Вільям Оккам
| Вільям Оккам | ||||
|---|---|---|---|---|
| англ. William of Ockham | ||||
| Західна філософія | ||||
 | ||||
| Народження | приблизно в 1285 Оккам, Суррей Англія | |||
| Смерть | 1347 або 1348 Мюнхен, Священна Римська імперія | |||
| Громадянство (підданство) |  Королівство Англія | |||
| Знання мов | ||||
| Ім'я при народженні | лат. Guilelmus Occhamus англ. William of Ockham | |||
| Діяльність | ||||
| Викладав | Університет Оксфорда | |||
| Основні інтереси | метафізика, епістемологія, теологія, логіка, онтологія, політика | |||
| Значні ідеї | бритва Оккама, номіналізм | |||
| Вплинув | наука, Віллард Ван Орман Квайн | |||
| Alma mater | Мертон коледжd і Університет Оксфорда | |||
| Літературний напрям | номіналізм і схоластика | |||
| Зазнав впливу | ||||
| Вчителі | Дунс Скот і Henry of Harclayd | |||
| Відомі студенти | Жан Бурідан і Adam de Wodehamd | |||
| Визначний твір | ||||
| Історичний період | Філософія Середньовіччя | |||
| Конфесія | католицька церква | |||
|
| ||||
 Вільям Оккам у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Ві́льям О́ккам, O.F.M. (англ. William of Ockham, бл. 1285—1347) — англійський філософ-схоласт, францисканець. Написав ряд богословських та філософських праць — з логіки та з фізики Аристотеля. Завершив розпочату ще його попередниками критику філософських доведень існування Бога, проголосивши, що буття Бога — предмет релігійної віри, а не філософії, яка спирається на доведення.
Система поглядів
ред.
За Оккамом, тільки чуттєве, наочне знання (що зветься інтуїцією) може засвідчити існування чого б то не було і тільки воно стосується фактів. Вчення про роль чуттєвої інтуїції та досвіду в пізнанні пов'язане у Оккама з двома іншими важливими положеннями його теорії пізнання: вимогою простоти пояснення (принцип економії, Бритва Оккама) та положенням про те, що реально існує одиничне (номінальне).
Основним завданням пізнання Оккам бачить осягнення реально існуючого часткового, одиничного. Загальне існує тільки в свідомості суб'єкта. Поза свідомістю та поза душею будь-яка річ є одиничною. Хоча все реальне, за Оккамом, одиничне, все ж індивіди можуть бути розподілені розумом на класи, тобто розподілені за родами та видами. В самих речах намає ні загального, ані часткового. І те, і друге притаманне тільки нашому способові сприйняття однієї і тієї ж речі. Для пояснення переходу думки до загального (до універсалії) він вводить поняття про «інтенцію», тобто про спрямованість думки, про логічні та психологічні акти чи знаки. Всі загальні поняття (універсалії) — знаки (терміни), що логічно позначають об'єкти.
Універсалії не притаманні самій речі, вони завжди існують після неї, існують тільки у свідомості, проте вони не позбавлені повністю об'єктивного значення. Хоча універсалія — тільки знак, але такий, що заміщує не будь-які предмети, а тільки ті, які самі по собі схожі між собою. Тому номіналізм Оккама іноді називають «термінізмом» (від слова «термін»). «Термінізм» Оккама пов'язаний з його вченням про досвід. Через те, що реальними є тільки одиничні речі, то пізнання об'єктивного світу починається з досвіду і проходить через канали відчуттів. Первинний вид знання — це наочне знання, яким пізнається одиничне. Вслід за ним іде «абстрактне» знання, або «знання про загальне».
На цих засадах Оккам будує свою теорію науки. Науки поділяються на реальні та раціональні. Реальні науки розглядають поняття з погляду їх відношення до речей, раціональні — з точки зору їх відношення до інших понять, а не до речей.
Див. також
ред.Джерела та література
ред.- В. Денисенко. Оккам Вільям // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с. ISBN 978-966-611-818-2
- Оккам, Вільям // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 446. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
Література
ред.- Оккам У. Семь избранных диспутов. // Антология средневековой мысли в 2х тт. (т.2) Хрестоматия. Учебно-научное издание под ред. С. С. Неретиной, Л. В. Бурлаки. Изд-во РХГИ, СПб, 2001-2.
- Гайденко В. П., Смирнов Г. А. Западноевропейская наука в средние века. — М.: Наука, 1989.
- Курантов А. П., Стяжкин Н. И. Оккам. — М.: Мысль, 1978. — (Мыслители прошлого).
- Столяров А. А. Номинализм Оккама / История философии. Запад-Россия-Восток. Книга первая. Философия древности и средневековья. — М.: Греко-латинский кабинет, 1995. — с.373-374.
- Verbum. Выпуск 4. Философия Уильяма Оккама: традиции и современность.// Альманах Центра по изучению средневековой культуры при философском факультете Санкт-Петербургского университета. СПб.: Издательство Санкт-Петербургского философского общества, 2001. — 277 с.
- Лисанюк Е. Н. Средневековая логика (XI—XIV вв). // Историко-логические исследования. Межвузовский сборник. Издательство СПбГУ СПб, 2003.
- Лисанюк Е. Н. Теория суппозиции в средневековой логике. // Verbum, N3, Альманах Центра изучения средневековой культуры при философском факультете СПбГУ. СПб, 2001.
- Лисанюк Е. Н. Учение о мысленном языке в средневековой логике.// Вестник Мурманского государственного технического университета, т.3, N 3, Мурманск, 2000.
- ↑ CONOR.Sl