Акоп Акопян (письменник)

Ако́п Мнаца́канович Акопя́н (вірм. Հակոբ Հակոբյան Մնացականի; нар. 29 травня 1866, Гянджа — пом. 13 листопада 1937) — вірменський радянський письменник, основоположник вірменської пролетарської літератури. Народний поет Вірменської РСР та Грузинської РСР (з 1923).

Акоп Акопян
Հակոբ Հակոբյան
Народився17 (29) травня 1866[1]
Гянджа, Тифліська губернія, Кавказьке намісництво, Російська імперія[1][2]
Помер13 листопада 1937(1937-11-13)[3][4][…] (71 рік)
Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР[1][2]
ПохованняПантеон Ходживанка[2]
Громадянство Російська імперія, СРСР СРСР
Національністьвірмен
Діяльністьписьменник
Мова творіввірменська
Напрямокреволюційний романтизм
Жанроповідна поезіяd
ПартіяРосійська соціал-демократична робітнича партія (більшовиків)

CMNS: Акоп Акопян у Вікісховищі

Біографія

ред.

Народився в сім'ї ремісника у місті Гянджа. Виключений з гімназії за вільнодумство; працював на нафтових промислах, був службовцем Тифліського банку.

 
Поштова марка СРСР 1966 р., присвячена сторіччю поета

Громадська діяльність

ред.

Громадська і літературна діяльність тісно пов'язана з революційною боротьбою пролетаріату. Акопян — один з перших пропагандистів марксизму у Вірменії. Член РСДРП з 1904.

Творча діяльність

ред.

Писати почав 1893. Вірші Акопяна (збірки «Пісні праці», 1906; «Революційні пісні», 1907) знаменували народження вірменської пролетарської поезії. Поеми «Новий ранок» (1909), «Червоні хвилі» (1911) присвячені революційному рухові на Закавказзі; «Рівність» — твір про майбутнє соціалістичне суспільство — є зразком революційного романтизму у вірменській літературі. В 1914, за прикладом Горького, об'єднав революційних письменників, видавав перші вірменські альманахи: «Альбом робітника», «Червоні гвоздики». Соціалістичне перетворення Вірменії малює в поемах: «Боги заговорили» (1922), «Ширканал — більшовик» (1924), «Волховбуд» (1928), «Астхік» (1934) та ін. Широко відомі його літературні спогади та «Спогади агітатора».

Перекладач Пушкіна, Горького, Бєдного та ін. Вірші Акопяна перекладено українською, російською, грузинською, азербайджанською мовами.

Твори

ред.
  • Українські переклади — В кн.: Тичина П. Г. Вибрані твори, т. 3. К., 1947;
  • В кн.: Радянська література народів СРСР. К., 1952;
  • Російські переклади — Сочинения. М., 1956.

Література

ред.

Посилання

ред.
  1. а б в г Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. ԽուդավերդյանՀայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
  2. а б в Հայկական համառոտ հանրագիտարանՀայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1990. — Т. 3.
  3. Prabook — 2018.
  4. Proleksis enciklopedija, Opća i nacionalna enciklopedija — 2009.