.[2] За оцінками, співвідношення виглядає: 15 братських могил і 3 індивідуальні могили.
Десь між 1960 та 1964 роками на кладовищі обладнали меморіал, виставивши півколом надмогильні пам'ятники різної форми із вигравіюваними прізвищами полеглих, у центрі перед півколом встановили дві скульптури: перша представляє з себе камінь із п'ятикутною зіркою та пам'ятною табличкою; а друга була копією скульптури павшого радянського солдата, що тримає у руках стяг, який був точною копією аналогічної скульптури на «Пагорбі слави» у Львові. Перед другою скульптурою знаходився вічний вогонь.[3]
У 1974 році до 30-ї річниці визволення міста від німецької окупації було проведено реконструкцію меморіалу. Архітекторами були Остап Федоришин та Петро Сметана, а скульптором Валентин Борисенко. Саме вони надали меморіалу його впізнаваного бруталістського вигляду.[2]
У той же період на території меморіалу проводили розкопки.[2] Прихильники повної ліквідації меморіалу пізніше стверджували, що тоді було проведено ексгумацію тіл, через що статус ділянки як кладовища став сумнівним. Проте доказів цього немає.
| Було кілька індивідуальних могил – на похованні одного із вищих чинів стояв великий камінь із викарбуваним написом, а решта переважно були братські могили. Із міськвиконкому ми отримали кількість могил та план їх розташування. Пам’ятаю, що якісь розкопки там велися, навіть бачив одну труну. Пам’ятаю, що ці роботи велися за погодженням санепідемстанції. Але чи були якісь перезахоронення, не знаю | ||
— Остап Федоришин, https://zaxid.net/news/ | ||
У 1990 році з Площі Ринок на територію меморіалу було перенесено пам'ятник-гармату генералу Васильєву.
За незалежності вічний вогонь згас, але на території меморіалу щороку відзначали 9 травня.[4]
У 2021 році міська рада вперше підняла питання ліквідації меморіалу. Мова навіть йшла про звернення до Інституту національної пам’яті за дозволом провести розкопки із подальшим перепохованням тіл. Правда реалізувати задумане не вдалося.
Тоді питання дійшло аж до офіційного листа меру Тарасу Кучмі від Консульства РФ, де ті навели правову аргументацію недоторканості меморіалу та, посилаючись на власні ресурси, спростували версію про захоронення там людей після 1945 року.[5][6][7]
Проте в квітні 2022 року міська рада затвердила демонтаж радянської символіки на меморіалі, і вже 20 квітня комунальники розпочали роботи.[2] Символікою вважали не лише гармату й зірку на вічному вогні, але також бруталістську скульптуру та жіночу фігуру із піднятими руками.
Після оприлюднення звітів про демонтаж, зокрема через дописи Тараса Кучми та місцевих ЗМІ, у середовищі архітекторів і урбаністів вибухнув скандал. Особливо активною була критика від Дмитра Соловйова, автора проєкту «Ukrainianmodernism». У відповідь міський голова звинуватив активістів у проросійських поглядах та роботі на Кремель, відмовившись давати додаткові коментарі.
Реакція поширилася й у російських ЗМІ. На пропагандистському каналі «Росія-1» вийшов сюжет про демонтажні роботи.
Думки
ред.За ліквідацію
ред.За ліквідацію однозначно виступали переважно представники покоління 80-х та 90-х, покоління 2000-х у більшій мірі лишилося рівнодушним. Основні аргументи прихильників ліквідації базувались на:
- Міських легендах про захоронення там співробітників НКВС-МВС та НКДБ-МДБ-КДБ за 1945-1953 роки, які полягли в боях з УПА.
- Теорія про ексгумацію тіл у 1970-х.
Проти ліквідації
ред.На захист стали переважно немісцеві архітектурні активісти та спеціалісти, також серед частини місцевої молоді найшлося багато противників ліквідації. Їхні аргументи базувалися на:
- Архітектурній цінності скульптур.
- Страх забудови ділянки меморіалу.
Примітки
ред.- ↑ Стихійне, бо більшість могил братські. Навряд централізоване поховання проходило б за таким принципом.
- ↑ а б в г Zaxid.net. У Дрогобичі зносять радянський меморіал «Вічний вогонь». ZAXID.NET (укр.). Архів оригіналу за 8 червня 2022. Процитовано 1 червня 2022.
- ↑ «Дрогобич» (українською) . Львів: «Каменяр». 1964.
- ↑ Volodymyr Dym (3 червня 2018), 9 травня в Дрогобичі, процитовано 25 листопада 2024
- ↑ Всіх поважаємо, але почестей не повинно бути, – мер Дрогобича відповів консульству Росії. zahid.espreso.tv (укр.). Процитовано 25 листопада 2024.
- ↑ У Дрогобичі замінять меморіал «Вічного вогню»: у це намагається втрутитись російське консульство. Дрогобич.City (укр.). Процитовано 25 листопада 2024.
- ↑ Московити просять у Дрогобича не чіпати “Вічний Вогонь”. Написали листа (ФОТО). ВАРТО - Галицькі Новини (укр.). 11 серпня 2021. Процитовано 25 листопада 2024.